Розділ 4. Інформаційне забезпечення наукових досліджень

Суттєвим недоліком журналів є ще й те, що вміщені до них конкретні факти швидко старіють, втрачають актуальність. І тому досліднику важко визначити, яка стаття є дійсно цінною серед багатьох подібних з певної проблеми. Згідно з реєстром ISSN кількість серіальних видань у світі перевищує мільйон. З них понад 100 тис. є науковими журналами. Якщо в середині ХХ ст. в світі нараховувалось біля 100 тис. назв періодичних видань, то зараз їх більше в 10 разів.

Постійно збільшується кількість журналів у електронному форматі, доступ до яких безоплатний для користувачів мережі Інтернет. За даними OpenDOAR (Directory of Open Access Repositories), сьогодні у світі реалізується понад 6 тис. проектів, які дотримуються парадигми "відкритого доступу". Найбільшим загальнодоступним зібранням наукової періодики є DOAJ (Directory of Open Access Journals), що підтримується бібліотекою Лундського університету (Швеція) і нараховує понад 1 млн статей з більш як 10 тис. періодичних видань. Найзначнішим вітчизняним зібранням електронних версій журналів і збірників наукових праць з вільним доступом до повних текстів є "Наукова періодика України", що формується Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського (НБУВ), і станом на перше півріччя 2013 р. містить 800 тис. статей з 1,8 тис. періодичних видань. Моніторинг мережевого використання цього зібрання періодики свідчить, що до його інформаційних ресурсів щодоби здійснюється 250-300 тис. звернень. При цьому за рік суспільству надається понад 100 млн електронних версій статей. Констатуючи результативність проекту створення та представлення в мережі Інтернет зібрання "Наукова періодика України", слід зазначити його слабку "видимість" у міжнародних бібліометричних базах даних.

Видання, що продовжуються, виходять відповідно до накопичення матеріалів, і тому кількість нумерованих випусків для кожного року непостійна. Вони видаються під постійними заголовками, наприклад "Праці", "Наукові записки", "Вісник" або з більш конкретними назвами, як "Вища педагогічна освіта", "Освітянські обрії", "Біоресурси і природокористування", "Педагогічний пошук", "Проблеми вищої школи", "Проблеми освіти". В них друкуються доповіді, повідомлення, статті та інші матеріали, які характеризують основні напрямки наукової діяльності різних закладів і установ. Всі томи чи випуски видань такою типу мають наскрізну послідовну нумерацію. Періодичність їх виходу нерівномірна. Видання, що продовжуються, займають неначе проміжне значення між періодичними та неперіодичними виданнями.

Нормативно-технічна документація є оригінальними первинними документами державних стандартів, технічними умовами, нормативами, технічними каталогами і прейскурантами тощо. Цінність нормативних документів полягає у їх законодавчому характері, повній достовірності інформації.

Нормативний документ (останній за часом видання) позбавляє від пошуку відомостей за попередні роки, тому вони вже застаріли, переглянуті і знайшли відображення у останньому виданні.

Патентна інформація має специфічні особливості, що відрізняють її від інших видів інформації. Зберігається патентна інформація у вигляді описів винаходів і патентів.

Патент (від латинського patens - відкритий, очевидний) - це документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на його використання протягом певного строку.

Завдяки своїй специфічності патентна інформація має певні переваги:

- оперативність - попереджує публікації інших інформаційних матеріалів;

- достовірність - дані перевіряються і підтверджуються державною патентною експертизою;

- повнота відомостей - існують чітко визначені вимоги до викладу суті відкриття або винаходу;

- упорядкованість - у більшості країн існує наскрізна нумерація патентних документів.

Депоновані рукописи. Депонування рукописів - це особлива форма їх зберігання в органах наукової і технічної інформації, а також розмноження безнабірним способом (у вигляді ксерокопій) за запитами зацікавлених споживачів інформації. Депонують рукописи статей, оглядів, монографій, матеріалів конференцій, котрі недоцільно видавати традиційними способами, з погодження їх авторів.

Відомості про депоновані рукописи публікуються у вигляді рефератів або бібліографічних описів у відповідних реферативних або фахових журналах. Копії рукописів надсилаються на основі запитів до установи, яка здійснює депонування.

Потреба у депонуванні виникає через те, що певні рукописи бувають дуже вузькоспеціальними і публікувати їх у фахових виданнях не завжди доцільно. Депонування при належному рівні розвитку, не скорочуючи потоків інформації, може призвести до скорочення потоку друкованої продукції.

Неопубліковані документи. Основними серед неопублікованих джерел інформації є наукові звіти і дисертації (їх особливості будуть розглянуті далі).

Особливим видом видань є серія. Вона являє собою сукупність видань, об'єднаних між собою єдністю задуму, тематики, цільовим або читацьким призначенням, які виходять під спільною назвою в однотипному оформленні. Серія може об'єднувати неперіодичні, періодичні і видання, що продовжуються. Приклади серій видань найрізноманітніші. Багато з відомих серій носять назву "бібліотеки...", як то "Бібліотека української літератури", "Національна парламентська бібліотека України", "Державна науково-педагогічна бібліотека імені В.О. Сухомлинського" тощо.

Кожне видання має власну читацьку адресу і виходить з певною метою: допомагає у вивченні конкретного питання, інформує про результати наукових досліджень, містить виклад в доступній формі основи наукових знань тощо. Цільове призначення - головна ознака, яка визначає характерні особливості конкретного видання. Від нього залежить обсяг, характер викладу матеріалу, структура й оформлення видань.

Важливим джерелом інформації в педагогічних дослідженнях є архівні документи. Вони дають можливість вивчити, проаналізувати та критично оцінити, виділити позитивне в історії розвитку освіти й педагогічної думки минулого. В архівних установах можна знайти багато цікавих і корисних для дослідників документів, звітно-статистичних, газетних і багато інших матеріалів з історії освіти та педагогіки.

Архів - самостійна установа або відділ установи (підприємства, навчального закладу, науково інституту, бібліотеки, музею), яка займається збиранням, упорядкуванням і зберіганням старих документів, письмових пам'яток і інших документальних матеріалів. Провідними архівами України є Центральний державний архів вищих органів влади та управління (ЦДАВОВУ), Центральний державний історичний архів (ЦДІА), Центральний державний архівний архів громадських об'єднань (ЦДАГО) і ряд інших, а також обласні державні архіви.