• виокремлено ще одну сферу національно безпеки — прикордонну соберу;
• розділ V проекту Концепції було доповнено окремим підрозділом, який передбачав запровадження державного моніторингу національної безпеки.
Разом з цим кардинальних змін не відбулося, і це не зважаючи на те, що в світі, вже давно панує інша традиція щодо формування даного роду документів. Навіть та обставина, що у Концепції не враховано більшість зауважень вітчизняних дослідників як щодо самої структури, так і стосовно її окремих положень, наочно свідчило про потребу суттєвого доопрацювання даного проекту.
Водночас із прийняттям дійсно оновленої як за змістом, так і за самим підходом формування КНБ законодавці не квапилися. Втім 19 червня 2003 року зненацька приймається вже не концепція, а Закон України "Про основи національної безпеки України", який за своєю структурою та змістом є майже ідентичним Концепції. Саме цим була створена серйозна небезпека: або "оновлена" концепція мала б пристосовуватися під вже існуючу законодавчу базу по різних питаннях національної безпеки, що з методологічної точки зору є абсолютним концептуальним абсурдом; або прийнявши насправді оновлену КНБ, яка відображає сучасні реалії та прагнення українського народу, законодавець мав би здійснювати копітку роботу по приведенню чинного законодавства, у тому числі вищезгаданого закону, в сфері національної безпеки у відповідність до прийнятої концепції.
Відсутність нормативно-правової бази із забезпечення національної безпеки призвела до неадекватного і різнорівневого нормативно-правового забезпечення окремих складових національної безпеки. Відсутність чітких критеріїв щодо віднесення тих чи інших безпекогенних чинників чи то до викликів, чи то до загроз, чи то до небезпек не дозволяє сформувати пояс національної безпеки і скласти загальний рівень національної безпеки, зниження якого слугуватиме індикатором до підвищення активності системи забезпечення національної безпеки.
Серйозним недоліком стала відсутність чітких критеріїв, що віднесення тих чи інтересів до національних. Це створило ситуацію, за якої інтереси правлячої верхівки інколи стали перетворюватися в інтереси усієї нації. Більше того, відсутність сформованої критеріальної системи щодо окреслення кола національних інтересів, призвела до формування компрадорської буржуазії, яка власні економічні інтереси ставить вище за національні інтереси. І хоча у новому Законі України "Про основи національної безпеки України" і визначено поняття національних інтересів, суттєво це навряд чи вплине на загальну картину, тому що механізм їх забезпечення залишився ідентичним тому, який містився у КНБ.
Це призводить до того, що Україна майже не відома на міжнародній арені, а її імідж складають лише футболіст А. Шевченко та брати Клички. З приходом у 2005 році нової влади народ України покладав нові сподівання на краще життя і на гарантований для їхнього сталого розвитку рівень безпеки.
Іншим суттєвим моментом, на який хотілося б звернути увагу, є відсутність у більшості законів у сфері національної безпеки передбаченого механізму їх реалізації, контролю за виконанням і передбаченої персональної відповідальності за невиконання, гарантії захисту тих, на кого розповсюджується дія цих законів. Ще одним питанням, яке потребує подальшого розроблення, є питання співвідношення державної і комерційної таємниці, рівень їх забезпечення і вплив па національну безпеку. Дане питання набуває все більшої ваги, коли під покривом "комерційної таємниці" банківські та інші установи здійснюють відмивання брудних грошей, що завдає суттєвої шкоди державі.
Не став виключенням і новий документ - Стратегія національної безпеки України, яку було затверджено указом Президента 12 лютого 2007 року.
Відтак до недоліків законотворчої діяльності у сфері забезпечення національної безпеки, можна зарахувати наступні:
• 1) нездійснення оновлення законів відповідно до змін пріоритетних національних інтересів;
• 2) відсутність чіткого механізму моніторингу та наукової експертизи системологами законів, щодо їх відповідності національним інтересам;
• 3) пасивність стосовно конкретизації положень Конституції щодо побудови СНБ;
• 4) декларативність положень про необхідність забезпечення національної безпеки без чіткого механізму реалізації цих положень;
• 5) "анемія" окремих законів через відсутність норм прямої дії;
• 6) розв'язання за допомогою підзаконних нормативних актів питань, які належать до компетенції законів, що призводить до дисбалансу між законами та підзаконними нормативними актами;
• 7) відсутність серед законотворців достатньої кількості професіоналів у сфері національної безпеки, через що окремі закони, маючи "на поверхні" позитивний ефект, насправді можуть шкодити національним інтересам, а отже, дестабілізувати СНБ;
• 8) відсутність чітко сформованої об'єднуючої різні партії та рухи національної ідеї;
• 9) ігнорування потреби дослідження системних явищ за допомогою адекватного методологічного інструментарію — системного підходу;
• 10) застосування квазінаукових методів, які насамперед є виявом волі тих чи інших політичних партій і не мають нічого спільного ані з наукою, ані з фундаментальними інтересами нації;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України“ на сторінці 2. Приємного читання.
