TextBook 4.1. Логістика виробництва товарів
Розглядаючи розвиток логістики виробничого підприємства у контексті історичного розвитку теорії логістики, доцільним виглядає вирізнення окремих періодів, ототожнюваних із панівними концепціями. Фрагментарний період логістики виробничого підприємства охоплював насамперед логістичні рішення щодо окремих фаз виробництва, тобто постачання, власне виробництва і збуту. Локалізація логістичних рішень у межах названих фаз гарантувала лише субоптимальні рішення, які не могли розглядатися a priori як оптимальні для всіх фаз виробничого підприємства, оскільки критерії оптимальності не брали до уваги відповідних умов оптимізації. Прикладами фрагментарних рішень можна вважати визначення оптимальної партії закупівлі за формулою Вільсона у логістиці постачання без зважання на наслідки цього рішення у фазах виробництва та дистрибуції, визначення оптимальної партії виробництва без зважання на наслідки цього рішення у фазах збуту та постачання, визначення оптимального рівня запасів готової продукції на складі готової продукції без зважання на наслідки цього рішення у фазі постачання та виробництва.
Логічним виглядає досягнення збалансованості партії закупівлі протягом усього логістичного процесу у будь-якій його ланці трансформації матеріального потоку до партії відправлення зі складу готової продукції включно. Така 100-відсоткова точність координації у часі і просторі на кожній із ланок виробничого процесу гіпотетично забезпечувала б системну оптимальність, оскільки не потребувала би складування в запас за відсутності кількісно- якісного балансу матеріалів у просторі та часі.
Власне таким підходом і характеризується концепція логістики виробничого підприємства як системи (другий період – період системної інтеграції), входом якої є закуплені і доставлені для виробництва ресурси виробництва, а виходом – готова продукція. Отже, вхідний потік – це сировина, матеріали, частини, вузли, а вихідний – готові вироби (кінцеві продукти, вузли, замінні частини тощо). Гіпотетично сутність концепції логістики виробничого підприємства як логістичної системи (стан системної інтеграції) можна подати у вигляді ріки, в якій переміщається певна кількість води з одного пункту в інший. Графічно це зображено на рис. 4.1.
Рис. 4.1. Графічна інтерпретація концепції логістики виробничого підприємства: а – гіпотетичний варіант; б – ідеальний варіант
Ідеальний варіант ідентифікує процес переміщення матеріального потоку (води) через усі фази рівномірно, прямолінійно з нульовим запасом у всіх фазах. Отже, цим забезпечуються мінімальні витрати на переборення одиницею матеріального потоку простору від входу до виходу у мінімально можливий час (за відсутності запасів швидкість переборення простору визначається лише швидкістю переміщення матеріального потоку).
Реальний процес переміщення гіпотетичного матеріального потоку подібний до протікання води, коли на його шляху з'являються певні перешкоди (греблі, “вузькі” місця тощо) і це призводить, з одного боку, до зростання опору, а, отже, до збільшення витрат на його переборення, а, з іншого, – до вимушеного складування, коли виникає недостатність пропускної здатності чергової ланки каналу. Ідентифікатором таких перешкод на виробничому підприємстві є “шви”, що з'єднують окремі фази виробництва, окремі однорідні ланки трансформації потоку у цих фазах та окремі логістичні операції. Іншим чинником, який погіршує ідеальні умови переміщення матеріального потоку, необхідно вважати простору конфігурацію каналів переміщення як відхилення від єдиного прямолінійного напряму.
Третій період, період “канальної” інтеграції, розглядає концепцію логістики виробничого підприємства як субконцепцію логістики ланцюга поставок, в якому виробниче підприємство стає центральною ланкою, але, як правило, не першою і не останньою. Водночас залежно від специфіки виробництва кінцевої продукції місце виробничого підприємства у ланцюзі поставок може бути ближчим до його початку чи кінця. Так, у ланцюзі поставок інвестиційних товарів виробник локалізований ближче до джерел постачання з виробничих мотивів (наприклад, із “транспортного ефекту” зростання технологічності кінцевої продукції), а в ланцюзі поставок споживчих товарів – ближче до центрів споживання з мотивів обслуговування споживача. В обох випадках інтеграція цілей організації у ланцюзі поставок виводить на пріоритетний рівень концепцію логістичного ланцюга поставок, в якому виробниче підприємство – лише одна з ланок цього ланцюга. Концепція логістики такого ланцюга ґрунтується на спільній оптимізації в трьох аспектах: запасів, транспортування, просторового розміщення. Масштаби та складність такої оптимізації істотно залежить від галузі, технології виготовлення тощо. Так, у нафтопереробній та хімічній галузях із вузького асортименту сировини виготовляється широкий спектр кінцевих виробів, виробничі процеси мають неперервний характер. В автомобілебудівній галузі навпаки: з великої гами сировини, матеріалів, частин, вузлів виготовляється обмежений асортимент кінцевої продукції, а виробничі процеси мають дискретний характер.
З іншого боку, не можна однозначно трактувати абсолютну оптимальність найвищого інтегрованого рівня логістичної концепції – рівня ланцюга поставок, оскільки істотним чинником тут є і тип підприємства, і зміст завдань у логістичних фазах виробництва.
Абт подає характерні ознаки логістичних систем залежно від типу підприємства, що обумовлюють переважне використання того чи іншого рівня логістичної інтеграції [57, с. 33–34] (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Характерні ознаки логістичних систем залежно від типу підприємства
| Тип підприємства | Характерні ознаки систем |
| 1 | 2 |
| 1. Виробничо-промислове а) велике, наприклад, в автомобільній промисловості | • оцінка якості поставок • методи типу MRP-планування матеріальних потреб • методи ABC і XYZ • коопераційні зв'язки в ланцюгах поставок • господарювання вторинною сировиною і відходами • потреба системи з EDI • пріоритет графіків поставок • мережа дилерів |
| б) менше, наприклад, у меблевій промисловості | • організація ланцюга поставок • спрощені методи типу MRP • графік поставок і збуту |
| в) мале переробне, наприклад, у хімічній промисловості | • оцінка якості сировини • ритмічність поставок і збуту • транспортне господарство |
| 2. Сільськогосподарське в агробізнесі | • графік поставок сировини • співпраця у ланцюзі з харчовою промисловістю • пріоритет якості продуктів • вимоги у складуванні |
| 3. Торговельне | • розвинутий логістичний маркетинг • вимоги у складуванні • координація транспортування • автоматична ідентифікація товарів (АІ) • співпраця роздрібних, гуртових торговців і логістичних центрів • організація транспортного упакування |
| 4. Будівельне | • графік поставок • організація складських площ і складів • координація будівельного обладнання |
| 5. Транспортне а) міжнародне | • системи резервування і розрахунків перевезень • проектування логістичних транспортних ланцюгів: повітряних, водних і наземних засобів • комбінований транспорт (автомобіль, залізниця тощо) |
| б) локальне (національне) | • інформаційні системи щодо потреб перевезень і можливостей реалізації • синхронізація поставок у часі • якість послуги й упакування • підбір засобу транспорту • оптимізація траси |
| 6. Рибацьке, мисливське, закупівельне тощо | • вимоги складування • координація збуту • продуктова специфіка |
| 7. Підприємство послуг, наприклад, банк, пошта, лікарня, гастрономічний заклад тощо | • інформаційна система обслуговування • циклічність постачання • страхові запаси • якість послуги • утилізація відходів |
Джерело: [57, с. 35–34]
Подана таблиця ілюструє характерні особливості тих чи інших логістич- них систем. Так, щодо автомобільної промисловості, то виробниче підприємство стає ланкою багатьох логістичних ланцюгів з постачання. Водночас окремі постачальники, наприклад, виробники електрообладнання автомобілів, теж є учасниками багатьох логістичних ланцюгів поставок. І це актуалізує інтегроване вирішення логістичних проблем у сфері постачання. Свої особливості щодо використання концепцій логістики мають і інші типи підприємств.
У цьому розділі викладемо загальну характеристику логістики виробничого промислового підприємства, результатом діяльності якого є випуск продукції. Такий тип підприємства характеризується наявністю трьох взаємозалежних фаз: постачання, виробництва і збуту. Очевидно, що логістичне управління в межах такого підприємства має здійснюватися у стратегічному, тактичному й операційному вимірі, стосуватися довготермінових, середньотермінових і короткотермінових завдань, бути локалізованим щодо окремих логістичних рішень у певній фазі виробництва чи охоплювати сумісні або всі фази виробництва. У такому разі треба дотримуватися безумовного пріоритету загальної (корпоративної) стратегії, під час реалізації якої логістичне управління може пояснити відповідні конкурентні переваги, як це бачимо із поданої таблиці.
Таблиця 4.2
Приклади відповідності логістичних стратегій моделям загальних стратегій підприємства
| Загальна стратегія підприємства та її ключові напрями | Логістичні стратегії |
| 1 | 2 |
| Лідерство у витратах – стратегія диференціації продукції від конкуруючих продуктів на основі низьких цін. | Мінімалізація витрат запасів, складування, транспорту, логістичних операцій, використання запасів в повному ланцюзі поставок при певному рівні обслуговування кінцевого одержувача; найчастіше це обслуговування масового виробництва і дистрибуції та продажу дешевих продуктів у багатьох місцях на ринку; управління логістикою скеровано на мінімальні рівні запасів в ланцюгу поставок, мінімалізацію потрібної складської поверхні і оптимальне її використання, оптимізацію транспортних сполучень і використання ресурсів транспорту та детальне моніторування логістичних витрат. |
| Диференціація продукту – стратегія вирізнення продукту серед конкуруючих продуктів, заснована на високій якості продукції, високих технологіях, якісних матеріалах, індивідуально підібраної і з високим рівнем системі обслуговування клієнтів. | Індивідуально підібране і високоякісне логістичне обслуговування, яке перевищує стандарти, пропоновані конкурентами, наприклад, поставки за запитом будь- якої кількості та асортименту продукції, утримання високого страхового запасу, поставки дорогих матеріалів від спеціалізованих постачальників невеликими партіями, обслуговування малих і різноманітних партій для дрібносерійного виробництва, гнучкість та надійність поставок. Підтримана загальна стратегія через логістику менш сфокусовано на витрати, а насамперед на якості та високому рівні сервісу |
| Концентрація підприємства – стратегія, яка у діяльності орієнтована | Географічно і продуктово сконцентроване логістичне обслуговування разом із вдосконалюваним у вузькій сфері спеціалізації; |
| на певну групу клієнтів, продуктів або географічну територію. Передумовою є те, що підприємство, зосереджуючись на певному сегменті покупців чи асортименті продуктів, зуміє краще обслужити свій вузький стратегічний сегмент, ніж існуючі конкуренти в ширшому масштабі (напр. Wedel – кондитерські продукти, ARO – виробництво багатьох різних продуктів харчування, хімічних, промислових). | концентрація на співробітництві з визначеною групою постачальників і асортименті матеріалів та одержувачів; встановлені принципи співпраці в малій кількості ланцюгів постачання і дистрибуції; прагнення до високої ефективності, справності та рівня використання у вузькій сфері спеціалізованих операцій. |
Джерело: розроблено на підставі [66]
До типових ключових логістичних рішень у функціонуванні виробничого підприємства належать:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логістика для економістів» автора Є.Крикавський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. СТРАТЕГІЯ ЛОГІСТИКИ І ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.