• 16) розвитку та гуманітарної допомоги;
• 17) податків і митного союзу;
• 18) конкуренції;
• 19) сільського господарства та розвитку сільських територій;
• 20) зовнішніх відносин і європейської політики сусідства;
• 21) внутрішнього ринку та послуг;
• 22) зайнятості, соціальних справ і рівних можливостей,
• 23) торгівлі;
• 24) енергії.
Згідно з Договором про Європейський Союз, вплив на затвердження складу Комісії має Європейський Парламент. Уся процедура виборів охоплює чотири фази. Спочатку уряди держав — членів спільно і за згодою Європейського Парламенту обирають голову Комісії. Потім уряди, за погодженням з головою, визначають своїх кандидатів на членів Комісії. Після затвердження Парламентом голови і членів Комісії простою більшістю голосів відбувається призначення Комісії Радою ЄС.
Відповідно до Ніццького договору, голову обирає Рада ЄС на рівні керівників урядів і держав. Це призначення схвалює Європейський Парламент. Потім Рада, також голосуючи кваліфікованою більшістю голосів, за погодженням з головою визначає список членів Комісії. Це рішення підлягає затвердженню Європейським Парламентом. Крім того, Ніццьким договором зміцнено позицію голови Комісії.
Комісія працює за принципом колегіальності, тобто рішення ухвалюються колегією комісарів, які несуть колективну політичну відповідальність перед Європейським Парламентом. Отже, внести пропозицію про вотум недовіри стосовно окремого комісара не можна; це можна зробити лише стосовно цілої Комісії. У разі затвердження такого вотуму Комісія повинна бути усунена від виконання обов'язків у повному складі. Однак окремі комісари можуть бути відкликані своїми урядами або Європейським Судом. Дотепер роботу Комісії було достроково припинено лише одного разу — у 1999 році, коли Комісію під головуванням Жана Сантера звинувачено у некомпетентності та корупції. Тоді Комісія подала у відставку.
Резиденцією Комісії є Брюссель. Європейська Комісія збирається щонайменше раз на тиждень, зазвичай у середу. Засідання є закритими і на них обговорюються питання, запропоновані кабінетами комісарів. Принципи функціонування Комісії визначаються правилами внутрішнього розпорядку. Кожен член Комісії має один голос, а рішення ухвалюються звичайною більшістю голосів.
Адміністративною базою Комісії є політичні кабінети комісарів і генеральні директорати. Генеральні директорати нагадують міністерства і діляться на директорати, а директорати — на відділи. Компетенції, кількість працівників та організаційна структура окремих генеральних директоратів різняться. Зараз функціонують 16 директоратів, найважливішими серед яких є директорати у справах сільського господарства та сільських територій, регіональної політики, внутрішнього ринку та послуг, зайнятості та справ торгівлі. Окрім того, при Комісії діють так звані спеціальні служби: Генеральний Секретаріат, Управління з правових питань, Статистичне управління — ЄВРОСТАТ, Адміністрація митного союзу, Управління безпеки, Управління офіційних публікацій Європейських співтовариств, Агенція забезпечення Євроатому, а також інформаційно-пресові служби.
Однією з найважливіших компетенцій Європейської Комісії є право законодавчої ініціативи. В межах більшості процедур ухвалення рішень Комісія подає Раді ЄС та Парламенту законодавчі пропозиції. Лише в сфері спільної зовнішньої політики і безпеки, а також правосуддя та внутрішніх справ Комісія ділить це право з державами — членами, які також можуть виступати з законодавчої ініціативою. Комісія також має виконавчі повноваження, оскільки виконує функції, передані їй Радою ЄС; зокрема, має повноваження видавати правові акти, найчастіше це рекомендації та висновки. Окрім того, як виконавчий орган ЄС Комісія несе відповідальність за управління бюджетом ЄС і його виконання. Більшість витрат здійснюють місцеві або національні органи влади, а Комісія контролює їх. Європейський Парламент, на підставі позитивної оцінки Європейського суду аудиторів, схвалює діяльність Комісії з виконання бюджету. Комісія виконує також контрольну функцію. Інколи її називають "охоронцем договорів", оскільки вона контролює застосування права Європейського Союзу державами — членами, підприємствами, фізичними особами, а також інституціями та органами ЄС. Особливі компетенції Комісія має в сфері політики конкуренції. Якщо порушено її принцип, вона має право накладати грошові санкції на підприємства та фізичних осіб.
Також до компетенції Комісії належить представлення ЄС у зовнішніх відносинах. Від імені цілого ЄС вона укладає торгові та митні договори (ст. 133 Договору про заснування Європейського співтовариства), договори про об'єднання третіх країн (ст. 310), договори про співпрацю з третіми країнами і міжнародними організаціями (ст. 133, 181 і 300), а також договори про приєднання нових держав (ст. 49 Договору про Європейський Союз). Комісія також веде переговори у зовнішніх відносинах, налагоджує дипломатичні відносини і співпрацює з дипломатичними місіями, представляє ЄС на форумах таких міжнародних організацій, як Світова організація торгівлі (СОТ) і ООН, а також підтримує державу, яка головує, в представленні становища ЄС у справах спільної зовнішньої політики та безпеки.
Європейський Парламент
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи європейської інтеграції» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Європейська Комісія“ на сторінці 2. Приємного читання.
