Розділ «3.4. Україна в народногосподарському комплексі СРСР»

Розвиток економіки колишнього СРСР передбачав максимальну інтеграцію господарств союзних республік у загальносоюзному народногосподарському комплексі, сформованому в 1950-1960-х роках. Його розвиток ґрунтувався на таких засадах: інтернаціоналізація господарського життя СРСР, підвищення рівня спеціалізації та кооперації виробництва; вирівнювання рівнів економічного розвитку радянських республік; централізація планування та управління економікою, розвиток територіально-виробничих комплексів загальносоюзного значення; створення єдиних економічних систем у межах СРСР (Єдиної енергетичної системи, загальнодержавної системи нафто- і газопостачання, єдиної мережі видів транспорту, єдиної автоматизованої система зв'язку); розподіл між союзними республіками, економічними регіонами і галузями фінансових, трудових, матеріально-технічних та інших ресурсів.

Україна посідала третє місце (2,7 %) в СРСР за територією після РРФСР і Казахської PCP, друге - за чисельністю населення (18,5 % ).

За темпами економічного зростання Україна перебувала на останніх місцях серед республік СРСР. Так, за темпами зростання національного доходу Українська PCP у восьмій п'ятирічці була на дев'ятому місці, в десятій - на передостанньому. В СРСР національний дохід на особу населення в 1980 р. дорівнював 1740 руб., а в Україні - 1550 руб., або 89 % від загальносоюзного рівня.

Економіка України в межах СРСР була відкритою. На підприємствах союзного підпорядкування вироблялося 95 % продукції. Функціонувало понад 2 тис. великих підприємств, підпорядкованих загальносоюзним міністерствам і відомствам. За оцінками економістів, 70-80 % від загальної кількості промислових виробництв не мали на території України замкнених технологічних циклів. Вони не могли існувати без виробничої кооперації з підприємствами інших республік СРСР. За рахунок поставок із союзних республік Україна забезпечувала 25 % потреби республіканської промисловості, в тому числі лісової та деревообробної - наполовину, машинобудування та легкої промисловості - на 40 %. В Україні не розвивалися такі енергоємні галузі промисловості, як електронна, електротехнічна, комп'ютерна, точне машинобудування. Сировинні ресурси працювали на загальносоюзні потреби, що призвело до їхнього виснаження.

Україна постачала республікам кам'яне вугілля, кокс, залізну РУДУ" природний газ, чавун, сталь, прокат чорних металів, металургійне та гірничо-шахтне обладнання, турбіни, дизелі, електродвигуни, трактори, екскаватори, тепловози, автобуси, автомобілі, цемент, мінеральні добрива, природне каміння, зерно, цукор, кондитерські вироби, консерви, олію та багато іншої продукції. В Україну постачали нафту та нафтопродукти, руди, прокат кольорових металів, верстати, нафтове обладнання, засоби автоматизації, легкові та вантажні автомобілі, вагони, силові трансформатори, електронно-обчислювальні машини, кабель, автомобільні шини, пластмаси, вироби радіопромисловості тощо.

Економічна система СРСР щодо світогосподарських зв'язків була закритою. На СРСР припадало 4 % світового експорту, хоча він виробляв 14 % чистого світового матеріального продукту. Частка України у зовнішньоекономічних відносинах СРСР становила 20 Експортну продукцію спрямовували в 123 країни світу, за цінами світового ринку вона оцінювалась у 30 млрд руб. У1989 р. у структурі експорту на сировину, матеріали і товари народного споживання припадало 72 %, на машини й устаткування - 22 %. Суб'єктами міжнародних економічних зв'язків були понад 1400 українських підприємств.

Україна співпрацювала з економічно розвиненими країнами світу. Більше ніж 20 країн (Австрія, Нідерланди, Італія, Норвегія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, США, Канада, Велика Британія, Японія) одержували з України промислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руду, кокс, прокат чорних металів, графіт, скло, металургійне та гірничошахтне устаткування, штучні алмази, алмазний інструмент, а також цукор, олію, льоноволокно тощо. В Україну Велика Британія постачала різні машини, промислове устаткування, хімічні продукти, вовняні тканини тощо. У ФРН Україна експортувала феросплави, чорні метали, автонавантажувачі, віконне скло, олію тощо, а звідти імпортувала різні машини і промислове устаткування, прокат чорних металів, хімічну продукцію.

Україна вивозила товари у понад 50 країн, що розвиваються. У структурі експорту головне місце посідали машини і промислове устаткування. Машини, устаткування, прилади для африканських, азіатських і латиноамериканських країн виготовлялися, враховуючи природно-кліматичні умови роботи.

Економічний потенціал України у складі народногосподарського комплексу СРСР характеризують дані табл. 3.6.

Таблиця 3.6. Економічний потенціал України у складі народногосподарського комплексу СРСР, % від загальносоюзних показників