Розділ 7. Економічна теорія права: становлення, розвиток, методологія, предметний простір

Передбачається, що індивід може краще, ніж хто інший судити про своє благополуччя, і що його смаки є заданими й стабільними (Одинцова М. И. Экономика права: учеб пособие. - М.: Изд. Дом ГУ ВШЭ, 2007. - С.5).

3. В економічній теорії - альтернативні витрати (альтернативна вартість) - вартість інших товарів і послуг, від яких необхідно відмовитися, щоб мати можливість придбати даний товар. Виникає внаслідок того, що ресурси для задоволення потреб обмежені, тому всі потреби не можуть бути задоволені. Тобто мова йде про те, що у витрати вибору варто включати ті альтернативи, від яких довелося відмовитися.

Зазвичай під альтернативними витратами маються на увазі найцінніші можливості або альтернативи, які не були обрані.

4. Граничний аналіз вивчає, що відбувається в результаті додавання однієї додаткової одиниці деякої економічної змінної (або зменшення цієї змінної на одну одиницю). Наприклад, граничні витрати заходів обережності, необхідних для запобігання нещасного випадку, - це витрати, які виникають при збільшенні заходів обережності на одну одиницю.

5. Цю ідею можна пояснити наступним чином. Припустимо, що виробник електроприладів знає, що його продукція може іноді завдати шкоди споживачеві. Наскільки безпечною виробник буде намагатися зробити цю продукцію? Відповідь на це питання залежить по-перше, від реальних витрат на забезпечення безпеки продукції, які, у свою чергу, залежать від конструкторських особливостей виробів і технології їхнього виробництва; а по-друге, від "неявної ціни", яку прийдеться заплатити за заподіяння шкоди споживачеві. "Неявна ціна" встановлюється правовими нормами, що визначають відповідальність виробника за збиток, заподіяний його продукцією споживачеві. Відповідальність - це санкція або плата за заподіяння шкоди. Щоб оцінити розмір цієї "неявної ціни", виробникові знадобиться допомога юристів. Після одержання необхідної інформації він порівняє витрати підвищення безпеки продукції з імпліцитною (зовнішньо невиявленою) ціною нещасних випадків. Щоб максимізувати свій прибуток, виробник буде підвищувати безпеку продукції до тих пір, поки реальні витрати додаткової безпеки не зрівняються з "неявною ціною" нещасних випадків.

У наведеному прикладі введення відповідальності виробника за збиток, заподіяний його продукцією споживачеві, змусить виробника прагнути до більшої безпеки продукції, однак, якщо ціна виявиться занадто високою (наприклад, суд призначає високі штрафні санкції), виробник може взагалі відмовитися від виробництва певного продукту (Одинцова М. И Экономика права: учеб пособие. - М.: Изд. Дом ГУ ВШЭ, 2007. - С.б).

7.2. Етапи становлення економічної теорії права

Економічна теорія права - особливий науковий напрям із своїм власним предметом і методологією.

Предметом дослідження економічної теорії права виступає економічна поведінка, що здійснюється в умовах правових обмежень, та економічна логіка виникнення і функціонування правових норм [1, с.19].

Сьогодні здійснюється пошук системних підходів до визначення економічної теорії права. Усвідомлення того, що право і економіка в будь-якому суспільстві тісно взаємопов'язані, сприяло виникненню такого комплексного наукового напрямку, як економіка права. Існують також наукові напрямки, що досліджують взаємозв'язок економіки і права, з іншими назвами: економічний підхід до права, економічний аналіз права, економіка права, економічна теорія і право, економіка і право.

Серед науковців існує розуміння того, що економічна теорія права це: 1) інтегрована економіко-правова галузь науки, яка спрямована на створення та розробку нової конструкції права як суспільного блага; 2) перспективний напрям розвитку суспільної науки, основні положення якої можуть бути застосовані для вибору правових рішень з урахуванням їх економічної ефективності [1, с.24].

Актуальність використання аналітичного інструментарію економічної теорії права як найбільш впливового інституту господарської діяльності визначається величезним методологічним потенціалом економічної теорії, яка дозволяє не тільки всебічно розкрити вплив права на економіку, але і збагатити уявлення про походження та внутрішню структуру самих правових відносин.

Звернемося до історії формування економічної теорії права.

У процесі становлення економічної теорії права науковцями виділяються наступні етапи [2, с. 120-124].

1. Витоки сучасної економічної теорії корисності (раціонального вибору), що застосовувалися до права, містяться у працях Ч. Беккарія, І. Бентама (використав до кримінального права), К. Маркса. Пізніше - у працях американських учених-прибічників інституціональної економічної теорії, зокрема Д. Коммонса (XVIII ст.).

2. Відсутність інтересу в більшості вчених до економічного аналізу інститутів, включаючи правові інститути (20-ті - перша половина 50-х років XX ст.). Як зазначає О.Ф. Скакун, до меншості - зацікавлених учених (що є винятком) можна віднести економіста А. Дайректора, який працював на факультеті права університету Чикаго із 40-х років XX ст. і вимагав від юристів неодмінного використання економічних методів при аналізі права, зокрема при дослідженні проблем антимонопольного законодавства, корпоративного права, банкрутства та ін. Саме цим він посприяв активізації досліджень із зазначених юридичних проблем.

3. Активне цілеспрямоване та систематизоване вивчення взаємозалежностей між правом і економікою в СІНА (друга половина 50-х - початок 60-х років ХХ ст.): Г. Беккер, Г. Калабрезі, Р. Коуз.

Відродження економічного аналізу права почалося з роботи Г. Беккера "Расова дискримінація" (1957) і його статті "Злочин і покарання: економічний підхід". Тут уперше застосовано понятійний апарат неокласичної економічної теорії для аналізу неринкових форм взаємодії (добродійність, любов, злочини). Вихід за межі економічних галузей (захоплення традиційно неекономічними галузями аналізу, такими як злочинність, расова дискримінація, демографічне "виробництво" домогосподарств і ін.) дало підставу Г. Беккеру називати напрям, що розвивається, "економічним імперіалізмом".

Р. Коуз у статті "Проблема соціальних витрат" увів у економічну теорію поняття "трансакційні витрати"[3], показав, що у сфері їхньої дії розподіл прав власності впливає на ефективність розміщення ресурсів. Не аналізуючи конкретних правових норм, він сформулював, як відзначає В. Тамбовцев, загальний економічний підхід "до інтерпретації будь-якої юридичної системи" [4, с.27].

Що стосується внеску юриста Г. Калабрезі в розвиток економіки права, то він поданий змістовною статтею "Деякі ідеї з приводу розподілу ризику і деліктного права"(1961), у котрій акцентовано на простих економічних принципах як базі для аналізу права. Підхід Г. Калабрезі відрізняється від чиказької школи більшою нормативністю, а також підвищеною увагою не стільки до ефективності правових норм, скільки до їхньої справедливості [5, с.60-71].