Розділ «12.2. Етико-правові засади медичного втручання. Принцип поінформованої згоди»

У формулярі пацієнт повинен підтвердити факт того, що він знає, що кожна операція не виключає ризиків, які можуть призвести до смерті та інвалідності.

В законодавстві США існує 4 визнаних виключення з вимог поінформованої згоди, що припускають можливість лікування без згоди пацієнта.

1. Виняток у при кризовому стані - дозволяє лікування, якщо пацієнт зазнав би серйозної шкоди для свого здоров'я, якщо лікування не почалося б негайно або перш ніж могла бути одержана згода на медичне втручання.

2. Виняток у випадку відмови - дозволяє пацієнтам відмовитися від права вибору методу лікування і передати це право іншій особі (членам родини, адвокату або лікареві).

3. Виняток при терапевтичній привілеї - дозволяє лікування без згоди пацієнта, коли її отримання нанесло б серйозну, незворотну і миттєву шкоду пацієнтові.

4. Виняток внаслідок некомпетентності пацієнта - дозволяє лікування без згоди пацієнта, якщо останнього признано некомпетентним. У цьому випадку необхідна згода людини, яка має право приймати рішення за некомпетентного пацієнта.

Правові засади медичного втручання

Основні принципи медичного втручання задекларовано в Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", згідно з яким:

o лікарі зобов'язані застосовувати методи профілактики, діагностики і лікування, а також мають право використовувати лікарські засоби, дозволені Міністерством охорони здоров'я України;

o медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта;

o медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе. Ризикові методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров'ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта.

При проведенні медичного втручання України необхідно додержуватись основних положень міжнародних правових актів:

o Загальної декларації прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН (від 10.10.1948);

o Конвенції про захист прав і основних свобод (від 4.11.1950);

♦ Європейської соціальної хартії (від 18.10.1961);

♦ Міжнародного пакту про громадські та політичні права та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (від 16.12.1966);

♦ Конвенції про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру;

♦ Конвенції про права дитини (від 2.11.1989);

♦ Конвенції про захист прав та гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини (від 4.04.1997).

Загальні професійні стандарти будь-якого медичного втручання проголошено в статті 4 "Конвенції про захист прав та гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини" (від 4.4.1997 р.).