Класифікація і характеристика керівників за А. Черняховським

Менеджмент підприємства

А.Черняховський [40] всіх керівників поділяє на початкуючих, популістів, демократів, автократів, лібералів, апаратників. Для їх оцінки він використовує "барометр управління", що є коло радіусом R (див. рисунок 4.3).

Барометр управління

Рисунок 4.3. Барометр управління

У верхній правій частині кола розміщена зона виробництва. В цій зоні по горизонтальній осі фіксується ефективність виробничої діяльності підприємств (організацій), основною метою яких є виробництво товарів та послуг, які можуть бути реалізовані споживачам.

У верхній лівій частині кола розміщена зона невиробничих витрат. В цій зоні відображені : результати діяльності державних органів управління, які фінансуються за рахунок бюджетних відрахувань та податків; громадських організацій, існуючих за рахунок внесків громадян і підприємств; невиробничі витрати на армію, службу безпеки держави і витрати інших організацій, які не виробляють продукцію, товари та послуги і функціонують за рахунок громадських відрахувань. В двох нижніх квадрантах кола знаходиться зона кризових ситуацій. Коло ділиться двома осями : горизонтальною, яка поділяє коло на верхню і нижню половину, і вертикальною, яка поділяє верхнє півколо на ліву (-) і праву (+) частини. По горизонтальній осі відображається ефективність виробництва. Вправо від нульової точки, що лежить в центрі кола, відображаються позитивні показники ефективності виробництва (+Р), а вліво - невиробничі витрати (-Р). По вертикальній осі розміщений показник рівня забезпечення працівників соціальними благами.

Керівники різного типу неоднаково відносяться до взаємозалежності показників ефективності виробництва, з одного боку, і рівня забезпеченості працівників соціальними благами, - з іншого (до поняття "соціальні блага" відносять доходи трудящих, забезпечення їх житлом, медичним обслуговуванням, страхуванням, пенсією та різні пільги матеріального і соціального порядку). Одні керівники вважають, що ефективність виробництва повинна бути покладена в основу всієї діяльності підприємства, а забезпечення працівників соціальними благами - справа другорядна; інші - навпаки (навіть на шкоду ефективності виробництва). Керівники третього типу вбачають необхідність в прийнятному поєднанні обох категорій. Існує тил керівників , які за об'єктивними даними не можуть забезпечити достатній рівень і ефективність ні виробництва, ні соціальних благ. Для виміру рівня відношення керівників до цих двох категорій показників можна використати проекцію радіуса К на горизонтальну та вертикальну осі.

Початкуючий керівник. Графічне відображення ефективності такого керівника показано на рисунку 4.4. Із центральної точки кола проведено коло радіусом 0,1К. Площа першого квадранта в межах радіуса 0,1R носить назву стартової зони початкуючого керівника. В цій зоні ефективність виробництва теоретично не може перевищувати 0,1 R при соціальних благах працюючих, рівних нулю, що практично неможливо. Рівень соціальних благ також не може перевищити 0,1R при нульовій ефективності виробництва. Якщо взяти точку на лінії кола радіусом 0,1R, проведеній під кутом 45° до горизонтальної осі, то рівень ефективності виробництва визначається як проекція радіуса 0,1R на горизонтальну вісь.

Рисунок 4.4. "Нульова" зона барометра управління

Очевидно, що початкуючий керівник не здатний досягти високого рівня ефективності виробництва, не може забезпечити достатній рівень соціальних благ трудящих. Керівник такого типу характеризується відсутністю у нього якостей керівника в цій галузі або зазначені якості притаманні йому в малій мірі. Початкуючий керівник, не маючи стійких поглядів на управління, намагається управляти за допомогою жорсткого регламентування роботи, дріб'язкової опіки підлеглих, безперервно змінюючи свій стиль керівництва. В колективі створюється атмосфера невпевненості, очікування непередбачених наказів, розпоряджень і вказівок, які іноді суперечать здоровому глузду. Часто підлеглі, знаючи, що можлива відміна попереднього наказу, не поспішають його виконувати, діючи за принципом: "Не поспішай виконувати попередній наказ начальника, тому що наступний наказ може відмінити його виконання". Характерні риси початкуючого керівника: працює непрофесійно; примушує працювати підлеглих, часто не уявляючи, що і як потрібно зробити; ситуацію контролює, але помилки підлеглих не помічає зовсім або помічає їх занадто пізно; не має чіткого уявлення про проблеми, йому важко відстоювати свою точку зору; у початкуючого керівника часто виникають конфлікти з підлеглими, що пояснюється низьким рівнем його компетентності, незнанням психофізичних якостей працівників; піддається сторонньому впливу, часто змінює свої вказівки; не може чітко передбачити виробничу ситуацію.

У початкуючого керівника нема необхідних знань і досвіду управління. Нерідко він має помилкове уявлення про гідність і авторитет керівника, йому важко об'єктивно оцінити свою поведінку і ділові якості своїх підлеглих. Позитивну оцінку цього керівника можуть одержати посередні працівники, які без заперечень мовчки виконують його накази і розпорядження. ї навпаки, ініціативні працівники, які заперечують йому або не виконують сумнівні вказівки і розпорядження, можуть бути оцінені ним негативно. Початкуючий керівник не має чітких критеріїв прийняття рішень. Тому він керується вказівками вищого керівництва або порадами колег, підлеглих, родичів. Такий керівник у більшості випадків не може чітко організувати виробничий процес. В результаті, продуктивність праці його підлеглих низька, заробітна плата й інші види винагород за працю також невеликі. Підлеглі часто простоюють, вони займають очікувальну позицію і не виявляють ініціативи в налагоджуванні виробничого процесу. На цьому грунті нерідко виникають ділові конфлікти, що забирають багато часу і ще більше знижують продуктивність праці. Але, якщо виробляється і приймається ефективне рішення щодо усунення причин конфлікту, продуктивність праці може підвищитися. Можливий варіант: початкуючий керівник, не перевантажений забобонами І традиціями, пропонує нову технологію виконання робіт, яка підвищує продуктивність праці в порівнянні з традиційними методами.

Але все ж таки, у початкуючого керівника все ще попереду. Незважаючи на його недоліки в роботі, оточуючі уважно придивляються до його методів управління, всіляко заохочують його успіхи та ініціативи, знаходять можливості для просування його на чергову посаду або для підвищення окладу.

Початкуючих керівників можна поділити на три групи: молодих спеціалістів, які прийшли на виробництво після закінчення вузу; робітників з певним досвідом виробничої діяльності, призначених керівниками більш високого рівня; колишніх робітників апарату управління, призначених керівниками більш високої державної організації.

Молодий спеціаліст, який не має виробничого досвіду, допускає багато помилок в питаннях організації виробництва. Але він не перевантажений традиціями, має свіжі погляди на виробництво, характер економічних і суспільних відносин, енергійний і повний надії. Поведінка такого керівника може бути змінена шляхом : ознайомлення з традиціями підприємства; розбору та аналізу характерних управлінських ситуацій в даній організації (на підприємстві); ознайомлення в деталях з організацією системи управління і встановлення ділових контактів з працівниками, які очолюють окремі технологічні і виробничі підрозділи, постачальниками, суміжниками, субпідрядниками, представниками замовників тощо. Початкуючим керівником може бути працівник із значним виробничим стажем, але без досвіду управління. Характерна риса такого типу початкуючого керівника - побоювання зробити хоча б незначну помилку і тим самим втратити раніше завойований у підлеглих авторитет. Основним недоліком його методу є побоювання прийняти неправильне рішення. Крім того, керівник такого типу не володіє необхідним мінімумом економічних знань, що негативно відбивається на виробничо-фінансових показниках підрозділу. Для усунення недоліків і вдосконалення управління керівнику, в першу чергу, слід пройти перепідготовку.

У ролі початкуючого керівника може опинитися колишній суспільний діяч, звільнений з військової служби офіцер тощо. Характерна риса таких керівників - самовпевненість. Вони вважають, що раніше керували великим колективом і можуть продовжувати це робити. Професійної підготовки спеціаліста або менеджера такі працівники, як правило, не мають.

Керівник-автократ, який ставить ефективність виробництва на перше місце, на "барометрі управління" займає положення поблизу горизонтальної осі, причому кінець стрілки барометра проектується на вертикальну шкалу "соціальних благ" на рівні 0,1R (рисунок 4.5).

лизно 0,95R. Цей тип керівництва носить назву автократичного і базується на одержанні максимально можливого прибутку при одночасно низькій соціальній забезпеченості працюючих. В умовах адміністративно-командної системи керівник-автократ вважався сильним керівником. Зусилля керівника-автократа спрямовані на створення заздалегідь регламентованих зусиль для працівників, коли до мінімуму зведені потреби підлеглих у самостійному мисленні і прийнятті рішень. Керівник використовує жорстку систему контролю за діями працівників, які усунені від участі в процесі управління підприємством (організацією). Він намагається обмежити контакти з підлеглими, не дозволяє існування неформальних лідерів. Автократ різко і грубо критикує підлеглих і не терпить критики на свою адресу. В спілкуванні з підлеглими лаконічний, завдання ставить чітко і коротко, технічно грамотно. Не сприймає зауваження і пропозиції, навіть якщо очевидна їх позитивна спрямованість. З іншого боку, автократ добре виконує оперативну роботу. Він впевнений у своїх силах; відчуває власну значущість і непогрішимість, якщо в його руках зосереджена вся влада.

Співвідношення ефективності виробництва i рівня соціальних благ при автократичному методі керівництва

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація і характеристика керівників за А. Черняховським“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ШЛЯХ ДО РИНКУ

  • Характеристика директорів доринкового і перехідного етапів

  • Оцінка адекватності організаційно-правових структур та методів управління ринковим умовам

  • Особливості функціонування підприємства (фірми) в умовах ринку

  • Механізм формування ринку житла (на прикладі США)

  • Розділ 2. Менеджмент. Школи і напрямки розвитку

  • Менеджмент на підприємстві. Види підприємств

  • Модель менеджменту підприємства

  • Основи управління підприємством

  • Школи менеджменту

  • Принципи управління Анрі Файоля.

  • Менеджмент як промес (процесний підхід)

  • Системний підхід

  • Ситуаційний підхід

  • Розділ 3. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Виробничий профіль (місія) фірми

  • Організація

  • Мотивація

  • Мотивації через потреби

  • Теорія мотивації Херцберга

  • Процесуальні теорії мотивації

  • Теорія підкріплення

  • Система Скенлона

  • Система "імпрошейр"

  • Розподіл заробітку між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудового внеску (КТВ)

  • Особливості системи стимулювання в Японії

  • Регулювання поведінки

  • Збагачення праці

  • Контроль

  • Процес контролю

  • Роль людини в процесі контролю

  • Управління на основі контролю

  • Розділ 4. КЕРІВНИЦТВО

  • Влада. Форми влади і впливу

  • Типи керівників (працівників) та стилі керівництва

  • Класифікація "неідеальних"працівників за Т. Фарнсвортом

  • Соціально-психологічна характеристика працівників і менеджерів та їх сумісність

  • Оцінка сумісності різних типів керівників і їх підлеглих

  • Модель керівництва Реддіна

  • Класифікація і характеристика керівників за А. Черняховським
  • Класифікація стилів керівництва Р.Блейка і Д.Мутон

  • Керівництво в стилі 9.1

  • Рекомендації керівнику, який дотримується стилю 9.1, для зміни поведінки з метою підвищення ефективності роботи

  • Рекомендації керівнику стилю 1.9 для зміни поведінки

  • Керівництво в стилі 5.5

  • Рекомендації керівнику стилю 5.5 для зміни поведінки

  • Патерналізм

  • Опортунізм

  • Фасадизм

  • Ситуаційні підходи до ефективного керівництва

  • Висновки

  • Розділ 5. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

  • Модель управління запасами

  • Заміна обладнання при незмінній виробничій потужності підприємства

  • Значення постійних витрат для прийняття рішень

  • Аналіз економічних параметрів підприємства в умовах значного падіння виробництва та інфляції

  • Прийняття рішень із використанням граничного аналізу

  • ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРО ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА НА ДОВГОСТРОКОВОМУ ЕТАПІ

  • Моделі лінійного програмування

  • Розв'язання задачі лінійного програмування симплекс-методом

  • Прийняття оптимальних рішень із використанням сітьових моделей

  • Особливості прийняття рішень в умовах невизначеності

  • Рекомендації щодо переборювання невизначеностей

  • Приклади зменшення ризику для учасників біржової торгівлі

  • ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ ЗА ДОПОМОГОЮ ОПЦІОНІВ

  • Прийняття рішень із урахуванням фактора часу

  • Методи та приклади прийняття рішень з урахуванням фактора часу

  • ІНДЕКС ПРИБУТКОВОСТІ (ІП)

  • МЕТОД ВИКОРИСТАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ СТАВКИ ДОХОДУ (ЗСД)

  • ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАНОВОГО ПЕРІОДУ

  • ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ РОЗРОБКИ РОДОВИЩА ЗАЛІЗНОЇ РУДИ

  • Труднощі у прийнятті фінансових рішень у галузі інвестування

  • Ефект фінансового важеля

  • Методика визначення найбільш сприятливого способу оподаткування для ефективного господарювання підприємства

  • Методика оцінки ефективності інвестиційних проектів

  • Методика оцінки потенціалу розвитку економічної системи

  • Методика визначення середньозваженої та граничної вартостей капіталу

  • ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ ВІД ОБЛІГАЦІЙ ( Кd)

  • Метод аналізу ієрархій як інструмент для прийняття рішень при стратегічному плануванні

  • ЗАСТОСУВАННЯ MAI ПРИ АНАЛІЗІ "ВАРТІСТЬ-ЕФЕКТИВНІСТЬ"