Рисунок 1.5 Експлуатаційна довжина залізниць в СРСР (1) і США (2)
Рисунок 1.6. Довжина шосе з твердим покриттям в СРСР (1) і США (2)
Рисунок 1.7 Динаміка парку тракторів (без садовогородніх) Nr (2,3), щорічного виробництва садовогородніх тракторів Nп (1,4), усіх автомобілів (5,7), у тому числі вантажних (6,8) в США (1,2,5,6) і СРСР (3,4,7,8)
Крім цього, необхідно також враховувати відволікання значного об'єму продукції чорної металургії на військові цілі. Ленін у творі "Держава і революція" відмічав, що тільки "в 1917 році і Англія, і Америка - найбільші і останні у всьому світі, з точки зору відсутності воєнщини... скотилися в болото бюрократичних воєнних закладів". Це означає, що до 1917 року США спрямовували на оборону мізерні грошові і матеріальні ресурси. Так, в 1913 році вони витратили на військові цілі 0,35 млрд дол. Це дозволило США при річному виробництві сталі всього 31 мли т забезпечити довжину залізниць (1913 р.) 380 тис. км, а шосе з твердим покриттям - 700 тис. км. В 1987 році в СРСР при річному виробництві сталі 161 млн т, довжина залізниць склала всього 145,5 тис. км, а шосейних доріг з твердим покриттям - 827 тис. км. Починаючи з 1980 року несприятлива ситуація склалася в нафтодобувній промисловості СРСР (див. рисунок 1.8), з 1978 р. - в кам'яновугільній промисловості (див. рис. 1.9). Із рисунка 1.8. видно, що в 1977 році, коли СРСР досят американського рівня виробництва нафти і нафтопродуктів на душу населення, їх споживання в США було приблизно в 2 рази більшим. І така тенденція споживання цих енергоносіїв збереглася і в наступні роки. На рисунку 1.9 показано, що за виробництвом вугілля на душу населення СРСР досяг в 1977-1979 pp. американського рівня кінця минулого століття, а потім виробництво вугілля стало зменшуватися. На рис. 1.9 заштриховані області показують недоспоживання вугілля всім народним господарством (рисунок 1.9 а) і на душу населення СРСР (рисунок 1.9 б) за період з 1980 по 1990 рік.
Рисунок 1.8. Динаміка виробництва (1,2) і споживання (1а, 2а) нафти на душу населення СРСР (1,1а) і США (2,2а)
В другій половині 80-х років, несприятливий для СРСР стан був характерним у виробництві багатьох товарів. Все це вимагало від керівників держави пошуків шляхів вдосконалення діючого господарського механізму.
Так, починаючи з січня 1984 року в промисловості здійснюється великомасштабний економічний експеримент по збільшенню прав виробничих об'єднань (підприємств) при плануванні, в господарчій діяльності та з підвищення їх відповідальності за результати роботи. З 1987 року основним показником стає 100% невиконання договірних зобов'язань. Проте, якщо в 1986р. свої договірні зобов'язання виконали 75% підприємств, то в 1987 р. - всього 71%.
Рис. 1.9. Динаміка виробництва товарного вугілля всього (а) і на душу населення (б) в СРСР-СНД (1) і США (2)
У 1988-1989 рр. все народне господарство перейшло повний господарський розрахунок. Підприємства з дозволу керівного органу могли використовувати форми госпрозрахунку, що базувалися на нормативному розподілі прибутку або доходу. В першій моделі госпрозрахунку, фонд заробітної плати формувався згідно з нормативом до показника продукції (наприклад, в рублях на рубель продукції). В цьому випадку, госпрозрахунковий дохід колективу складався-із фонду заробітної плати залишкової вартості. У другій моделі, єдиний фонд оплати праці формувався як залишок госпрозрахункового доходу колективу після вилучення з нього фондів розвитку виробництва, науки і техніки та соціального розвитку. На підприємстві міг створюватися фінансовий резерв і фонд валютних відрахувань. Розрахунки основних економічних показників Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату та рудоуправління ім. Кірова (Криворізький залізорудний басейн) показали, що в однакових умовах (базовий варіант) обидві моделі госпрозрахунку ідентичні. Однак при зміні показників господарської діяльності моделі показують суттєві розбіжності. При збільшенні на 10% обсягів виробництва продукції, середня заробітна плата, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства та фонд розвитку виробництва, зростають в 1,1-1,12 і 1,32-1,42; в 1,7-2,04 і 1,82-2,44; в 1,5-2,0 і 1,9-1,42 рази відповідно, при першій і другій моделях госпрозрахунку. При падінні обсягів виробництва на 10% наведені вище показники зменшуються відповідно на 14-18 і 30-44%; 76-96 і 45-56%; 61-96 і 30-44%. При зменшенні матеріальних витрат на 10%, заробітна плата зростає в 1,1-1,12 рази при першій і в 1,32-1,35 рази при другій моделі госпрозрахунку тощо. Таким чином, при переході від першої до другої моделі, головні стимули спрямовані на зростання обсягів виробництва (а це могло бути забезпечено за рахунок прихованого зростання цін) і зниження матеріальних витрат. Навіть незначне збільшення обсягів виробництва або зменшення матеріальних витрат впродовж місяця автоматично викликали непропорційно більше зростання заробітної плати і підвищений попит на споживчі товари. В зв'язку з тим, що основний приріст фонду оплати праці відбувся в галузях, що виробляли засоби виробництва, а тут частка всієї промислової продукції складала приблизно 75%, то кількість грошей у населення стало перевищувати вартість вироблених споживчих товарів. Розрахунки показали, що таке перевищення для розглянутих вище варіантів розвитку виробництва, наприклад, для другої моделі госпрозрахунку досягало 20-28%. Тому широке використання промисловими підприємствами госпрозрахунку з нормативним розподілом доходу і особливо його без нормативної (орендної) різновидності при усуненні контролю за співвідношенням між зростанням заробітної плати та продуктивності праці в першій половині 1989 р. нанесло руйнівний поштовх по фінансовій системі країни. Різниця між приростом грошових доходів населення та валовим суспільним продуктом склало (61): 1981-1985 рр. - 1,15; 1986 р. - 0,3; 1987 р. - 1,3; 1988 р. - 5,6; 1989 р. - 9,6%. З вільного продажу стали зникати товари першої необхідності. Введення з третього кварталу 1989 р. податку на додатковий фонд оплати праці призвело до зменшення виробництва товарів, збільшення дефіцитів, зростання цін, активізації тіньового ринку, зниження життєвого рівня населення.
Наступний сильний поштовх фінансова система держави отримала внаслідок ажіотажного попиту населення на споживчі товари в травні 1990 p., після заяви голови Ради Міністрів Рижкова про підвищення цін. Ціни були підвищені, а товари були "зметені" з прилавків.
Розрахунки, виконані автором, показали, що в 1988 році реальна грошова зарплата робітника і службовця в народному господарстві СРСР була нижче заробітної плати промислового робітника СІІІА в 1913 році на 51%, а з урахуванням виплат із суспільних фондів споживання — нижче на 28,5%, тобто відставала від американського рівня більше, ніж натри чверті сторіччя. Особливо несприятливою була динаміка заробітної плати робітників шкіл, середніх і вищих навчальних закладів. Так, розрахунки показали, що в 1913 році заробіток американського вчителя складав 966 руб. в цінах 1913 року, що на 86% більше грошової зарплати робітника сфери народної освіти України в 1987 році. Крім того, відмічалось значне відставання від передових країн світу матеріального забезпечення навчальних закладів. Так, на одного учня середньої школи в 1987 році у нас приходи-лось обладнання в 17 разів менше, ніж, скажімо, в Швеції, а на одного нашого середнього студента припадало обладнання і приладів в 33 рази менше, ніж в розвинутих капіталістичних країнах. Як було показано вище, на 1990 р. ми відставали по збору зернових та по споживанню м'яса на душу населення на 100 років, по виробництву швейних машин на 100 жителів та по довжині залізниць - на 120 років.
Все це свідчило про значно меншу ефективність радянських методів управління народним господарством і окремими його виробничими ланками, в порівнянні з методами управління, що використовувалися в США, Японії, Франції та інших країнах світу.
І керівництво країни вирішило, що на цей час, у нього не залишилось нічого іншого, як звернутися до ринкового механізму, випробуваного світовою практикою. В гострій ідеологічній боротьбі почали формуватися елементи ринкових відносин: приймаються закони про підприємства, цінні папери, інвестиційну діяльність, товарну та фондову біржі тощо, Держплан реорганізовується в міністерство прогнозування. Був ліквідований Держпостач.
Однак перші кроки були непослідовними. Категорії "роздержавлення" та "приватизація" на державному рівні з'явились тільки в жовтні 1990 р. Але приватна власність ще відкидалась. Вона одержала права громадянства в лютому-березні 1991 р. Час було втрачено. Стали підвищуватись темпи інфляції. Якщо за весь 1990 р, грошова емісія складала 25-30 млрд руб., то вже після серпня 1991 р, друкарський станок щомісячно видавав по 25 млрд руб. Валовий національний продукт СРСР в 1990-1991 рр. знизився на 19%. Для порівняння можна вказати, що в період Великої депресії, ВНП США в 1929-39 рр. знизився на 32% (2). Це - однак зовсім не свідчило про неефективність капіталізму. Навпаки, з 1933 року почалися реформи, завдяки яким приблизно через 15 років капіталізм став демонструвати могутнє зростання.
Чому ж на відміну від американської, радянська система виявилася відкинутою лише після п'яти років реформаторських зусиль, при тому, що економічна криза тут була набагато слабшою? Як вважає М. Котц (63), спроби реформувати радянську економіку в 1986-1989 рр. створили умови для появи в суспільстві про капіталістичної коаліції, яка набрала силу в 1989—1991 рр., і в кінці кінців, у 1991 році захопила владу. До цієї коаліції, на думку М.Котца, входила більшість інтелігенції, діячі тіньової економіки і, найголовніше, основна частина партійно-державної еліти. Саме остання висунула із свого середовища 62% найбільш багатих і впливових бізнесменів, які ще в 1987-1990 рр., до розвалу старої системи, займалися приватним бізнесом. Інтереси керівної еліти радянської держави стали зводитися тільки до влади і матеріальних привілеїв, які, однак, були далеко не співставимі з привілеями вищої американської еліти. Коли під час перебудови більшість радянської партійно-державної еліти побачила, що її особисті інтереси не пов'язані з реформуванням соціалізму (це б зменшило їх владу і матеріальні привілеї), вона вирішила, що злам старої системи і заміна її капіталізмом, перетворювала б її представників із простих управляючих економікою у власників з перспективою нарощування особистого багатства.
М. Котц переконаний, що державний соціалізм розвалився не внаслідок його економічної неефективності, а завдяки зреченню від нього власної керівної верхівки... Цим пояснюється особлива легкість розвалу, слабкий опір подіям.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ШЛЯХ ДО РИНКУ“ на сторінці 3. Приємного читання.
