Такі договори є довгостроковими. їх укладають перевізник і вантажовласник, коли виникає необхідність здійснення систематичних перевезень вантажів. Очевидно, що ці договори сконструйовані як двосторонні, оплатні й нонсенсуальні. Водночас враховують досвід застосування норм, що містяться в транспортних статутах, які діяли раніше, і кодексах, на різних видах транспорту: про річний договір - на автомобільному транспорті; довгостроковому договорі перевезення вантажів - на морському транспорті; навігаційному договорі - на водному транспорті; спеціальному договорі - на повітряному транспорті.
Крім того, можна виокремити ще один вид договору, що належить до сфери правовідносин, пов'язаних із перевезенням вантажів, який не згадується ЦК України, але застосовується в практиці транспортних організацій. Це договори про організування роботи зі забезпечення перевезень вантажів (вузлові угоди, договори на централізоване завезення (вивіз) вантажів та ін.), котрі укладають організації різних видів транспорту в порядку, обумовленому транспортними статутами й кодексами, іншими законодавчими актами.
Предметом зобов'язань, що випливають із таких договорів, є дії транспортних організацій зі забезпечення приймання вантажів, доставлених у місце відправлення (залізниця, порт (пристань), аеропорт) і здаваних до перевезення не відправником вантажу, а транспортною організацією іншого виду транспорту: перевалка вантажів на шляху їхнього проходження з одного виду транспорту на інший; видавання вантажів транспортним організаціям для доставки їхнім одержувачам.
Отже, договори про організування роботи, спрямовані на забезпечення перевезень вантажів, можуть регулювати взаємини транспортних організацій, які усталюються між ними впродовж усього процесу перевезення вантажів.
Відмінність договору про організацію роботи зі забезпечення перевезень вантажів від угод, котрі укладають організації різних видів транспорту під час прямого змішаного сполучення, полягає в тому, що тут йдеться про регулювання взаємин, які виникають між транспортними організаціями різних видів транспорту в процесі перевезення вантажів, котрі не охоплені єдиним транспортним документом. За таким типом укладають, зокрема, вузлові угоди, що регламентують порядок і умови взаємодії транспортних організацій у пунктах перевалки вантажів.
Під час розроблення ЦК України було звернено увагу на те, що договірне регулювання перевезень вантажів не вичерпується реальним договором перевезення вантажу, а починається з подання транспортних засобів під навантаження і пред'явлення вантажу до перевезення. Уже на цій стадії виникають зобов'язувальні правовідносини між відправником вантажу й перевізником.
Підставою до виникнення зазначених зобов'язань під час систематичних перевезень і довгострокових відносин сторін є договори про організування перевезень, в окремих випадках - консенсуальні договори перевезення (договір фрахтування (чартер) на морському і повітряному транспорті).
Коли такі договори не укладено, джерелом зобов'язань про подання транспортних засобів та їхнє використання слугують договори, котрі укладають під час прийняття перевізником заявки (замовлення) від відправника вантажу.
Наступну стадію перевізного процесу - власне транспортування вантажу - узгоджує реальний договір перевезення вантажу, виконання якого (в процесі видання вантажу одержувачеві в місцях загального користування) є підставою припинення відносин перевезення вантажу. Водночас така послідовність зобов'язань і підстав, що їх породжують, характерна лише для елементарного організування процесу перевезення. У реальному торговому обігу використовують складніші схеми правовідносин, котрі опосередковують перевезення вантажів. Так, нерідко відправник вантажу укладає з автотранспортними організаціями або з товарними (експедиційними) конторами інших видів транспорту договори централізованого перевезення вантажів на станції, у порти (на пристані), аеропорти. У подібних випадках транспортні організації укладають договори про організування роботи зі забезпечення перевезень вантажів (наприклад, договір на централізоване завезення (вивіз) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані), аеропорти. Під час перевезення вантажів за єдиним транспортним документом транспортні організації різних видів транспорту укладають договори про порядок організування перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні.
Різні договори безпосередньо стосуються перевезень вантажів, оскільки всі вони повинні регулювати відносини, що виникають між учасниками процесу перевезення, - відправником вантажу, перевізником, іншими транспортними організаціями, вантажоодержувачем.
Наслідком зачислення договору перевезення вантажів до єдиної моделі реального договору перевезення конкретного вантажу є те, що, розглядаючи питання про види договору перевезення, правознавці зазвичай обмежуються виокремленням договорів перевезення вантажів залізничним, автомобільним, повітряним, морським і внутрішньоводним транспортом (за видами транспорту). До цього переважно додається теза, яка підтверджує: на морському транспорті перевезення всередині країни називають каботажем. Причому розрізняють малий (перевезення між портами одного морського басейну) і великий каботаж (перевезення між портами декількох морських басейнів).
Таким самим традиційним для вітчизняної юридичної літератури стало виокремлення перевезень у місцевому, прямому та прямому змішаному сполученні. Під місцевими перевезеннями, наприклад, розуміють перевезення в межах однієї транспортної організації (залізниці, пароплавства і под.), а прямим змішаним вважається перевезення, коли на основі одного документа вантаж перевозять декілька транспортних організацій, котрі належать до різних видів транспорту.
в Після узгодження пропозиції, згідно з якою коло відносин, що регулюються договором перевезення, не обмежується реальним договором перевезення конкретного вантажу, а містить у собі договори, котрі опосередковують відносини, пов'язані з транспортуванням вантажів, пасажирів і багажу (це й передбачено ЦК України), можна запропонувати класифікацію договорів перевезення з використанням різних критеріїв, які визначають виокремлення відповідних класифікаційних груп, поєднуючих у собі окремі види договорів перевезення.
Під час використання укладання договору за принципом дихотомії вирізняють дві групи договорів перевезення:
• 1) реальний договір перевезення конкретного вантажу;
• 2) всі інші види договору перевезення, що за сутністю та визначенням у законодавстві мають консенсуальний характер (договір перевезення пасажира, договір про організування перевезення вантажів та ін.).
За предметом договору розрізняють договори:
• перевезення пасажира (предмет цього договору - доставка пасажира та його багажу в пункт призначення);
• перевезення вантажів, що охоплює і реальний договір перевезення, і консенсуальний договір про організування перевезень (предмет зазначеного договору - перевезення вантажів);
• фрахтування (чартер) (предмет - надання всієї або частини місткості транспортного засобу).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень“ на сторінці 2. Приємного читання.
