Розділ «1.4. Складові максимізації прибутку як джерела розвитку підприємства»

Існує поняття бухгалтерського, економічного і нормального прибутку, що різняться способом врахування витрат та їх поділом на явні та неявні.

Під бухгалтерським прибутком розуміють різницю між валовим доходом і бухгалтерськими (явними) витратами. Розрахований таким чином прибуток перевищує його реальну величину на суму вартості витрат власних ресурсів підприємств (неявних витрат), використаних у своєму виробництві. їх розміри можуть бути значними, а їх нарахування може значно впливати на рішення, що приймаються, про доцільність діяльності у даній сфері виробництва. Якщо одержаний прибуток не відшкодовує наявні витрати, то доцільно вийти з бізнесу.

Чистий економічний прибуток підприємства залишається після відрахування з валового доходу величини економічних витрат. Таким чином, підприємство отримує економічний прибуток, коли його валовий доход перевищує суму бухгалтерських і неявних витрат.

У випадку, коли валовий доход рівний економічним витратам, тобто економічний прибуток рівний нулю, підприємство одержує нормальний прибуток. Це неявні витрати, обумовлені використанням власних ресурсів підприємства, тобто прибутки, які могли б одержати власники, вклавши свої ресурси у кращий із всіх інших альтернативних варіантів виробництва.

Якщо вважати, що одержання максимального прибутку є основним мотивом діяльності виробника, тоді стає зрозумілим, що будь-яке підприємство буде чутливе до одержання прибутку конкурентами. Всі виробники на ринку досконалої конкуренції купують ресурси за незалежними від них цінами, тому кожен з них буде платити однакову суму за однакову кількість будь-якого використаного ресурсу. Отже, явні витрати втрачених можливостей всіх підприємств галузі на одиницю продукції будуть однаковими. Це положення буде справедливим і для неявних витрат. Бажання кожного виробника не допустити переваг конкурентів приведуть галузь до стану, коли жодне з підприємств на має односторонніх переваг. Коли одне з підприємств удосконалює технологію і за рахунок цього знижує витрати на одиницю продукції, це є сигналом для інших про можливість більш вигідного альтернативного використання ресурсів, що застосовує виробник, і змушує їх також удосконалювати технологію. У цьому разі віддача від всіх ресурсів, у тому числі і від підприємницьких здібностей, на будь-якому з підприємств однакова, а економічний прибуток всіх підприємств галузі дорівнює нулю. Нульовий прибуток означає, що у будь-кого з виробників відсутні мотиви до пошуку інших, більш вигідних альтернативних способів застосування ресурсів, в тому числі і своїх підприємницьких здібностей, а витрати втрачених можливостей використання всіх ресурсів є однаковими на кожному підприємстві.

Коли економічний прибуток будь-якого з підприємств галузі дорівнює нулю, кожне з них одержує нормальний прибуток. Якщо виробник одержує нормальний прибуток, він буде залишатися в галузі. Отже нормальний прибуток - це та плата, яка утримує виробника у конкретній сфері економічної діяльності.

Незалежно від дійсних мотивів, вважається, що загальною мірою поведінки підприємств, заснованих на засадах одноосібного, колективного чи корпоративного володіння власністю, є прибуток.

У відкритій економіці прибуток виконує такі функції:

- стимулюючу (прибуток стимулює підприємницьку діяльність);

- інноваційно-інвестиційну (стимулює пошук нововведень, а також розвиток виробництва і технологій для отримання конкурентних переваг);

- перерозподільну (ресурси спрямовуються в ту галузь, де норма прибутку вища);

- фіскальну (податок на прибуток - це доходна частина бюджету). Задача максимізації прибутку може бути розв'язана в аналітичному, табличному та графічному вигляді в залежності від форми завдання функцій виручки TR(Q) та витрат TC(Q).

Якщо маємо графічну форму - криві TR і TC (рис. 1.18 (верхня частина)), - тоді прибуток для будь-якого значення Q (горизонтальної координати) графічно визначається як різниця вертикальних координат цих кривих. У підсумку отримуємо криву прибутку П (рис. 1.18 (нижня частина)). При малих обсягах випуску (до QA) фірма матиме збитки, при обсягах випуску в діапазоні від QA до Qb - прибутки. Максимальний прибуток досягається при Q = QE, а при обсягах випуску більших за QA фірма знову матиме збитки.

Рис. 1.18. Графічне визначення прибутку за сукупними показниками

Точки А і В - критичні точки, де виручка дорівнює сумарним витратам. Обсяг продажу QA носить назву точки беззбитковості (break-even point).

Аналітично пошук максимального прибутку полягає в максимізації функції однієї змінної n(Q) = TR(Q) - TC(Q). Згідно з необхідною умовою максимуму функції шукаємо такий обсяг Q, для якого похідна функції n(Q) дорівнює нулю:

де МП - граничний прибуток, який показує, на скільки зміниться прибуток виробника при зміні обсягу виробництва на одиницю.

Якщо виконуються і достатні умови екстремуму (МЯ > МС при 0 < 0Е і МЯ < МС при 0 > 0Е), тоді при обсязі випуску 0Е матимемо максимальний прибуток Птах. Тобто умова максимізації прибутку має вигляд:

МЯ = МС (1.23)

1 називається правилом граничного випуску (друге універсальне правило ринку).