Розділ «12.3. Етико-правові засади обов'язкової та примусової профілактики та лікування»

Проте непроведення профілактичних щеплень може бути причиною тяжкої хвороби. Тому законодавством України детально розроблена процедура відмови від щеплення та реєстрація таких випадків.

Якщо пацієнт або його законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження. Пацієнт у разі відмови від щеплення повинен дати таке підтвердження і засвідчити це актом у присутності свідків. Відповідно до Статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" всі відомості про відмову від профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів.

Згідно статті 19 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", особи, які хворіють на інфекційні хвороби або є бактерієносіями, мають право на отримання:

o Достовірної інформації про результати медичного огляду, обстеження і лікування.

o Рекомендацій щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб.

З метою забезпечення епідемічного благополуччя в Україні особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактерієносії, що створюють підвищену небезпеку зараження для оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду і обстеженню.

Обов'язковому лікуванню підлягають і особи, хворі на інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом. Проте лікування таких пацієнтів може проводитись анонімно.

СИТУАЦІЙНА ВПРАВА

Особа, хвора на дифтерію, відмовляється від госпіталізації і лікування. У зв'язку з цим виникла загроза не тільки для її життя, а й для здоров'я оточуючих. Яку інформацію Ви повинні надати:

o Хворому?

o Членам родини і оточуючим ?

Розробіть програму Ваших дій для забезпечення епідемічного благополуччя.

Етико-правові засади профілактики, примусового лікування та надання інформації при соціально-небезпечних захворюваннях

Незважаючи на право кожного громадянина України на поінформовану згоду на медичне втручання або відмову від нього, існують випадки, коли стан здоров'я одного громадянина може загрожувати благополуччю іншої особи, групи громадян, суспільству. В таких випадках держава вважає за обов'язок кожного громадянина в проведенні профілактики, діагностики та лікування захворювання.

Законодавство України за обов'язкові вважає дії, що необхідні для забезпечення благополуччя суспільства і кожного громадянина при:

o забобіганнінні, лікуванні і локалізації масових інфекційних захворювань;

o лікуванні осіб, які вживають наркотичні або психотропні речовини;

o при наданні психіатричної допомоги.

Виходячи з вищезазначених принципів, до соціально небезпечних захворювань відносять:

-туберкульоз;