Розділ 3. Загальні засади економічного розвитку: політекономічний аспект

3.1. Предмет політичної економії як складової економічної теорії

Кожна наука має свій предмет дослідження, тобто коло проблем, які вона вивчає. Саме предметом дослідження науки відрізняються одна від одної.

Економіка - складна і багатогранна система, цілісність. Пізнати її можна, виокремлюючи ті чи ті важливі елементи, вивчаючи їх сутність, місце в системі, зв'язки і взаємозалежності. Проникаючи в саму систему, розкривати її підвалини, властивості, переходити на вищі рівні усвідомлення. Отже, предмет дослідження - це і перший ступінь у пізнанні економічної системи і ключ до її пізнання.

Як перша теоретична економічна наука, як система знань про сутність економічних явищ і процесів політична економія почала формуватися в ХVІ-ХVІІ ст. Еволюцію уявлень про предмет політичної економії подано у табл.

Таблиця. Визначення предмета політичної економії основними школами

Як видно з таблиці, у розумінні предмета політичної економії представниками різних шкіл і напрямів є певні відмінності. Однак, наведені визначення не можуть претендувати на повне та вичерпне розкриття предмета політичної економії як науки. Кожний напрям у трактуванні цієї проблеми віддзеркалює її певну грань або аспект і в такий спосіб здійснює свій внесок у розвиток економічної науки.

Економіка як надзвичайно складний і багатогранний об'єкт дослідження безперервно розвивається, змінюється. Отже, і предмет дослідження не може бути сталим, незмінним. У сучасних умовах предметна сфера економічної науки еволюціонує в напрямку розширення та ускладнення проблематики. Спостерігається поглиблення взаємозв'язку і взаємодії економічних теорій, синтез їх предметів і методів, взаємодоповнення у процесі пізнання економіки і суспільства [1].

Сучасна економічна теорія реалізує дослідження: національного багатства - предмета класичної школи; виробничих відносин - предмета марксистської теорії; ефективне використання обмежених і рідкісних ресурсів - предмета неокласичної школи. Не можна уявити сучасну економічну науку без кейнсіанської і монетаристської теорій, без розкриття економічної ролі держави, без монетарної політики, пов'язаної з використанням грошово-кредитних відносин. Процеси синтезу, інтеграції предметів різних шкіл відповідають потребам розвитку економічної теорії, відбивають подальше усуспільнення економіки і відкривають можливості для узагальнення досягнень усіх шкіл та їх використання для поглиблення пізнання такого складного і багатоманітного об'єкта, яким є економіка[2].

Примітки

1. Інтеграція предметів і змісту різних шкіл виявляється, зокрема, у взаємодії кейнсіанства і монетаризму. Так, кейнсіанство, розкриваючи механізм дії економічної системи, особливу увагу приділяє обґрунтуванню економічної ролі держави, що відіграє надзвичайно важливу роль у пізнанні та використанні цього елемента економічної системи у процесі її функціонування і розвитку. Кейнсіанці фактично виходили з того, що чим більше держави в економіці, тим краще. Однак надмірне зростання державного сектора економіки, зайве втручання держави в економіку неминуче звужують регулювальні можливості ринку, конкуренції, а значить, і їхню роль у розвитку економіки.

2. Монетаристи розкрили ці хиби кейнсіанства, обґрунтували зростаючі можливості ринкового механізму, грошей і кредиту, монетарних методів в економічному зростанні та регулюванні економіки. Це стало теоретичною основою економічної політики, оптимального поєднання ринкового і державного регулювання (Чухно A.A. Господарський механізм та шляхи його вдосконалення на сучасному етапі // Економіка України. - 2007. - №3. - С. 63).

3.2. Економічні потреби: сутність, структура. Економічні блага

Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. Засоби задоволення потреб називаються благами. Економічні потреби - це потреби в економічних благах [1, с.44].

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин. „Потреби, - писав И. Шумпетер, - є одночасно і причиною і спрямовуючим началом економічної поведінки суб'єкта господарювання, являють собою його рушійні сили" [2, с. 69].

Найважливішою ознакою потреб, у тому числі економічних, є їхній динамічний мінливий характер. Загальні властивості усього різноманіття економічних потреб є основою їх класифікації [3, с. 46-47].

Для економічної науки важливим є питання про визначення системи потреб, тобто такої субординованої їх сукупності, яка являє собою стійку цілісність і гармонійно пов'язана із системою всього суспільного виробництва, невід'ємною частиною якого вона є сама.

У підході до питання про визначення системи потреб слід, перш за все, визначитись з методологічними принципами, що мають бути покладені в основу такого визначення. Серед таких принципів: 1) системність; 2) необхідність розгляду сукупності потреб з урахуванням їх генезису; 3) діалектичний зв'язок потреб з діяльністю людини [4, с. 56-57].

З огляду на означені вище методологічні принципи можна вважати прийнятною таку систему потреб, яка складається з елементів, що відповідають основним сферам людської діяльності. Це потреби економічні, соціальні, політичні і духовно-культурні. Кожен елемент цієї системи включає власну підсистему потреб. Скажімо, духовно-культурні потреби включають національні потреби, потреби культурні, релігійні і т.ін. Свою внутрішню будову мають й інші елементи цієї системи потреб. Проте найважливішим елементом цієї загальної системи потреб є економічні потреби. Саме їх задоволення стає передумовою задоволення соціальних, політичних і духовних потреб людини.

Як зазначалось, засоби задоволення потреб називаються благами.