Розділ 1. ШЛЯХ ДО РИНКУ

Менеджмент підприємства

Рис.1.2. Динаміка виробництва сільгосппродукції на душу населення СРСР (1) та США (2) в рублях 1965 року

До 1965 року основним показником для загальноекономічних розрахунків в масштабах народного господарства і його галузей, визначення потреби в робочій силі, сировині та матеріалах структури національного доходу тощо, була валова продукція, яка включала в себе товарну продукцію плюс незавершене виробництво. Як відомо, товарна продукція - це вартість готової продукції та завершених робіт і послуг, що передбачені для реалізації на сторону. Ще в двадцяті роки спеціалісти розуміли, що валова продукція не дає реального уявлення про досягнуті результати, тому що вартість багатьох видів сировини та полу фабрикатів неодноразово повторюється. І чим вище рівень спеціалізації і кооперування, тим більше повторного врахування минулої праці. Крім того, збільшуючи обсяги незавершеного виробництва можна було без зайвої праці штучно покращити положення підприємства. Перехід на оцінку по товарній продукції стимулював зниження незавершеного виробництва до нормативного рівня. З 1965 року з'являється показник реалізованої продукції (яка відвантажена споживачу і сплачена покупцем або збутовою організацією). Але і валова, і товарна, і реалізована продукція - це показники валові, які орієнтували на кількісну оцінку діяльності підприємств незалежно від номенклатури продукції, що виробляється. Від таких показників залежали показники зростання продуктивності праці, фондовіддачі, встановлювався розмір фонду заробітної плати і фондів економічного стимулювання. Якщо ж продуктивність суспільної праці визначати шляхом ділення валової продукції на кількість робітників, то одержимо: чим більше виробіток в рублях, там вища продуктивність праці. В результаті, збільшення частки минулої праці в структурі продукції або асортименту більш матеріаломістких виробів, автоматично "піднімає" продуктивність праці без найменших зусиль виробників. Наприклад, чавунні труби діаметром 50 і 100 мм також, як і пруток діаметром 10 і 20 мм виробляють на одному і тому ж обладнанні. Варто перейти на випуск труб або прутків більшого діаметру - і продуктивність пращ одразу ж "підвищується" у 2 рази. Саме тому труб, прутків і багатьох інших виробів більших параметрів ставало все більше, а маленьких - все менше. Таким чином, у підприємств з'явилась зацікавленість в збільшенні матеріаломісткості виробів. Оцінка реалізованої продукції не стимулювала підприємства до виготовлення нових видів виробів, випуск яких супроводжувався підвищеними витратами праці.

У 1969-1971 рр. починає експериментально використовуватися показник фактично чистої продукції. Як відомо, чиста продукція - це вартість, що заново створена працею робітників даного підприємства. В чисту продукцію не включають перенесену вартість (сировину, матеріали, енергію тощо), що створена на інших підприємствах. Фактична чиста продукція може бути обчислена або шляхом виключення із фактичної товарної (валової) продукції матеріальних затрат, або сумуванням заробітної плати і прибутку. Експерименти показали, що оперативне обчислення фактичної чистої продукції виявилось дуже складною справою, тому що необхідні дані матеріальних затрат ставали відомими лише через 15-20 днів в наступному після звітного місяця. Тому, з 1973 року експеримент був продовжений, але при цьому обсяг чистої продукції стали визначати за допомогою нормативів. Норматив чистої продукції є частина оптової ціни даного виробу, що включає в себе основну і додаткову заробітну плату з відрахуваннями на соціальне страхування і прибуток. Норматив чистої продукції, як і оптова ціна, обраховується на базі середньо-галузевих затрат праці. Щоб сформувати норматив чистої продукції підприємства, визначають цей показник по даному виробу і перемножують цю величину на кількість виробів. Потім аналогічно визначають об'єм нормативно чистої продукції (НЧП) кожного виробу, що виготовляється підприємством. Сума таких об'ємів всіх виробів, що виготовляються, дає об'єм НЧП підприємства.

В 1980 році більше 2 тис. Об'єднань і підприємств 24 міністерств і відомств використовували показник НЧП. Практика використання цього показника висвітлила такий недолік підприємств з низьким технічним рівнем виробництва, великою часткою ручної праці, як створення умов для стимулювання випуску більш трудомістких виробів. У підприємств з'явилась можливість продовжити "гру на асортименті", так добре засвоєну ними при "валі". Якщо раніше в процесі цієї гри орієнтувались на більш матеріаломісткі, дорогі вироби, що давали найбільший "вал", то тепер, за відомих умов став можливим орієнтир на вироби, в нормативах яких закладена ручна праця, відстала технологія: вони давали більший приріст НЧП. Суть "асортиментної гри" від цього не змінилась: як і раніше, з'явилось бажання шукати "вигідні" вироби. При цьому, як і при "валі", випускати вироби, які потрібні споживачам, підприємствам було невигідно. Оптові ціни на нову продукцію встановлювались виходячи із планової собівартості і рентабельності, або обчисленої до повної собівартості.

Таким чином, діючи в межах жорсткого державного регулювання підприємства формували свою господарчу політику, яка була спрямована на формування витрат незалежно від зовнішнього середовища і не орієнтована на врахування потреб споживачів, на ресурсозбереження, впровадження нововведень. Це значно відрізнялось від господарчої політики, наприклад, американських фірм. Формування цін на нові товари тут складалося і складається з декількох етапів. Фірма, з'ясувавши можливість почати виготовлення нового продукту (про цю можливість можуть сповістити торгові представники фірм: ідея може виникнути в самій компанії, вона також може виходити від покупця або ж виклик може бути кинутий конкурентам), починає з детального вивчення потенційного ринку. Підготовка до виробництва починається тільки в тому випадку, якщо президент компанії впевниться, що попит на даний товар дійсно існує. Наступним етапом є проведення широких нарад, в яких приймають участь начальники або представники відділів торгівлі (збуту), матеріального забезпечення, планування, виробництва і калькуляції витрат. В США ціна продажу калькулюється на основі вивчення ринку, і тільки після цього вирішується питання про те, чи може виробництво даного товару забезпечити одержання розумного рівня прибутку. Якщо цей рівень прибутку не може бути досягнутим, виробництво цього товару відхиляється. Слід, однак, сказати, що в США не люблять відмовлятися від намічених планів. Тому фірма намагається спочатку використати всі можливі шляхи зниження витрат на виробництво до бажаного рівня: одні матеріали замінюються іншими, спрощується конструкція, міняються виробничі процеси, вдосконалюються методи виробництва або навіть знижується якість виробу, якщо це допустимо. Пошук шляхів зниження витрат є відповідальністю менеджера по організації виробництва, що вимагає від нього багато зусиль і часу. Оскільки основним завданням всіх компаній є пристосування до зовнішніх обставин, то цю практику, згідно з якою спочатку визначаються ціни на продаж, а потім розробляються методи виробництва, слід визнати логічною. На наступному етапі відділ організації виробництва розробляє конкретні заходи, що забезпечують здешевлення виробництва цього товару. Коли, нарешті, виготовлені креслення, збирається нова нарада для вирішення питань про розміри виробничої площі, розміщення обладнання тощо.

Радянський варіант вдосконалення оціночних показників підприємств, галузей і народного господарства в розглянутий відрізок часу виявився неефективним, про що свідчить відносна динаміка національного доходу на рис. 1.1. Як видно із малюнка, за показником національного доходу, починаючи з 1981-1982 рр., ми все більше стали відставати від США.

Збільшувалось відставання по виробництву хімічних волокон, електроенергії, пластмас і смол (див. рис. 1.3) тощо. В 1990 році виробництво електронно-обчислювального обладнання приблизно в 17 разів відставало від американського. На рис. 1.3. заштрихована область показує обсяги недоотримання відповідного ресурсу громадянином СРСР.

Здавалося, що найкращі показники мала чорна металургія. Так, за об'ємом виробництва товарної залізної руди в 1958 і сталі в 1971-1974 рр. Радянський Союз перевищив рівень США і вийшов на перше місце в світі. На рисунку 1.4 показано, що за виробництвом сталі в 1990 р. наша країна в 1,9-2,1, а якщо перерахувати на одиницю національного доходу, то в 2,9-3,2 рази перевищувала американський рівень.

Динаміка виробництва електроенергії (а), хімічних волокон (б), пластмас і синтетичних смол (в) на душу населення в СРСР (1) та США (2)

Рисунок 1.3. Динаміка виробництва електроенергії (а), хімічних волокон (б), пластмас і синтетичних смол (в) на душу населення в СРСР (1)

та США (2)

Динаміка щорічного (а) і підсумкового (б) виробництва сталі на душу населення США (1) і СРСР (2,3,4)

Рисунок 1 4. Динаміка щорічного (а) і підсумкового (б) виробництва сталі на душу населення США (1) і СРСР (2,3,4)

Чи дають ці цифри достатньо підґрунтя для висновку про те, що сталі вироблялось достатньо і можливо скоротити її виробництво. Ні, не дають. Перш за все тому, що при такому співставленні економічних показників країн не враховуються такі важливі обставини, як:

• загальна характеристика попереднього періоду, що включає порівняльну динаміку збільшення населення, абсолютного виробництва і накопичення продукції чорної металургії та знань попередніх поколінь у вигляді автострад, мостів, залізниць, суспільних будівель, споруд тощо. На рисунку 1.4 заштрихована площа характеризує додатковий об'єм виробництва (в млн. т.), а на рисунку 1.4 а - додаткове виробництво сталі на душу населення (в кг) в США в порівнянні з СРСР за період 1900—1986 pp. Із рисунка 1.4 б видно, що відставання складало в 1990 році приблизно 40 років;

• якість технології виплавки та розливки сталі, що оцінюється виходом готового прокату із сталі, який в СРСР складав 70%, а в США - 80%. Зменшення виробництва товарної сталі в СРСР у порівнянні з її рівнем в США за рахунок цього фактора відображає лінія З на рисунку 1.4 б;

• якість сталі, яка зумовлює норми витрат металу на одиницю потужності обладнання: в середньому по машинобудуванню в СРСР норми витрат металу на 20-25% були вищі, ніж в США, що враховано лінією 4 на рисунку 1.4 б;

• характеристика виробничої інфраструктури, тобто наявність залізниць та шосейних доріг, трубопроводів та інших комунікацій, що забезпечують швидкість переміщення сировини, готової продукції та населення, до чого, як відомо, зводиться вся економія (в тому числі, економія в результаті зменшення збитків від бездоріжжя, зниження швидкості переміщення вантажів, псування продукції, погіршення використання сировини). Графіки на рисунках 1.5 та 1.6 показують, наприклад, наявність залізниць, шосейних доріг з твердим покриттям та нафтопроводів в СРСР та США впродовж значного відрізку часу. Вантажообіг залізничного транспорту в СРСР збільшився з 1940 по 1986 р. в 9,1 рази, а експлуатаційна довжина залізниць - на 37%. В результаті зросло навантаження на транспорт. Знизилась швидкість перевезень. У 1980 р., в порівнянні з 1975 p., середня технічна швидкість руху вантажного потягу зменшилась з 46,6 до 43,6 км за годину, а середньодобовий пробіг вантажного вагона зменшився на 21,5 км. Із-за вичерпання пропускної спроможності магістралей, з'єднуючих Центр з Поволжям, Уралом та Донбасом залізниці перестали справлятися із зростаючими об'ємами перевезень;

• наявності засобів пересування, а також робочих машин - автомобілів, тракторів тощо. Співвідношення парку цих машин в СРСР і США (див. рисунок 1.7.) свідчать про значну майбутню потребу в металі.

Експлуатаційна довжина залізниць в СРСР (1) і США (2)

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ШЛЯХ ДО РИНКУ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ШЛЯХ ДО РИНКУ
  • Характеристика директорів доринкового і перехідного етапів

  • Оцінка адекватності організаційно-правових структур та методів управління ринковим умовам

  • Особливості функціонування підприємства (фірми) в умовах ринку

  • Механізм формування ринку житла (на прикладі США)

  • Розділ 2. Менеджмент. Школи і напрямки розвитку

  • Менеджмент на підприємстві. Види підприємств

  • Модель менеджменту підприємства

  • Основи управління підприємством

  • Школи менеджменту

  • Принципи управління Анрі Файоля.

  • Менеджмент як промес (процесний підхід)

  • Системний підхід

  • Ситуаційний підхід

  • Розділ 3. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Виробничий профіль (місія) фірми

  • Організація

  • Мотивація

  • Мотивації через потреби

  • Теорія мотивації Херцберга

  • Процесуальні теорії мотивації

  • Теорія підкріплення

  • Система Скенлона

  • Система "імпрошейр"

  • Розподіл заробітку між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудового внеску (КТВ)

  • Особливості системи стимулювання в Японії

  • Регулювання поведінки

  • Збагачення праці

  • Контроль

  • Процес контролю

  • Роль людини в процесі контролю

  • Управління на основі контролю

  • Розділ 4. КЕРІВНИЦТВО

  • Влада. Форми влади і впливу

  • Типи керівників (працівників) та стилі керівництва

  • Класифікація "неідеальних"працівників за Т. Фарнсвортом

  • Соціально-психологічна характеристика працівників і менеджерів та їх сумісність

  • Оцінка сумісності різних типів керівників і їх підлеглих

  • Модель керівництва Реддіна

  • Класифікація і характеристика керівників за А. Черняховським

  • Класифікація стилів керівництва Р.Блейка і Д.Мутон

  • Керівництво в стилі 9.1

  • Рекомендації керівнику, який дотримується стилю 9.1, для зміни поведінки з метою підвищення ефективності роботи

  • Рекомендації керівнику стилю 1.9 для зміни поведінки

  • Керівництво в стилі 5.5

  • Рекомендації керівнику стилю 5.5 для зміни поведінки

  • Патерналізм

  • Опортунізм

  • Фасадизм

  • Ситуаційні підходи до ефективного керівництва

  • Висновки

  • Розділ 5. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

  • Модель управління запасами

  • Заміна обладнання при незмінній виробничій потужності підприємства

  • Значення постійних витрат для прийняття рішень

  • Аналіз економічних параметрів підприємства в умовах значного падіння виробництва та інфляції

  • Прийняття рішень із використанням граничного аналізу

  • ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРО ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА НА ДОВГОСТРОКОВОМУ ЕТАПІ

  • Моделі лінійного програмування

  • Розв'язання задачі лінійного програмування симплекс-методом

  • Прийняття оптимальних рішень із використанням сітьових моделей

  • Особливості прийняття рішень в умовах невизначеності

  • Рекомендації щодо переборювання невизначеностей

  • Приклади зменшення ризику для учасників біржової торгівлі

  • ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ ЗА ДОПОМОГОЮ ОПЦІОНІВ

  • Прийняття рішень із урахуванням фактора часу

  • Методи та приклади прийняття рішень з урахуванням фактора часу

  • ІНДЕКС ПРИБУТКОВОСТІ (ІП)

  • МЕТОД ВИКОРИСТАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ СТАВКИ ДОХОДУ (ЗСД)

  • ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАНОВОГО ПЕРІОДУ

  • ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ РОЗРОБКИ РОДОВИЩА ЗАЛІЗНОЇ РУДИ

  • Труднощі у прийнятті фінансових рішень у галузі інвестування

  • Ефект фінансового важеля

  • Методика визначення найбільш сприятливого способу оподаткування для ефективного господарювання підприємства

  • Методика оцінки ефективності інвестиційних проектів

  • Методика оцінки потенціалу розвитку економічної системи

  • Методика визначення середньозваженої та граничної вартостей капіталу

  • ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ ВІД ОБЛІГАЦІЙ ( Кd)

  • Метод аналізу ієрархій як інструмент для прийняття рішень при стратегічному плануванні

  • ЗАСТОСУВАННЯ MAI ПРИ АНАЛІЗІ "ВАРТІСТЬ-ЕФЕКТИВНІСТЬ"