Серед сукупності причин, що стримують перехід до нового етапу реформування української економіки, найголовнішою є низька інвестиційна активність суб'єкта господарювання. Для інвестиційного забезпечення необхідних структурних зрушень і технологічного оновлення української економіки потрібно значно збільшити обсяг капіталовкладень, активізувати інвестиційну та інноваційну діяльність. При цьому слід орієнтуватись, перш за все, на внутрішні ресурси і можливості.
Основними джерелами інвестиційних ресурсів підприємств за рахунок власних засобів є чистий прибуток (Пч) та амортизаційні відрахування (А). Чистий прибуток, який залишається в розпорядженні підприємств, визначається як балансовий прибуток (Пр) після сплати податків. Найбільш стабільним джерелом фінансування виробничих капіталовкладень у технічне оновлення промислово-виробничих основних фондів є амортизаційні відрахування, адже їх розмір не пов'язаний з фінансовими результатами діяльності підприємств.
В кризові роки відбулося різке ослаблення ролі амортизації в економічних процесах. Суттєвим недоліком перших кількох років економічних реформ було зволікання з введенням необхідних позитивних змін в амортизаційну політику. Як порядок, так і норми амортизації в Україні не відповідали світовим стандартам.
Важливим економічним важелем у системі амортизації є методи її нарахування. Під методом нарахування амортизації мається на увазі розподіл вартості засобів праці по роках їх служби у певному системному порядку. Існує багато різних методів нарахування амортизації.
Проаналізуємо такі з них:
• а) лінійний прискорений, за яким амортизація об'єктів основних фондів відбувається рівними частками, виходячи з їх первісної власності;
• б) прискорений при нормальному періоді зносу об'єктів основних фондів 7 років та нормах амортизації відповідно у першому-сьомому роках: 15, 30, 20, 15, 10, 5, 5%. Амортизація нараховується на балансову вартість об'єктів, яка дорівнює їх первісній вартості;
• в) метод спадного залишку при використанні норми амортизації 3,75% (за квартал) до балансової (залишкової) вартості основних фондів на початок звітного періоду. Для простих відсотків річна норма амортизації становить 15%, а для складних - 14,2%.
• г) прискорений при нормальному періоді зносу об'єктів основних фондів 5 років та нормах амортизації до первісної вартості в першому-п'ятому роках, відповідно рівних: 15,22,21,21,21%;
• д) прискорений при нормальному періоді зносу основних фондів 3 роки та нормах амортизації до первісної вартості за перший-третій роки відповідно 25, 38, 39%.
Варіанти "б" та "в" передбачені законодавством України [67], а варіанти "г" і "д" - законодавством США [55]. Крім того, в промислово-розвинутих країнах поширені методи прискореної амортизації, які використовуються в поєднанні з рівномірними методами. Відносні переваги різних методів залежать від ставки дисконту. Тому в одних випадках може бути ефективнішою лінійна амортизація, а в інших - прискорена — наприклад, та, що підраховується за методом спадного залишку. Розраховуючи суми, що надходять як компенсація авансового капіталу, слід брати до уваги фактор часу.
Для оцінки доцільності інвестицій використовуються різні варіанти дисконтування грошових потоків за весь період створення та функціонування підприємства (об'єкта господарювання). При цьому застосовуються базові формули приведення грошових потоків до сучасного (Но) або майбутнього F моментів часу.
Приведена до сучасного моменту часу вартість H0 (чиста теперішня вартість або ЧТВ) визначається як сума всіх грошових потоків, що генеруються проектом, приведена до початкового моменту часу.
ванн я.
Як правило, поширені в економічній літературі методики врахування фактора часу не розглядають вплив податків. А останні, суттєво змінюють (а саме зменшують) ефективність інвестицій і можуть стати вирішальними при визначенні доцільності того чи іншого проекту.
Потоки прибутку та амортизаційних відрахувань, що залишаються в розпорядженні підприємства (після сплати податку), тобто чисте повернення коштів (ЧПК) за весь період функціонування проекту з урахуванням фактора часу пропонується визначити за формулою:
Згідно з законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" [67] платники податку мають право протягом звітного року до валових витрат віднести будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів. Прикінцеві положення вказаного закону передбачають, що до 1-го січня 2003 року платники податку - підприємства металургійної, коксохімічної, хімічної, гірничодобувної промисловості, а також підприємства залізничного транспорту, підприємства - виробники електричної, теплової енергії та водопостачання, на балансі яких перебувають введені в експлуатацію до 01.01.93 року основні фонди, що використовуються для основної діяльності, мають право відносити до складу валових витрат звітного (податкового) року витрати на поліпшення таких основних фондів у розмірі, що не перевищує 9% від їх балансової вартості на початок звітного (податкового) періоду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика оцінки ефективності інвестиційних проектів“ на сторінці 1. Приємного читання.
