Розділ «5.11. Дефолт і методи його врегулювання»

Економічна теорія

У кризових умовах, коли можливості бюджету обслуговувати надмірно обтяжливий борг держави вичерпано, виплати кредиторам здійснюються з таких основних джерел: валютних резервів ( що може призвести до втечі капіталу і спекулятивної атаки на національну валюту), емісійних ресурсів національного банку (що породжує інфляційні сплески), державної власності (шляхом конвертації боргових зобов'язань держави в акції, облігації компаній чи прямого продажу державного майна).

Відмова держави від обслуговування власних боргових зобов'язань має назву дефолту [1].

Для позичальника оголошення дефолту супроводжується такими втратами:

- заморожування майна держави-боржника за кордоном (золотовалютних резервів, будівель і рухомого майна державних установ тощо);

- введення ембарго на торгівлю з суб'єктами господарювання даної країни (застосування торговельних санкцій, обмежень і заборон на експорт);

- затримка перерахування експортної виручки іноземними банками;

- закриття доступу до міжнародного ринку позичкових капіталів.

Боргова спроможність значною мірою визначається об'єктивними економічними умовами. Відношення державного боргу до ВВП і зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг, рівень середньодушових доходів і темпи зростання національної економіки, рівень відсоткових ставок за позиками є основними детермінантами спроможності уряду виплачувати накопичені борги. Проте бажання позичальника виконувати свої боргові зобов'язання (на відміну від спроможності) є суб'єктивним явищем, на яке впливають ступінь популізму економічної політики, оцінка справедливості вилучення доходів на користь кредиторів тощо.

Для врегулювання дефолтів суверенних позичальників застосовують такі основні методи реструктуризації боргових зобов'язань: консолідація, уніфікація, відстрочення боргу, прощення і часткове списання боргу, конверсія.

Консолідація боргу передбачає зміну термінів погашення боргових зобов'язань із збереженням графіка відсоткових виплат.

Уніфікація - це об'єднання кількох позик в одну з заміною раніше випущених зобов'язань на нові цінні папери держави.

Відстрочення боргу - перенесення на пізніший термін як погашення основної суми боргу, так і сплати відсотків.

Прощення і часткове списання боргів передбачає проведення відповідних операцій з боку кредиторів і поширюється, як правило, на офіційну заборгованість.

Реалізація цієї схеми вимагає тривалих переговорів і складних погоджень і найчастіше мотивується політичними чинниками.

У світовій практиці прощення і часткове списання боргів на регулярній основі застосовується лише стосовно найбідніших країн із високим рівнем зовнішньоборгового навантаження. Конверсію боргу розглядають як з точки зору зміни дохідності позик, так і з погляду зміни форми боргових зобов'язань чи методу погашення боргу. У світовій практиці для врегулювання заборгованості суверенів використовують такі конверсійні схеми:

- достроковий викуп боргових зобов'язань;

- сек'юритизація боргу;

- конверсія боргу в майнові активи;

- обмін боргових цінних паперів на корпоративні;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5.11. Дефолт і методи його врегулювання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Наукові економічні знання як результат пізнання економічного буття

  • Розділ 2. Теоретичний блок економічної науки: становлення, розвиток, сучасний стан

  • Розділ 3. Загальні засади економічного розвитку: політекономічний аспект

  • Розділ 4. Мікроекономіка як відносно самостійна складова економічної теорії

  • 4.2. Методи мікроекономічної теорії

  • 4.3. Корисність: загальна і гранична

  • 4.4. Крива байдужості. Карта кривих байдужості

  • 4.5. Бюджетне обмеження споживача

  • 4.6. Рівновага споживача

  • 4.7. Ринковий попит. Закон попиту

  • 4.8. Ринкова пропозиція. Закон пропозиції

  • 4.9. Ринкова рівновага попиту і пропозиції

  • 4.10. Види еластичності попиту і пропозиції

  • 4.11. Фірма як виробник приватних економічних благ

  • 4.12. Постійні, змінні та загальні (валові) витрати фірми

  • 4.13. Середні витрати підприємства

  • 4.14. Граничні витрати

  • 4.15. Виторг та прибуток фірми

  • Розділ 5. Макроекономічна теорія як складова економічної теорії (базові поняття)

  • 5.5. Сукупна пропозиція

  • 5.6. Фінансовий ринок: сутність, структура, роль в економічній системі

  • 5.7. Фінансові кризи: поняття, типи

  • 5.8. Валютні кризи

  • 5.9. Дефіцит бюджету: сутність, види, джерела фінансування

  • 5.10. Поняття і структура державного боргу

  • 5.11. Дефолт і методи його врегулювання
  • Розділ 6. Інституціональна економічна теорія

  • Розділ 7. Економічна теорія права: становлення, розвиток, методологія, предметний простір

  • Розділ 8. Міжнародна економіка як складова економічної теорії

  • Список рекомендованої літератури