Розділ 7. Економічна теорія права: становлення, розвиток, методологія, предметний простір

4. Остаточне становлення економіки права в СІНА і Великій Британії, що виразилося у збільшенні публікацій наукового і навчального характеру та введенні нової літератури в навчальні програми юридичних шкіл (70-ті роки XX ст., випуск восьми журналів, а також монографій, підручників, енциклопедій із цієї тематики).

На цьому етапі значущий внесок з утвердження економіки права як нового напряму науки та освіти здійснив один із талановитих представників чиказької школи Р. Познер. У своїй праці "Економічний аналіз права" (1972) він узагальнив усі минулі й сучасні досягнення в галузі економіки права, включаючи власні. Зокрема, він високо оцінив заслуги Р. Коуза, Г. Беккера та Г. Калабрезі як "засновників нової економічної теорії права" [6, с.31-32]; визначив основні завдання економіки права; вказав на необхідність пояснювати в єдності існуючі правові норми (або структуру правової системи в цілому) і поведінку, на яку ці норми впливають. Р. Познер обґрунтував доцільність використання економічного інструментарію при аналізі галузей права (контрактного, сімейного, трудового, фінансового, кримінального), а також законодавства про неумисне заподіяння шкоди, антимонопольного законодавства та ін.

Поява його праці з економічного аналізу права зарадила остаточному конституюванню "Law and Economics" як повноцінного наукового напряму та зростаючого інтересу до нього серед молодих дослідників.

5. Утрата лідируючих позицій чиказькою школою економіки права (друга половина 70-х - початок 80-х років XX ст.) у результаті інтенсивної критики з боку теоретичних напрямів, що активно розвинулися на той час: інституціональної економічної теорії права, австрійської школи економіки права, поведінкової економіки права тощо. Представники цих напрямів поставили під сумнів вилучення чиказькою школою правової системи з огляду на її ефективність; обвинувачували її в тому, що вона мало уваги приділяє політичним процесам, які значно впливають на функціонування правової системи; докоряли в неврахуванні впливу поведінкових особливостей людей на функціонування правових норм та ін.

6. Подолання чиказькою школою економіки права різкої критики, що пролунала на її адресу, урахування низки зауважень (еволюції правових норм та їх впливу на поведінку людей), розвиток нових ідей, відновлення лідерства в конкурентній взаємодії при опорі на традиційну для неї теорію суспільного вибору (кінець 80-х - 90-ті роки XX ст.).

Утвердження економіки права як перспективного наукового напряму у країнах континентального права - Німеччині, Італії, Нідерландах, а також у Скандинавських країнах (90-ті роки XX ст.). Визнання напряму "право і економічна теорія" частиною сучасної європейської юридичної та економічної освіти.

7. Розширення просторових меж запровадження економіки права в науковий і навчальний процес - країни Північної і Латинської Америки, Азії, також Ізраїль, Росія, Україна (початок XXI ст.).

Так, учені України, що досліджують і розвивають зазначений науковий напрямок, віддають перевагу назві "економічна теорія права", а не "економіка права", але одностайні із сучасними та попередніми американськими і західноєвропейськими фахівцями в тому, що незалежно від назви він має базуватися на системному зв'язку методологічних основ економіки і права [2, с.124] та презентувати себе як один із напрямів економічної науки. До того ж, ті з учених, що вживають ці назви як взаємозамінні, у стислу категорію "економіка права" вкладають зміст "економічна теорія права" або "економічний аналіз права". Про це свідчать або назви навчальних видань, або назви їх частин і глав [2, с.124].

Крім розвитку напряму "економіка права" ("економічна теорія права"), інноваційною технологією юридичної науки України наприкінці другого десятиліття її незалежності стало виведення економічного права як галузі права [2, с. 124].

Предметом економічного права визнаються економічні відносини, що складаються у процесі економічної діяльності та породжують правові відносини. Не будучи простим віддзеркаленням економічних відносин [7, с.15], правові відносини можуть виникати тільки в тих сферах економіки, які об'єктивно потребують правової регламентації.

Оскільки в основі побудови макромоделі економічного права знаходяться норми конституційного, фінансового та підприємницького (господарського) права, предмет економічного права подається вченими ширше. Це економічні відносини, реалізовані як публічними, так і приватними суб'єктами економічної діяльності у процесі перерозподілу фінансових і не фінансових активів, а саме матеріальних ресурсів країни [2, с.124].

Виділення "економічного права" як галузі внутрішньодержавного права відбувається шляхом об'єднання таких галузей права, як фінансове, підприємницьке та інститутів інших галузей права, норми яких регулюють економічні суспільні відносини, що реалізуються публічними і приватними суб'єктами економічної діяльності у процесі перерозподілу матеріальних ресурсів держави.

Можна констатувати, що на порядок денний у юридичній науці України поставлено питання про цілеспрямоване формування "економічного права" як правової галузі. Якщо систематизувати усі галузі економічного права, які досліджують українські вчені, то їх можна представити так: економічне (внутрішньодержавне) право, економічне міжнародне право, економічне право Європейського Союзу [2, с. 125].

Примітки

1. Гриценко O.A. Економічна теорія права: проблеми та перспективи розвитку / O.A. Гриценко // Вісн. Нац. юрид. академ. України ім. Ярослава Мудрого. Сер.: Економічна теорія і право. - 2010. - №1. - X.: Право, 2010. -С.17-30]; Гриценко О. А.. Економічна теорія права: шляхи пошуку предмету та методології / O.A. Гриценко // Наукові праці Дон НТУ. Серія економічна. Випуск 38.1. - С.18-24.

2. Скакун О.Ф. Етапи становлення "Економіки права" як наукової та навчальної дисципліни в країнах світу і сучасне формування "економічного права" в Україні та Росії / О. Ф. Скакун // Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". - 2013. - №1(12). -С.120-128.

3. Трансакційні витрати - витрати на укладання угоди, включаючи витрати ресурсів, витрати часу на пошук покупця або продавця, вимір якості товару, ведення переговорів, складання договору, контроль за дотриманням договірних зобов'язань, можливі втрати (як наслідок складання неповного або неефективного договору).

4. Тамбовцев В.Л. Право и экономическая теория: учеб пособие / В. Л. Тамбовцев. - M .: ИНФРА-М, 2015. - 224 с.

5. Бальсевич А. Экономика права: предпосылки возникновения и история развития / А. Бальсевич // Вопросы экономики. - 2008. - №12. - С.60-71.

6. Познер Р. Экономический анализ права / Р. Познер; пер. с англ.; под. ред.. В.Л. Тамбовцева . - СПб: Экономическая школа, 2004. - Т.1. -554 с.