Відповідальність перевізника

Правове регулювання міжнародних перевезень

У Конвенції не йдеться про те, чи повинен перевізник, окрім вартості пошкодженого чи втраченого вантажу, відшкодовувати провізні платежі, митні збори та мита й інші витрати, пов'язані з перевезенням втраченого або пошкодженого вантажу, якщо такі платежі й витрати не були введені до вартості товару. Тому це питання повинне вирішуватися на основі норм застосовного права. Причому загальні розміри виплат не можуть перевищувати межі відповідальності перевізника, встановлені Конвенцією або визначені договором на підставі пункту 2 статті 22.

Немає в Конвенції положень про розміри та правила нарахування відшкодування заподіяних перевізником збитків унаслідок запізнення в доставці вантажу. Декларування такої відповідальності перевізника, згідно зі статтею 19, не підтверджено конкретними нормами та правилами стосовно розмірів відшкодування збитків. Тому розміри відповідальності перевізника з цієї підстави варто шукати у нормах застосовного національного права. Згідно зі загальними правилами такий розмір відшкодування не може перевищувати меж відповідальності перевізника.

Ці суми виплат перевізником як відшкодування збитків (повна чи часткова втрата вантажу, пошкодження або псування вантажу, витрати, пов'язані з перевезенням втраченого чи пошкодженого вантажу, виплати внаслідок порушення терміну доставки вантажу таін.) не можуть перевищувати межі відповідальності, встановлені Конвенцією, або вищі межі відповідальності, визначені договором, не враховуючи згаданих вище судових витрат (пункт 2 статті 25). Якщо перевізник залучав для виконання своїх обов'язків за договором інших осіб, то загальна відповідальність усіх цих осіб обмежена Конвенцією.

Стаття 23 Конвенції зауважує імперативність правової категорії "меж відповідальності перевізника", у який би спосіб така відповідальність не визначалася. Кожне застереження в договорі перевезення, що зумовлює звільнення перевізника від відповідальності або встановлює межі відповідальності перевізника нижчими, аніж вони встановлені в Конвенції, визнається недійсною (пункт 1 статті 23). Це, однак, не приводить до недійсності інших умов договору.

Варшавська конвенція 1929 р. не містить поіменного переліку підстав, згідно з якими перевізник може бути звільнений від відповідальності. У редакції Конвенції, зміненої Гаазьким протоколом, є підстава, що звільняє повітряного перевізника від відповідальності (пункт 2 статті 23): особливі природні властивості вантажу (вади, властиві вантажу), внаслідок яких відбулися пошкодження або втрата.

Межі відповідальності, встановлені Конвенцією, не застосовуватимуться, якщо буде доведено, що заподіяна перевізником шкода завдана через його навмисні дії або упущення, здійснені з наміром заподіяння шкоди або усвідомленням цього (стаття 25). Те ж саме стосується осіб, котрі були задіяні перевізником для виконання умов договору (пункт 3 статті 25). Перевізник відповідає за дії таких осіб як за власні, якщо ці особи діяли в межах обов'язків, покладених на них перевізником.

Конвенція не містить спеціального розділу, присвяченого претензіям і позовам. Основні положення про претензії (вони в Конвенції значаться "запереченнями", згадуваними в статті 26 і частково в пункті 3 статті 13). Правом на претензію володіє особа, що має право на отримання вантажу (пункт 2 статті 26). Цією особою є зазвичай одержувач. Проте ним може бути і відправник, коли, наприклад, скориставшись своїм правом розпоряджатися вантажем, він дав вказівку перевізникові повернути вантаж собі Й отримати його в аеропорту відправлення.

У випадку виявлення шкоди особа, що має право на отримання вантажу, повинна надіслати претензію (заперечення) перевізникові. Отримання вантажу без пред'явлення претензій створює презумпцію, згідно з якою перевізником були здані, а одержувачем були отримані вантажі в належному стані, тобто у зазначеному в повітряно-перевізному документі (пункт 1 статті 26).

Претензія правомочною за договором особою повинна бути направлена перевізникові негайно, але не пізніше за встановлені Конвенцією терміни (пункт 2 статті 26). У випадку пошкодження (псування) вантажу претензію подають одразу після виявлення, але не пізніше ніж за сім днів з дня отримання вантажу. Таке формулювання дає змогу стверджувати, що відносно явних втрат і пошкоджень вантажу претензія перевізникові повинна бути висловлена негайно, у момент отримання вантажу. Якщо пошкодження і втрата мають неявний характер, то максимальний термін подання претензії - сім послідовних днів з дня отримання вантажу. За порушення терміну доставки претензію подають не пізніше ніж через 21 день з моменту передання товару одержувачеві. За всіма названими підставами претензії (заперечення) повинен подавати одержувач, оскільки після прийому вантажу від перевізника саме він стає правомочною за договором особою і як сторона договору перевезення володіє правами вимог до перевізника.

Конвенція містить таку норму, викладену в пункті 3 статті 13: втрата вантажу може бути визнана перевізником або вантаж вважатиметься де-юре повністю втраченим, якщо він не прибув після закінчення семиденного терміну від дня, коли вантаж повинен був прибути. У цих випадках одержувачеві дозволяється здійснювати свої права згідно з договором перевезення вантажу. Якщо вантаж утрачений, то формально одержувач не вступив у договір перевезення, отже, правомочною за договором особою залишається відправник. Однак Конвенція залишає одержувачеві право вимог відшкодування щодо вантажу від перевізника. Оскільки подання претензії до пред'явлення позову за Варшавською конвенцією обов'язкове, зазначений у пункті 3 статті 13 семиденний термін потрібно вважати терміном подання претензії перевізникові на цій підставі. Таку претензію можуть висунути і відправник, і одержувач.

Кожна претензія має бути зафіксована або у повітряно-перевізному документі через внесення відповідних застережень, або через відправлення письмової заяви в зазначені терміни (пункт 3 статті 26).

Претензійність, згідно з документами Конвенції, є імперативною. Якщо у встановлені терміни претензія не подана перевізникові, то жодні позови проти перевізника прийматися не будуть (пункт 4 статті 26). Неподання претензії перевізникові позбавляє правомочну за договором особу права на позов.

Термін позовної давності - два роки з моменту прибуття в пункт призначення або з дня, коли повітряне судно мало прибути (пукнт 1 статті 29). Формулювання статті належить до різних подій. Коли вказується момент прибуття до пункту призначення, то йдеться про товар, який у конкретний день виданий перевізником одержувачеві. Якщо товар у межах терміну доставки не виданий одержувачеві, то вважається, що він втрачений - фактично або юридично. Тому початок перебігу терміну позовної давності прив'язується не до моменту видачі вантажу, якої не було, а до дати, коли повітряне судно з вантажем повинне прибути до аеропорту призначення. Порядок перебігу терміну позовної давності, зокрема його переривання і відновлення, визначається законом суду, де було подано позов (пункт 2 статті 29).

Позов має бути поданим обов'язково в країні - учасниці Конвенції. Позивач (відправник або одержувач) може подати позов перевізникові в суді в одному з наступних місць (пункт 1 статті 28) за:

• місцем проживання перевізника;

• місцезнаходженням головного підприємства перевізника;

• місцезнаходженням підприємства, за допомогою якого був укладений договір перевезення;

• місцем призначення вантажу.

В статті ЗО йдеться про солідарну відповідальність перевізників, котрі послідовно виконують міжнародне перевезення як єдину операцію, визначену пунктом 3 статті 1 Конвенції. Кожен подальший перевізник, приймаючи від попереднього вантаж, підлягає дії норм і правил, установлених Конвенцією, і стає стороною договору міжнародного перевезення вантажу для частини маршруту, яку даний перевізник здійснює (пункт 1 статті ЗО). Стосовно перевезень, здійснюваних декількома послідовними перевізниками, відправник може порушити позов проти першого перевізника, одержувач - проти останнього перевізника, а той та інший - проти перевізника, на ділянці якого відбулися пошкодження, псування, повна або часткова втрата вантажу чи порушення терміну доставки (пункт 3 статті ЗО). Усі позовні вимоги повинні здійснюватися за обов'язкового дотримання претензійних процедур, установлених Конвенцією.

Розділ IV Конвенції, що складається з однієї статті, присвячений нормам, котрі стосуються комбінованих перевезень. Йдеться про комбіновані перевезення вантажу, коли не був оформлений договір перевезення для доставки вантажу за участю різних видів транспорту, тобто перевезення не регулюється міжнародним нормативним актом, передбаченим для регулювання комбінованих перевезень. Для такого комбінованого перевезення положення Конвенції застосовуються лише для повітряного перевезення, яке повинне відповідати вимогам, встановленим сферою застосування Конвенції (пункт 1 статті 31). У повітряно-перевізний документ можуть вводитися умови, що належать до перевезення іншими видами транспорту (пункт 2 статті 31), але застосовуватимуться лише норми Конвенції міжнародного повітряного перевезення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відповідальність перевізника“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника
  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ