Розділ 7. Економічна теорія права: становлення, розвиток, методологія, предметний простір

7.1. Основні засади економічної теорії права

Одним з найпоширеніших напрямків критики економічної теорії є звинувачення в тому, що вона заснована на нереалістичних передумовах, таких як повне знання, досконала конкуренція, миттєве пристосування виробників до змін в умовах попиту та пропозиції і т.ін. В основі цієї критики лежить точка зору, що перевірити цю теорію можна лише, порівнявши її передумови з реальністю [1, с. 49].

Однак нереалістичність передумов не знецінює дослідження, які на них засновані. Метою економістів є прагнення зрозуміти ті основі сили, які діють в складному, багаторівневому, суперечливому економічному житті, використовуючи при цьому мінімальну кількість передумов. Реалістичність теорії оцінюється залежно від того, чи може вона дати більш точне або краще передбачення в порівнянні з альтернативними теоріями [1, с.49].

Основною передумовою економічної теорії права є припущення про те, що люди поводяться як раціональні економічні агенти, що прагнуть максимізувати рівень задоволення своїх потреб, тобто особисту вигоду [2]. Ця передумова про поведінку людини має на увазі, що людина реагує на стимули, тобто якщо ціна якогось блага зросла, а інші ціни залишилися незмінними, то люди придбають меншу кількість даного товару. Зворотне співвідношення між ціною блага й попитом на нього - це найпоширеніше передбачення економічної теорії.

Здійснюючи вибір, раціональний індивід повинен оцінити альтернативи. Економічна цінність блага, послуги чи діяльності вимірюється готовністю індивідів заплатити (грошима або натурою) за її придбання.

Економічна цінність ресурсів, використовуваних на будь-які цілі, включає витрати, що є рівними цінності їх найкращого альтернативного використання, тобто це альтернативні витрати [3].

Поняття альтернативних витрат поєднує в собі, таким чином, і поняття обмеженості ресурсів, і необхідність вибору між конкуруючими потребами.

На ідеальному ринку конкуренція приводить до встановлення рівноваги між попитом на яке-небудь благо і його пропозицією. Коли ж попит та пропозиція не збалансовані, ціни виконують роль сигналу виробникам і споживачам про необхідність змінити поведінку, тобто приводять ринок до рівноваги, примушуючи учасників ринку до взаємного узгодження своїх планів. Ціна - це механізм розміщення ресурсів, який надає інформацію ринку, а ціна, при якій досягається рівновага попиту та пропозиції блага, дорівнює його альтернативним витратам.

Економічний підхід має ще дві відмітні риси.

По-перше, він має справу із граничними величинами, тобто аналізує і оцінює ефективність невеликих змін у системі [4], яка в цілому є стабільною.

По-друге, цей підхід приділяє основну увагу стимулам, які діють ex ante, тобто перше ніж відбулася подія, що вимагає втручання правової системи. Тому право оцінюється економістами з погляду стимулів, які воно створює, а не як механізм розв'язання суперечок, що характерно для традиційного правознавства.

Такий підхід цілком узгоджується з передумовою економічного аналізу про раціональність індивіда: раціональний індивід приймає рішення, ґрунтуючись на очікуваннях майбутнього.

Економічна теорія права припускає, що люди реагують не тільки на ціни тих благ, які можна придбати на ринку, але й на правові норми, які розглядаються як система "неявних цін". Ці "неявні ціни" створюють позитивні стимули для одних форм поведінки (наприклад, вживання заходів обережності проти невиконання договору) і стримують інші форми поведінки, змушуючи людей платити за них високу ціну (наприклад, злочинну діяльність або необережну поведінку).

Подібно ціновому механізму, правова система регулює розміщення обмежених ресурсів. Люди, що діють у рамках правової системи, як і покупці на ринках, куплять менше товару, якщо ціна на нього зросла, і будуть купувати більше товару, якщо ціна знизиться. Благами тут виступають певні форми поведінки, які підлягають правовим санкціям (наприклад, невиконання договорів, недотримання заходів обережності або злочинна діяльність), а ціною є санкція, що передбачена правовою нормою [5, c. 6].

Таким чином, змінюючи правила, що регулюють життя в суспільстві, можна вплинути на поведінку людей, а, отже, і на економічні результати, які будуть отримані цим суспільством.

Примітки

1. "... віра в те, що теорія може бути перевірена через реалізм її передумов незалежно від точності її передбачень, широко поширена й служить джерелом постійної критики економічної теорії за нереалістичність..."(Фридмен М. Методология позитивной экономической Hayки.THESIS, 1994. Т.П, Вып.4.)

2 Поняття "раціональність" в економічній науці вживається в іншому змісті, ніж в інших суспільних науках, де раціональність стосується як засобів, так і цілей поведінки, і трактується як "розумне".

Під раціональністю економічний аналіз зазвичай розуміє слідування власному інтересу й вибору оптимальних засобів досягнення мети. При цьому до змісту самої мети вимога раціональності не пред'являється. Економічний аналіз не намагається пояснити, чому люди віддають перевагу певним благам, і не намагається дати ніякої оцінки зробленому вибору, окрім твердження про те, що цей вибір є "гарним" з погляду індивіда, що його зробив.