Як відомо, система - це єдність, що складається із взаємозалежних частин, які мають певний порядок у розташуванні і зв'язках. Кожна з цих частин додає щось конкретне в унікальні характеристики цілого.
Економічна система - це сукупність виробничих відносин, що відповідають певному ступеню розвитку виробничих сил на рівні
окремих суб'єктів господарювання, галузей, регіонів, народного господарства в цілому.
Оскільки ціна є ключовим елементом ринкової економічної системи, який стимулює або дестимулює розвиток окремих виробництв, значний інтерес становить дослідження факторів, які визначають зміни в структурі цін та собівартості продукції (товарів, послуг) і, отже, вплив цих факторів на потенціал розвитку окремих галузей, підприємств або інших суб'єктів господарювання в сучасних умовах переходу України до ринку.
Потенціал розвитку економічної системи - це сукупність можливостей, наявних сил, запасів, засобів, що необхідні і можуть бути використані для розвитку економічної системи певного рівня. Потенціал розвитку можна визначити як:
Внутрішній устрій економічної системи характеризується її структурою. Структура економічної системи — це сукупність її сформованих зв'язків, що забезпечують цілісність системи і тотожність самій собі, тобто збереження основних її властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура економіки відображає співвідношення між елементами економічної системи, що виділяються залежно від конкретного напряму аналізу.
Як видно з таблиці 5.46, окремі галузі характеризуються різними структурами ціни та собівартості.
Структури цін та собівартості змінюються в часі внаслідок як масштабних (падіння або зростання виробництва), інфляційних, так і нормативно-законодавчих впливів. Не залишається також постійним потенціал розвитку окремих галузей. Щоб визначити переваги в можливостях розвитку однієї економічної системи порівняно з іншою, введемо поняття відносного потенціалу розвитку, який оцінюється коефіцієнтом:
Україна успадкувала від колишнього СРСР деформовану структуру виробництва з переважним розвитком важкої промисловості та низькою питомою вагою споживчого сектора. В результаті неоднакових темпів падіння виробництва й індексів інфляції в різних галузях, ці деформації ще посилюються. Так, частка базових галузей (електроенергетики, паливної промисловості і металургійного комплексу) в обсязі продукції всієї промисловості зросла з 19,9% в 1990 р. до 49,6% в 2000 р. Водночас, частка машинобудування, легкої та харчової промисловості знизилася з 62,3% в 1990 р. до 31,8% в 2000 р. Такі зміни в структурі суперечать загальносвітовій тенденції.
Як бачимо, відбувається подальше деформування структури промисловості країни. Дослідження показали, що енергомісткість національного доходу, виробленого в металургійному комплексі України в 1990 році, була вдесятеро вищою, ніж у машинобудуванні. Тому, збільшення частки продукції металургійної галузі і зменшення машинобудівної, значно погіршує економічний стан усієї промисловості в цілому.
Актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку економіки країни є виправлення цих деформацій і забезпечення прогресивних змін як у міжгалузевих, так і у внутрішньогалузевих структурах.
Прогресивна структура - це така, яка забезпечує випереджаючий розвиток галузей, що працюють на задоволення потреб споживачів (населення), а також наукомістких галузей, що виробляють конкурентоспроможну продукцію на зовнішніх і внутрішніх ринках.
Раціональний варіант розвитку економічної системи - це такий, який забезпечує оптимальну частку прогресивних галузей (виробництв) у загальному обсязі виробництва товарів (послуг).
Стримуючи розвиток окремих галузей з одночасним переозброєнням виробництва в них на сучасних засадах, стимулюючи прискорений розвиток прогресивних та гальмуючи розвиток відсталих галузей, можна збалансувати та покращити міжгалузеву структуру народного господарства. А для цього треба використати відповідні економічні важелі.
Бажана схильність (потенціал) галузі до розвитку - це така, яка забезпечує створення умов для поліпшення міжгалузевої структури. Необхідний потенціал (необхідна схильність) галузей до розвитку - це такий, який забезпечує оптимальну міжгалузеву структуру. Так, бажана і необхідна схильність окремих галузей і всієї промисловості до розвитку можуть бути забезпечені правильно сформульованою кредитно-податковою політикою та політикою центрального банку України щодо встановлення стимулюючо-дестимулюючих банківських процентних ставок.
Оскільки взаємозв'язки між податковими нормами та нормативами відрахувань у різні державно-цільові фонди і вартісно-виробничими та міжгалузевими структурами вивчені недостатньо, нами розроблена динамічна економіко-математична модель для дослідження цих взаємозв'язків. Як критерії оцінки варіантів розвитку економічної системи, прийняті обсяги чистого прибутку (Пч), амортизаційних відрахувань (А), фондів оплати праці (ФОП), доданої вартості (ДВ) у різних податкових умовах та їх частки по окремих галузях, підприємствах, виробництвах в базовому році та в перспективі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика оцінки потенціалу розвитку економічної системи“ на сторінці 1. Приємного читання.
