• 11) відсутність інформаційно-аналітичного забезпечення (моніторинг, реалізація, супроводження, налагодження зворотного зв'язку, ідентифікація бажаного і реального результату) самої законотворчої діяльності.
Окрім зазначеного, проведений структурний та контент-аналіз щодо правової ентропії законодавства в даній області дає підстави вичленувати деякі інші більш конкретні причини, що сприяють процесу гальмування формування правового поля забезпечення національної безпеки. Для об'єктивності вони диференціюються на причини макро- і мікрорівня.
До основних причин макрорівня належать:
• невизначеність пріоритетності в прийнятті законодавчих актів, величезна кількість змін і доповнень, відсутність цілісної Державної програми розвитку законодавства;
• нестабільність і внутрішня суперечливість законодавчих актів і окремих норм щодо врегулювання тих чи інших питань, що належать до сфери ЗНБ;
• диспропорція у співвідношенні законів і підзаконних актів;
• недостатнє наукове обґрунтування частини законодавчих актів, їхня декларативність і безадресність, відсутність у багатьох законах механізмів реалізації і контролю за їх виконанням;
• недооцінка питань, пов'язаних із практичною реалізацією прав і свобод людини і громадянина, гарантованих у підписаній в Римі 4 листопада 1950 р. Конвенцією про захист прав і основних свобод людини і т. ін., особливо після вступу до Ради Європи.
Окрім причин макрорівня, існують і інші причини — причини мікрорівня, що гальмують процеси формування законодавчого поля ЗНБ України. Це, зокрема:
• відсутність стрижневого блоку фундаментальних документів: кардинально оновленої Концепції національної безпеки, відповідних життєво важливим інтересам Доктрини національної безпеки, програм забезпечення тих чи інших видів безпеки. Закону України "Про безпеку". Ця прогалина, на моє глибоке переконання, є концептуальна;
• невизначеність державної політики, що випливає із зазначеного вище, оскільки статус нейтральної держави для України є просто очевидною і нереальною фантазією, яка є відлунням прагнення деяких сил відводити Україні роль на задвірках цивілізації. Водночас приречена бути лідером Україна не може і не буде нейтральною державою;
• дисфункція правових норм, що регулюють правовідносини у со>ері забезпечення національної безпеки, що кореспондується із відсутністю виробленої державної політики національної безпеки.
Безумовно, перелік причин можна продовжити, втім основні з них викладені вище.
Не можна не погодитися із фахівцями Інституту законодавства Верховної Ради України, які для оцінки стану та перспектив розвитку законодавства вважають важливим усебічно враховувати сумарний вплив відповідних чинників на правову форму регулювання суспільних відносин. При цьому, щоб запобігти правового хаосу, доцільно було б тісніше пов'язувати законодавство з досягненням мети політичного, економічного, суспільного, культурного та духовного розвитку, з одного боку, і забезпеченням чіткої структури, повноти і цілісності законодавства, внутрішній погодженості і стабілізації його областей.
Окрім причин, на нашу думку, слід також виділити і чинники, що впливатимуть на нормотворчість у сфері забезпечення національної безпеки, серед яких слід виділити наступні:
• здійснення на основі існуючої нормативної бази розподілу функцій між уповноваженими державними органами по ЗНБ;
• удосконалення на основі Конституції України механізмів забезпечення прав і свобод людини;
• переосмислення власної історії на основі психо- і еволюційно-історичних методів, формування національного ідеалу, національної мети, національної ідеї, а також національних інтересів з виділенням серед них пріоритетних, цілеспрямоване формування неоідеології національної безпеки, що у своїй сукупності склало б неопарадигму національної безпеки;
• розвиток міжнародного партнерства з іноземними країнами з питань ЗНБ, а також закладення підвалин для формування системи регіональної безпеки.
Усвідомлення вагомості цих чинників та їхнього безпосереднього впливу на нормотворчість у сфері забезпечення національної безпеки є необхідним для правильного вибору адекватного інструментарію для досягнення поставленої мети. Було б невірним утриматися від включення в даний інструментарій моніторингу ефективності діючого законодавства, прогнозування і моделювання його динаміки та визначення потреби проведення деяких змін і доповнень. Крізь призму розглянутих проблем можна підтримати думку фахівців з нормотворчості, які вважають, що актуальним для забезпечення ефективного ренормування законодавства, відповідно до визначеної на сучасному етапі розвитку мети, є методологічний потенціал Конституції України.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України“ на сторінці 3. Приємного читання.
