TextBook o відомості по медичних кадрах та інша документація. Фінансування обов'язкового медичного страхування забезпечується:
o 55 % - соціальними внесками;
o 40 % - дотацією держави (для безробітних, пенсіонерів);
o 2,55 % - внесками пенсіонерів;
o 2 % - за рахунок оподатковування зі страхування автотранспорту.
Соціальний внесок утворюється із внесків підприємств і внесків незалежних працівників. Для працівників підприємств внесок роботодавця становить 3,80 % від фонду заробітної плати підприємства, внесок працівника - 2,55 % від його заробітної плати. Роботодавець вносить весь соціальний внесок у Національне бюро соціального забезпечення (НБСЗ), куди також надходять дотації від держави. Потім НБСЗ перераховує в НІХІ частину коштів, передбачених для страхування через хворобу й інвалідность. Для незалежних працівників внесок становить 3,3 % від їхніх доходів за останні 3 роки. Для цієї категорії людей медичне страхування покриває тільки видатки, пов'язані з госпіталізацією або проведенням спеціальних методів обстеження й лікування. Діти автоматично застраховані страховкою одного з батьків.
Така форма фінансування забезпечує доступність медичної допомоги всьому населенню й дотримання принципу солідарності людей з низькими й високими доходами як здорових так і хворих, тому що розмір страхового внеску залежить тільки від рівня доходів і не пов'язаний зі станом здоров'я застрахованої особи.
Кожний громадянин Бельгії має право вільного вибору страхової компанії. Хворий має право виборати лікаря й лікарню.
Для медикаментозного забезпечення застраховані, що потребують амбулаторної медичної допомоги, поділяються на 4 категорії. Страхове відшкодування для першої категорії становить 100 %, для другої - 75, для третьої - 50 і для четвертої -
40 %.
Лікарські засоби, віднесені до "комфортної" категорії, не підлягають страховому відшкодуванню. За законодавством Бельгії, НІХІ повинен розподілити внески й дотації між різними страховими компаніями відповідно внесків членів кожної компанії. Однак така система несправедлива, оскільки компанія, члени якої мають менше доходів або частіше хворіють, буде збитковою порівняно з іншими компаніями. З такої причини в цей час НІХІ розподіляє фінанси між медичними страховими компаніями відповідно до обсягу медичної допомоги, зробленої членам кожної компанії. Таким чином, страхові компанії практично не несуть фінансової відповідальності. Механізм розподілу ресурсів (страхових внесків) не входить до компетенції страхових компаній. Доходи й можливості страхових компаній визначаються видатками від надання медичної допомоги їх клієнтам, і тому вони не зацікавлені в раціональному обмеженні витрат на медичну допомогу.
Оплата праці медичного персоналу здійснювана за фактично надані медичні послуги й за ліжко-днями, приводить до надмірних витрат і невиправданого збільшення кількості медичних процедур. Найчастіше навіть без обліку показань для пацієнта, а тільки з метою збільшення доходів і амортизації фіксованих видатків. Це призвело до досить значного збільшення витрат на біохімічні й рентгенологічні дослідження. Щоб уникнути невтримного зростання видатків, у країні було введено часткове бюджетне фінансування лікарень. Однак поки що бюджети формуються переважно за принципом історичного підходу, без обліку потреб установи.
Австрія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент у галузі охорони здоров'я» автора Баєва О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бельгія“ на сторінці 2. Приємного читання.