Розділ 4. Інформаційне забезпечення наукових досліджень

Революційні зміни у поширенні та передачі інформації забезпечує мережа Інтернет1, яка була створена завдяки запуску в Радянському Союзі першого супутника на Землі (; жовтня 1957 р.). Ця подія змінила світ. У США в розробці була власна програма запуску супутників, але вона ще не стартувала.

Ця подія безпосередньо призвела до створення Агентства передових дослідницьких проектів Міністерства оборони США - DARPA (Department of Defence ARPA - Advanced Research Projects Agency). На організацію поклали завдання досліджень і розробки передових ідей і технологій, які виходять за рамки поточних потреб. Створення Інтернету стало по всій видимості найвідомішим проектом цього Агентства (і абсолютно точно самим використовуваним).

Опублікована Дж. Ліклайдером (Joseph Licklider) (психолог і вчений в галузі комп'ютерних технологій) праця "Симбіоз комп'ютера й людини" (Man-Computer Symbiosis) (1960 р.), носила чітко виражену ідею комп'ютерів, об'єднаних в мережу з метою використання, зберігання та вилучення інформації. Очолюючи відділ обробки інформації в ARPA, Дж. Ліклайдер (1962 р.) сформував групу для подальших комп'ютерних досліджень, яку покинув перш, ніж була зроблена робота з реалізації ідей.

План створення комп'ютерної мережі (яка отримала назву ARPANET) був представлений в жовтні 1967-го. А вже в грудні 1969 була створена і заробила перша комп'ютерна мережа, що складалася з 4 машин. Основною проблемою у створенні мережі було об'єднання фізично розділених мереж без зв'язку мережевих ресурсів постійними з'єднаннями. Техніка, яка вирішила проблему, отримала назву Комутація пакетів (packet switching). Це рішення передбачає розбиття запитів даних на маленькі частини (пакети), які можуть швидко оброблятися без блокування з іншими вузлами мережі. Даний принцип до цих пір використовується в роботі Інтернету.

Концепція отримала широке застосування. Інші мережі зароджувалися, використовуючи ту ж саму техніку комутації пакетів. Наприклад, X.25, розроблена Міжнародним телекомунікаційним союзом, стала основною для першої університетської мережі Великобританії - JANET (мережа дозволяла британським університетам відправляти і приймати файли і електронну пошту). Американська громадська мережа CompuServe дозволяла невеликим компаніям і громадянам отримувати почасово доступ до комп'ютерних ресурсів, а потім і до Інтернету. Ці мережі, незважаючи на наявність великої кількості з'єднань, були більш приватними і закритими, ніж Інтернет сьогодні.

Поширення різних мережевих протоколів незабаром стало проблемою, коли почалися спроби з'єднати розрізнені мережі. Тим не менш, рішення було на увазі. Роберт Кан (Robert Kahn) працюючи над проектом супутникової пакетної мережі для ARPA, почав визначати ряд правил для більш відкритої мережевої архітектури, яка повинна була замінити поточний протокол, який використовували в ARPANET. Пізніше до нього приєднався Вінтон Серф зі Стенфордського університету. Удвох вони створили систему, яка маскує відмінності між мережевими протоколами, використовуючи новий стандарт. У публікації чернетки специфікації в грудні 1974 система названа як Internet Transmission Control Program (Програма контролю передачі даних в Інтернеті).

Ця специфікація зменшила роль мережі і перенесла відповідальність за підтримання цілісності передачі даних на комп'ютер хоста. У кінцевому рахунку стало можливим легке приєднання всіх мереж один до одного. ARPA профінансувало розробку програмного забезпечення, і в 1977 році була проведена успішна демонстрація трьох різних мереж, які взаємодіяли один з одним. Специфікацію завершили, опублікували і взяли до 1981 року; в 1982 році з'єднання ARPANET за межами США були переведені на використання нового протоколу TCP/IP. Так з'явився Інтернет, який ми знаємо.

На початку 90-х існувала система пошуку та передачі інформації - Gopher, котра надавала каталог посилань на файли, комп'ютерні ресурси, інші каталоги, що могли перетинати кордони комп'ютера і використовувати Інтернет для отримання каталогів з інших систем. Створений в Університеті Міннесоти (1993 р.), Gopher був дуже популярним в університетах, які шукали можливість надати інформацію по всьому студентському містечку, і у великих організаціях, де було потрібне рішення для централізованого зберігання та управління інформацією.

Університет оголосив, що почне стягувати ліцензійні відрахування за право використання їх реалізації сервера Gopher. Як наслідок, багато організацій зайнялися пошуком альтернативи.

У розташованої в Швейцарії Європейської організації з ядерних досліджень (CERN, ЦЕРН) така альтернатива була. Тім Бернерс-Лі працював над системою управління інформацією, в якій текст може містити посилання й відсилання до інших робіт, дозволяючи читачеві швидко перескакувати з документа на документ. Він створив сервер для публікації такого типу документів (які називають гіпертекстом), а також програму для їх читання, яку назвав "WorldWideWeb" ("Всесвітня павутина"). Перша версія програмного забезпечення була випущена у 1991 році, однак подальші події призвели до вибуху популярності і остаточної заміні Gopher.

Випустивши вихідний код WorldWideWeb (13 квітня 1993 р.) в суспільне надбання, ЦЕРН тим самим надав можливість використовувати і створювати на його основі програмне забезпечення без ліцензійних відрахувань кожному.

Пізніше в цьому році, Національний центр прикладних систем для суперкомп'ютерів (National Center for Supercomputing Applications) випустив програму Mosaic, яка об'єднувала веб-браузер і Gopher-клієнт. Спочатку додаток був доступний тільки для машин під управлінням ОС Unix і у формі вихідного коду, але вже в грудні 1993 Mosaic поставлявся з установниками (інсталяторами) для ОС Apple Macintosh і Microsoft Windows. Mosaic дуже швидко ставав популярним, а разом з ним і Веб.

Швидко зростало і число веб-браузерів. Багато з них створювалися в рамках дослідницьких проектів в університетах та корпораціях. Наприклад, норвезька телекомунікаційна компанія Telenor створила першу версію браузера в 1994 році.

Характеризуючи масштаби розповсюдження світової інформаційної мережі Інтернет, необхідно зазначити, що на сьогодні загальна кількість її індивідуальних користувачів перевищила 800 млн.

У цілому світі нараховується понад 3000 електронних бібліотек та депозитаріїв, які, зокрема, через систему Internet обслуговують споживачів понад 112 країн.

Прогнозується, що обсяг інформаційних послуг на світовому ринку буде зростати відповідно до темпів, які перевищують один відсоток на рік.

Завдяки Інтернет-технологіям стало можливим дистанційне навчання та наукові проекти, в яких одночасно беруть участь тисячі дослідників із десятків країн (наприклад, проект у галузі фізики ядерних частинок CERN). Широкі можливості відкривають і Web-технології для якісного стрибка у сфері освіти. Нове тисячоліття запропонувало кардинальні зміни в освіти (на всіх його східцях - від дошкільного до вищого); на зміну "технології навчання (тобто всіляким засобом "проштовхування" знань у голови учнів/студентів) приходить -технологія, тобто такий спосіб представлення інформації, при якій учень/студент сам захоче "витягувати" все нові і нові знання, причому чим далі буде занурюватись він у таємниці невідомого, тем сильніше буде його захоплювати і затягувати непоборана сила пізнання.

Серед нових лідерів в галузі застосування сучасних технологій в освіті:

- Московський університет Економіки, Статистики, Інформатики (МЕСІ) mesi.ru;

- Католічний університет г. Лювен (Бельгия) wis.ku1euven.ac.be;