Розпад Союзу, розрив міжгосподарських зв'язків, політичні та інші причини були доповнені "звільненням" цін в січні 1992 р.
Індекс роздрібних цін державної, кооперативної та колгоспної торгівлі, а також номінальна та реальна заробітна плата робітників і службовців в народному господарстві СРСР (СНД) характеризується цифрами, наведеними в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2. Індекси споживчих цін та середньорічна заробітна плата в СРСР (СНД)
| 1913 | 100 | 300 | 300 |
| 1928 | 229 | 892 | 390 |
| 1929 | 240 | 972 | 405 |
| 1930 | 384 | 1075 | 177 |
| 1933 | 832 | 1743 | 209 |
| 1940 | 1442 | 3972 | 274 |
| 1947 | 4187 | 5485 | 131 |
| 1950 | 2532 | 7668 | 303 |
| 1957 | 2125 | 9200 | 432 |
| 1960 | 1950 | 9612 | 493 |
| 1965 | 209 | 1147 | 549 |
| (в 1961 році масштаб цін був зменшений в 10 разів) | |||
| 1970 | 238 | 1464 | 615 |
| 1975 | 269 | 1750 | 661 |
| 1980 | 300 | 2027 | 675 |
| 1983 | 337 | 2218 | 725 |
| 1985 | 341 | 2281 | 669 |
| 1987 | 361 | 2345 | 650 |
| 1988 | 390 | 2362 | 607 |
| 1989 | 439 | 2880 | 658 |
| 1990 | 525 | 3240 | 617 |
| 1991 | 1705 | 6480 | 380 |
| 1994 | 203 | ||
Зростання споживчих цін в СРСР за період 1928-1933 рр. склало 3,64 рази, за 1940-1947 рр. - 2,7 рази, за 1985-1992 рр. - 17,5 разів. Зниження реальної заробітної плати при цьому склало відповідно 1,9; 2,1 і 3,2 рази. Сучасна реальна заробітна плата наблизилась до рівня 1933 року. Це підтверджується також динамікою поголів'я овець, великої рогатої худоби та свиней на 100 душ населення (див. рисунок 1.10).
Рисунок 1.10. Динаміка поголів'я овець і кіз (1), великої рогатої худоби (2) та свиней (3) на 100 жителів СРСР (СНД)
Відповідно до споживчих цін знизився курс рубля по відношенню до американського долара, що ілюструється лінією 1 на рисунку 1.11.
Рисунок 1.11. Динаміка курсів російського рубля (1) та українського карбованця (2) до долара
Ситуація погіршувалась в зв'язку з тим, що державний ощадний банк "пустив за вітром" майже всі заощадження населення. Кожна
1000 руб., внесена на ощадну книжку на початку 1991 року перетворилась в кінці року на 150-170 руб., а в кінці 1992 року - 7,5-8,5 руб. Від рубля 1965 року залишилось не більше 0,1-0,2 коп. Ось так ілюструються ще не вичерпані державою межі пограбування населення.
Як стверджував древньокитайський філософ Конфуцій, для ефективного управління державою, обов'язковими є три наступні умови: "достатня кількість хліба, зброї та довіра народу". Якщо вірити пресі ("Известия" от 22.11.91), в межах країн СНД на початку її утворення існувала величезна військова машина, могутній військово-промисловий комплекс. Так, тут в 1990 році було виготовлено більше, ніж в США танків в 1,8 рази, бойових броньованих машин -в 7,0, артилерійських гармат — в 8,0, міжконтинентальних балістичних ракет — в 8,9, надводних бойових кораблів - в 2,7 раз тощо.
Сучасна військова техніка дуже коштовна. Так, сучасний танк коштує 3,2 млн дол., а їх в країнах СНД майже 64 тис. - більше, ніж у всіх інших країнах світу. Один підводний атомний ракетоносець коштує більше мільярда доларів. У ВМС СРСР в 1991 р. їх було 62 одиниці (в американському флоті - 41). Ми вже не говоримо про вартість міжконтинентальних балістичних ракет, яких в державах СНД налічувалось 1396 (в США - 1054) тощо.
Таким чином, на початок 1992 р. „хліба" у нас виявилось дуже мало, довіра народу наблизилась до вичерпання, що ж стосується зброї, то її було надмірно багато. А якщо відсутні перший і третій елементи ефективного управління державою, то починають використовувати другий елемент, тобто зброю. Так і відбулося в Придністров'ї, Грузії, Азербайджані та Вірменії, Таджикистані та Чечні. На наше щастя, поки що за межами України.
В 1992 році Росія стала ініціювати обособлення своєї грошової системи, підштовхуючи тим самим інші країни СНД до виходу з цієї системи. В кінці першого кварталу 1992 р. Україна узгодила умови свого виходу з рубльової зони з кабінетом Міністрів та центральним банком Росії.
В Україні кінець першого - початок другого кварталу 1992 року були часом ринкової ейфорії. Умови виходу держави з рубльової зони були узгоджені в міждержавному протоколі, який визначив, що безготівкові кошти на території республіки будуть перераховані в гривнях, а готівкова рубльова маса, замінена на гривні, буде передана Росії і зарахована в актив Національного банку України. Але цей протокол так і залишився на папері. Часткова "соціалістична реставрація" на Україні, зумовлена об'єктивними економічними труднощами, відстрочила перехід до гривні.
Український купон був випущений в обіг у березні 1992 року, а карбованець, як новий грошовий знак - в кінці 1992 року. Курс долара зріс зі 100 купонів на початку 1992 р. до 145 в червні і до 1000 купонів в кінці 1992 p., курс карбованця по відношенню до долара склав 3000, а в кінці 1995 р. - 185-190 тис. крб.
Курс російського рубля до долара продовжував падати (див. лінію 1 на рис. 1.11), а курс українського карбованця за останні місяці стабілізувався на рівні 175-180 тис. крб. /дол. Це стало підставою для введення з 2 вересня 1996 р. української валюти (гривні) у співвідношенні 1.75 гривні за долар США.
Ми стали свідками та деякою мірою учасниками процесу зруйнування СРСР - державного і суспільного устрою, створеного внаслідок практичної реалізації умоглядної моделі соціалізму. Відставання Радянського Союзу від індустріально розвинутих країн - економічне, структурне, технологічне, екологічне, яке накопичувалось протягом десятиріч, набуло в другій половині 80-х років загрозливого характеру. Мілітаристично могутня наддержава XX ст. СРСР була абсолютно не підготовлена до переходу до ринкової економіки і, в цілому, в цивілізацію третього тисячоліття.
У спадщину від колишнього Радянського Союзу та Радянської України з характерним для них тотальним одержавленням практично всіх суспільних відносин, незалежна Україна одержала монопольно-державну, керовану бюрократичним способом власність, структурно-деформовану економіку у формі певної складової частини "єдиного народногосподарського комплексу" СРСР; зруйновану структуру партійно-державної влади; партійно-радянсько-військово-господарську еліту, яка втратила політичні та ідеологічні орієнтири; неструктуроване громадянське суспільство, в якому основна роль належала не особі, а трудовому колективу; трудову етику, побудовану, головним чином, на принципах позаекономічної мотивації трудової активності, що безперечно руйнувало хазяйську мотивацію й самоцінність праці, тощо (59).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ШЛЯХ ДО РИНКУ“ на сторінці 4. Приємного читання.
