Я сидів на березі моря і милувався заходом сонця. Пат не пішла зі мною. Вона протягом дня трохи нездужала. Коли почало сутеніти, я встав, щоб іти додому. Коли бачу — з-за лісу вийшла служниця. Вона махала рукою і щось кричала. Я нічого не зрозумів: вітер і море заглушали її слова, Я подав їй знак, щоб вона зупинилась і чекала, поки я підійду. Але вона бігла до мене, приклавши долоні рупором до рота.
— Дружина… — розібрав я. — Скоріше!…
Я побіг бігцем.
— Що сталося?
Вона не могла перевести дух.
— Скоріше… Дружина… Нещастя…
Я помчав піщаною дорогою через ліс до дачі. Дерев'яні ворота чомусь не відчинялися, я перестрибнув через них і прожогом кинувся в кімнату. Там у постелі лежала Пат, груди її були в крові, руки зведені судорогою, і кров текла з її рота. Біля неї стояла пані Мюллер з мискою води і з рушником у руках.
— Що трапилось?! — крикнув я, відштовхнувши її набік.
Вона щось відповіла.
— Принесіть бинти! — наказав я. — Де рана?
Вона поглянула на мене; її губи дрижали.
— Це не рана…
Я випростався.
— Кровотеча… — сказала вона.
Мене наче хто обухом ударив по голові.
— Кровотеча? — Я підскочив до неї і взяв миску з водою з її рук. — Принесіть льоду, швидше принесіть хоч трохи льоду.
Я вмочив рушник у миску і приклав його до грудей Пат.
— У нас вдома немає льоду, — сказала пані Мюллер.
— Я обернувся до неї. Вона відсахнулась.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три Товариші» автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XVI“ на сторінці 1. Приємного читання.