Перевізні документи

Правове регулювання міжнародних перевезень

Цілком традиційними для перевезень є положення статті 16 Конвенції, які зобов'язують відправника додати до перевізного документа всі необхідні документи для виконання митних, поліцій-них та інших формальностей. Причому перевізник не зобов'язаний, що надаються відправником, а відп перевіряти точність цих документів і відомостей (пункт 2 статті 16) равник несе відповідальність за збитки перевізника, спричинені відсутністю, недостатністю або неточністю документів і відомостей, долучених до накладної.

Відправник спочатку є правомочною за договором особою. Він має право розпоряджатися вантажем (пункт 1 статті 12). Відправник, за умови виконання ним усіх зобов'язань за договором, має право:

• вимагати повернення товару з аеропорту відправлення або призначення;

• зупиняти товар у дорозі проходження;

• давати вказівки перевізникові про видачу товару в місці призначення або в дорозі проходження іншій, ніж одержувач, особі.

Вказівки перевізникові мають бути здійснимі, а самі зміни договору перевезення не повинні завдавати збитків ані перевізникові, ані іншим відправникам товарів. Відправник зобов'язаний відшкодувати перевізникові всі витрати, спричинені виконанням даних ним перевізникові вказівок та інструкцій. Якщо перевізник не може виконати такі вказівки, він повинен негайно повідомити про це відправника (пункт 2 статті 12).

Дуже важлива норма вміщена в пункті 4 статті 12. Вона засвідчує, що право відправника припиняється в момент, коли виникає право одержувача. Право одержувача починається, а право відправника закінчується тоді, коли товар прибув на місце призначення (пункт 1 статті 13). Про прибуття товару, якщо в договорі не зазначено інше, перевізник зобов'язаний негайно повідомити одержувача (пункт 2 статті 13).

Одержувач має право вимагати від перевізника передання йому повітряно-перевізного документа й видачі вантажу перед оплатою платежів і виконання всіх умов договору перевезення (пункт 1 статті 13). До одержувача переходять також права вимог, котрі випливають з договору перевезення, врегульованого цією Конвенцією, у випадку повної втрати вантажу (пункт 3 статті 13). Утрата вантажу може бути або визнана перевізником, або вважається такою, якщо вантаж не прибув на місце призначення впродовж семи днів від дня, коли він повинен був прибути. Отже, якщо одержувач скористається своїм правом отримати вантаж від перевізника, до нього переходять від відправника право вимоги та право розпоряджатися вантажем.

Але отримати вантаж від перевізника є правом, а не обов'язком одержувача. Одержувач має право відмовитися від вручення йому перевізного документа й прийому вантажу без пояснення на те причин. Якщо одержувач відмовився від наданих йому прав або документ чи товар не можуть бути вручені перевізником одержувачеві, відправник знову набуває своїх прав розпоряджатися вантажем (пункт 4 статті 12).

І відправник, і одержувач можуть реалізовувати свої права, надані їм нормами Конвенції, за умови виконання ними всіх умов і зобов'язань за договором перевезення (стаття 14). Ці права сторони здійснюють від свого імені, незалежно від того, чи діють вони у власних або в чиїх-небудь ще інтересах. Реалізація таких прав відправника й одержувача не пов'язана з їхніми взаєминами або з їх відносинами з третіми особами (пункт 1 статті 15).

Права відправника й одержувача, визначені положеннями Конвенції, мають диспозитивний характер. Якщо в договорі перевезення встановлено інший перехід прав розпорядження вантажем між відправником і одержувачем, то він повинен бути зафіксований у повітряно-перевізному документі (пункт 2 статті 15). Наприклад, у договорі й в накладній може зазначатись, що правомочною за договором особою є лише одержувач і лише він може реалізовувати всі права розпорядження вантажем.

У пункті 3 статті 13 зауважено, що якщо товар не прибув після закінчення семиденного терміну з дня, коли товар повинен прибути, одержувач має право вимоги до перевізника. Статті 19 і 22 визначають відповідальність перевізника за затримання в достав-ленні вантажу, У пункті 2 статті 20 встановлено терміни пред'явлення вимог (претензій) до перевізника, якщо мало місце запізнення в доставленні вантажу. Під час визначення термінів позовної давності (пункт 1 статті 29), зокрема, йдеться про те, що позов має бути подано впродовж двох років з дня, коли повітряне судно повинне було б прибути.

Усе це засвідчує: однією з умов договору перевезення є термін доставки вантажу. Ніщо не забороняє сторонам встановити його в договорі й зазначити в повітряно-перевізному документі. Якщо термін конкретно не визначено, діє, очевидно, принцип розумності у визначенні такого терміну для конкретних умов перевезення з дотриманням принципу добросовісних дій перевізника.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перевізні документи“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи
  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ