Школи менеджменту

Менеджмент підприємства

Вперше думка про те, що організацією можна управляти систематизовано, щоб найбільш ефективно досягти її цілей, була сформульована американським інженером Ф. Тейлором в його праці "Принципи наукового управління" (1911 p.). Ф. Тейлор, разом з іншими американськими інженерами Френком і Ліліан Гільбертами та Г. Гангом заснували першу школу менеджменту, відому як школа наукового управління (1885-1920рр). Те, що саме в Північній Америці виник менеджмент як наукова дисципліна, пояснюється наступними причинами:

• 1) США була однією з країн, де людина могла проявити свою компетентність;

• 2) мільйони європейців, які емігрували сюди в пошуках кращої долі, створили величезний ринок працелюбної робочої сили;

• 3) трансконтинентальні залізниці, будівництво яких було завершено в кінці XIX століття, перетворили Америку в єдиний ринок, найбільший в світі;

• 4) в той час практично не було державного регулювання бізнесу. Перший антимонопольний закон був прийнятий в США у 1890 р. (за 100 років до прийняття такого закону в СРСР) і ще не охоплював всіх сфер економічної і господарської діяльності. Невтручання держави дозволяло підприємцям, які добилися успіху, ставати монополістами. Період, що одержав назву періоду "побиття монополій", відноситься до 3911-1935 pp. Це створювало умови для виникнення галузей і підприємств великих розмірів, настільки великих, що вони вимагали формалізованих методів управління.

Представники школи наукового управління вважали, що використання спостережень, вимірів, логіки та аналізу дозволяє вдосконалити більшість операцій ручної праці, добиватися їх більш ефективного виконання. Тейлор, наприклад, займався вимірами кількості залізної руди та вугілля, які робітник міг підняти, використовуючи лопати різних розмірів. Гільберти винайшли мікро хронометр і використали його в комбінації з кінокамерою для вивчення рухів робітників. Вони розробили метод аналізу мікро рухів, в основу якого була покладена кінограма рухів робітника. Кінограми знімали, прокручували з малою швидкістю і досліджували з тим, щоб усунути зайві рухи, запропонувати їх стандартні послідовність і вибір. Г.Гант, послідовник Тейлора, відомий тим, що він винайшов графік, названий його іменем "графіком Ганта". Цей графік дозволив планувати, розподіляти і перевіряти роботу і став прообразом системи сітьового планування і методу критичного шляху, в яких пізніше стали використовувати ЕОМ.

Для Тейлора і його послідовників управління було синонімом нагляду в цехах, а планування синонімом контролю за виробництвом. Головну увагу він приділяв фабриці і менше - людським відносинам, які він зводив до проблеми заробітної плати. Канцелярська праця практично ігнорувалась. В той час відношення між робітниками, зайнятими у виробництві, і канцелярськими службовцями, складало приблизно 25:1. Основним знаряддям по обробці канцелярських даних було перо.

Система управління цехом, розроблена і впроваджена Тейлором в 1903 р., мала назву "науковий метод інженерної ефективності виробництва". Вона включала в себе:

• 1) функціональну організацію цеху з відповідною функціональною підпорядкованістю;

• 2) відділ планування, який визначав, як і коли повинна виконуватися робота, встановлював ЇЇ послідовність, визначав (шляхом хронометражу) терміни, необхідні для виконання елементарних операцій, пов'язаних із завершенням роботи;

• 3) виробничий відділ для керування старшими службовцями та їх заступниками, які виконували в цехах директиви відділу планування;

• 4) систему заохочень, премій або відрядної оплати праці робітників.

Тейлор прийшов до висновку, що основною перепоною підвищення продуктивності праці заи будь-якої системи її заохочування є прагнення робітників ухилятися від праці. Він розглядав два види такого ухиляння: природне, пов'язане з природним інстинктом і намаганням людини щонайменшого можливого навантаження, і систематичне, пов'язане з більш складними міркуваннями і причинами, а саме відношеннями з іншими людьми. Значно більшим злом, від якого страждають як робітники, так і роботодавці - це систематичне ухилення від роботи. Щоб перебороти природне ухилення від роботи, Тейлор запропонував ввести норми виробітку. Він використав два їх види: 1) нормативи рухів і операцій, що визначають найбільш раціональні процедури виконання завдань; 2) норми часу, що визначають витрати часу, необхідні для виконання конкретного завдання. Ці норми використовують для точного визначення об'єму тієї роботи, яку кожний робітник повинен виконати впродовж дня. Щоб запобігти систематичному ухиленню від роботи, Тейлор запропонував систему матеріального заохочування шляхом прогресивної оплати за понаднормовий виробіток робітників.

Тейлор вважав, що висока заробітна плата і низькі витрати складають основу хорошого управління, дозволяють сформулювати його загальні принципи, дають можливість зберегти ці умови навіть в найбільш складних обставинах (31). Для досягнення цих двох цілей (підвищення заробітної плати і зниження витрат) він пропонував: а) кожному робітнику по можливості доручати виконання найбільш складної роботи, яку він здатен виконати. Ця робота повинна максимально відповідати його вмінням і фізичним даним; б) кожного робітника слід заохочувати так, щоб його виробіток досягав рівня кращого робітника того ж розряду; в) кожному робітникові, який досяг найвищих показників для робітників тієї ж кваліфікації, слід виплачувати залежно від характеру роботи, надбавку від ЗО до 100% в порівнянні із середнім заробітком робітників того ж розряду.

Система Тейлора в нашій країні відома під назвою "наукова організація праці (НОП)". Вона широко впроваджувалась в 20-ті роки. Для цього в 1920 р. був створений Центральний Інститут праці (ЦІП), директором якого був поет О.К.Гастєв. Пізніше такі інститути були створені в Харкові, Таганрозі та Казані. їх головною метою були розвиток та впровадження в країні НОП. В ЦІПі були організовані вісім добре обладнаних лабораторій, в тому числі психофізіологічна. Гастев стверджував: "Той, хто знає, але не вміє - це механізм без двигуна". Другим ентузіастом і видатним пропагандистом НОП в СРСР, в цей період, був П.М. Керженцев. Але пізніше, в 30-ті роки, в нашій країні була згорнута робота по науковій організації праці. Були ліквідовані інститути праці, перестали функціонувати на підприємствах гуртки та відділи НОП, лабораторії фізіології праці. І лише в 1963-65 рр. знову з'явились статті в газетах та журналах, а також окремі роботи по НОП і управлінню. В цей час, в економічно розвинутих країнах, принципи наукового управління Тейлора стали витіснятись і доповнюватись ідеями нових шкіл менеджменту - класичної або адміністративної (] 920-1950 рр.), психології та людських відносин (1930-1950 рр), школи науки управління або кількісної школи (після 1950 р.). В межах цих шкіл формуються і розвиваються процесний, системний та ситуаційний підходи (методи).

Автори наукової школи менеджменту займались в основному дослідженням ефективності на рівні нижче управлінського. Тейлор і Гілберт починали свою кар'єру простими робітниками, що безумовно, вплинуло на їх уявлення про процес управління організацією. На відміну від них, представники школи адміністративного управління (класичної) мали досвід роботи керівниками вищої ланки управління у великому бізнесі. Анрі Файоль, якого іноді називають "батьком" менеджменту, керував великою компанією по розробці вугілля. Інші представники класичної школи або управляли великими компаніями, або були їх консультантами. їх роботи в значній мірі базувались на власному досвіді, а не на науковій методології. Метою класичної школи була розробка універсальних принципів управління. Головна заслуга Файоля полягає в тому, що він розглядав менеджмент як універсальний процес, що складається з таких взаємопов'язаних функцій, як планування і організація. Файоль, спираючись на досвід управління великими військовими з'єднаннями, розробив систему управління великими промисловими підприємствами. У нього, директор заводу - це здібний і впевнений в собі генерал. Його найближчі помічники - своєрідні консультанти, які складають головний штаб. Всі останні службовці і робітники, розподілені по відділам, службам і цехах - свого роду підрозділи для виконання наказів і розпоряджень (32). "Поради майбутнім інженерам" Файоля можуть бути корисними і на сьогодні для менеджерів-початківців. Приведемо найбільш суттєві з цих порад:

• 1) Якості, при наявності яких вам необхідно нині діяти, не зовсім співпадають з тими, які в навчальному закладі давали вам можливість просуватися на перші місця. Так, вміння розбиратися в людях; манера вести себе - те, що не" приймається до уваги на іспитах і заліках, - впливає на успіх в роботі керівника. Іноді ті, хто в навчальному закладі були першими, на виробництві не завжди мають великий успіх.

• 2) Як і ваші попередники, ви почнете свою кар'єру з виконання другорядних і навіть ще більш скромних функцій. Від вас не чекають зрілих міркувань, практичних знань технічних і технологічних процесів або широкого передбачення тисяч деталей. Але пропонують принести разом з дипломом здібність до міркувань, логічність, спостережливість, свідомість обов'язку при виконанні своєї справи. Теоретичні знання, якими ви володієте, дозволять вам швидко засвоїти будь-які тонкощі роботи.

• 3) Навіть для початківця вміння розпоряджатися, організовувати і контролювати є необхідним доповненням до технічних знань. Вас будуть оцінювати не по ваших знаннях, а по ваших діях. Ви повинні оволодіти вмінням управляти людьми.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Школи менеджменту“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ШЛЯХ ДО РИНКУ

  • Характеристика директорів доринкового і перехідного етапів

  • Оцінка адекватності організаційно-правових структур та методів управління ринковим умовам

  • Особливості функціонування підприємства (фірми) в умовах ринку

  • Механізм формування ринку житла (на прикладі США)

  • Розділ 2. Менеджмент. Школи і напрямки розвитку

  • Менеджмент на підприємстві. Види підприємств

  • Модель менеджменту підприємства

  • Основи управління підприємством

  • Школи менеджменту
  • Принципи управління Анрі Файоля.

  • Менеджмент як промес (процесний підхід)

  • Системний підхід

  • Ситуаційний підхід

  • Розділ 3. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Виробничий профіль (місія) фірми

  • Організація

  • Мотивація

  • Мотивації через потреби

  • Теорія мотивації Херцберга

  • Процесуальні теорії мотивації

  • Теорія підкріплення

  • Система Скенлона

  • Система "імпрошейр"

  • Розподіл заробітку між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудового внеску (КТВ)

  • Особливості системи стимулювання в Японії

  • Регулювання поведінки

  • Збагачення праці

  • Контроль

  • Процес контролю

  • Роль людини в процесі контролю

  • Управління на основі контролю

  • Розділ 4. КЕРІВНИЦТВО

  • Влада. Форми влади і впливу

  • Типи керівників (працівників) та стилі керівництва

  • Класифікація "неідеальних"працівників за Т. Фарнсвортом

  • Соціально-психологічна характеристика працівників і менеджерів та їх сумісність

  • Оцінка сумісності різних типів керівників і їх підлеглих

  • Модель керівництва Реддіна

  • Класифікація і характеристика керівників за А. Черняховським

  • Класифікація стилів керівництва Р.Блейка і Д.Мутон

  • Керівництво в стилі 9.1

  • Рекомендації керівнику, який дотримується стилю 9.1, для зміни поведінки з метою підвищення ефективності роботи

  • Рекомендації керівнику стилю 1.9 для зміни поведінки

  • Керівництво в стилі 5.5

  • Рекомендації керівнику стилю 5.5 для зміни поведінки

  • Патерналізм

  • Опортунізм

  • Фасадизм

  • Ситуаційні підходи до ефективного керівництва

  • Висновки

  • Розділ 5. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

  • Модель управління запасами

  • Заміна обладнання при незмінній виробничій потужності підприємства

  • Значення постійних витрат для прийняття рішень

  • Аналіз економічних параметрів підприємства в умовах значного падіння виробництва та інфляції

  • Прийняття рішень із використанням граничного аналізу

  • ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРО ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА НА ДОВГОСТРОКОВОМУ ЕТАПІ

  • Моделі лінійного програмування

  • Розв'язання задачі лінійного програмування симплекс-методом

  • Прийняття оптимальних рішень із використанням сітьових моделей

  • Особливості прийняття рішень в умовах невизначеності

  • Рекомендації щодо переборювання невизначеностей

  • Приклади зменшення ризику для учасників біржової торгівлі

  • ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ ЗА ДОПОМОГОЮ ОПЦІОНІВ

  • Прийняття рішень із урахуванням фактора часу

  • Методи та приклади прийняття рішень з урахуванням фактора часу

  • ІНДЕКС ПРИБУТКОВОСТІ (ІП)

  • МЕТОД ВИКОРИСТАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ СТАВКИ ДОХОДУ (ЗСД)

  • ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАНОВОГО ПЕРІОДУ

  • ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ РОЗРОБКИ РОДОВИЩА ЗАЛІЗНОЇ РУДИ

  • Труднощі у прийнятті фінансових рішень у галузі інвестування

  • Ефект фінансового важеля

  • Методика визначення найбільш сприятливого способу оподаткування для ефективного господарювання підприємства

  • Методика оцінки ефективності інвестиційних проектів

  • Методика оцінки потенціалу розвитку економічної системи

  • Методика визначення середньозваженої та граничної вартостей капіталу

  • ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ ВІД ОБЛІГАЦІЙ ( Кd)

  • Метод аналізу ієрархій як інструмент для прийняття рішень при стратегічному плануванні

  • ЗАСТОСУВАННЯ MAI ПРИ АНАЛІЗІ "ВАРТІСТЬ-ЕФЕКТИВНІСТЬ"