Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Правове регулювання міжнародних перевезень

• розрахунок на перспективність застосування, оскільки параметрів системи класифікації повинні дотримуватися під час будівництва нових або модернізації наявних шляхів, ураховуючи розвиток технологій внутрішнього водного шляху;

• модульний принцип стосовно габаритів суден;

• ієрархія класів внутрішніх водних шляхів, за якої судно, що експлуатується на водних шляхах одного класу, можна використовувати на водних шляхах вищої категорії без обмежень за параметрами, визначеними класифікацією.

Систему класифікації враховують у процесі проектування, реконструкції та будівництва нових шляхів на території практично всього континенту. Вона також охоплює внутрішні водні шляхи всіх рівнів. Причому водні шляхи І-Ш класів належать до категорії регіональних, а параметри цих класів є критеріями для будівництва судноплавних шляхів, що використовують для перевезень у межах окремих країн. Однак передусім введена система, необхідна для розвитку шляхів міжнародного значення (так званих шляхів категорії "В"), які відповідають IV-VII класам. Шляхи, впорядковані відповідно до цих класів, мають забезпечувати проходження суден та караванів несамохідних суден з осадкою не менше 2,5 м. На окремих ділянках водних шляхів найвищого (VII) класу горизонтальні габарити караванів несамохідних суден можуть перевищувати зазначені параметри.

У "Блакитній книзі" ЄЕКООН (1998 р.) визначено загальну довжину європейських внутрішніх водних шляхів, що сягає 26 222 км, з них шляхи категорії МЕ" - 21 936 км (83,7 %). Одночасно довжина українських внутрішніх водних шляхів міжнародного значення становить 1179 км, або 5,4 % від загальної довжини європейських рік цієї категорії.

Найдовшими серед судноплавних шляхів континенту є шляхи класу VIЬ. Цьому класу відповідають: Дунай на ділянці Будапешт - Регенсбург; Рейн між Базелем та гирлом р. Мозель; Ельба в нижній і середній течії та ін. В Україні найдовші шляхи класу V (Дніпро від гирла до Києва). До інших класів шляхів категорії "Е" тут належать ділянка Дніпра вище Києва, р. Прип'ять, гирлова ділянка р. Південний Буг, р. Дунай (в тому числі українська ділянка основного русла Дунаю, що належить до найвищого VII класу).

Окрім розподілу за класами на базі параметрів суден, європейські внутрішні водні шляхи диференційовані також за зонами на підставі умов гарантування безпеки плавання. Критерієм є "максимальна висота хвиль" за п'ятивідсоткової безпеки.

Уявлення про систему класифікації внутрішніх водних шляхів дає підготовлена Секретаріатом ООН і видана 1999 р. нова багатокольорова карта "Європейські внутрішні водні шляхи". Зараз вивчають можливість підготовки електронної карти внутрішніх водних шляхів Європейського континенту.

Прийнята система класифікації внутрішніх водних шляхів категорії "Е" (IV-VII класи) 1996 р. стала основою для підготовки ЄЕК ООН Європейської угоди про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення (СМВП), чинної з 26 липня 1999 р. Договірні сторони розглядають угоду як план розвитку та будівництва мережі внутрішніх водних шляхів міжнародного значення; у ній детально перелічено водні шляхи категорії "Е" та порти, розташовані на них. Угодою СМВП засновано міжнародно узгоджену європейську мережу внутрішніх водних шляхів і портів, а також однакову інфраструктуру й експлуатаційні параметри, яким вони мають відповідати. Географічна мережа водних шляхів категорії "Е", що охоплює судноплавні річки, канали та прибережні маршрути, пролягає від Атлантичного океану до Уральських рік, з'єднує 37 країн і виходить за межі європейського регіону. Приєднуючись до СМВП, уряди зобов'язуються розвивати і будувати свої внутрішні водні шляхи та порти міжнародного значення відповідно до узгоджених єдиних умов.

Угоду підписали 18 держав: Австрія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Італія, Литва, Люксембург, Нідерланди,

Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Словаччина, Франція, Хорватія, Чеська Республіка та Швейцарія. На сьогодні її сторонами залишається 12 держав: Болгарія, Угорщина, Італія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Республіка Молдова, Румунія, Словаччина, Хорватія, Чеська Республіка і Швейцарія.

За угодою визначено 367 портів міжнародного значення, у тому числі 20 морських портів, розміщених на прибережних морських маршрутах, котрі згідно з СМВП зв'язують гирлові ділянки магістральних річок.

Значна кількість портів категорії "Е" - понад 100 - на Рейні, у його притоках і з'єднувальних каналах, з них власне на Рейні та його двох гирлових рукавах (Маас та Ваал) - 42 порти. Друга за чисельністю група (37) - це порти Дунаю. Серед них чотири українські порти (Рені, Ізмаїл, Кілія, Усть-Дунайськ ).До категорії "Еп належать також десять українських портів Дніпровського басейну та Білгород-Дністровський як гирловий портр. Дністер.

Експерти вважають, що основна система класифікації внутрішніх водних шляхів (за параметрами суден), зокрема класифікація шляхів категорії "Е", у найближчі десятиріччя навряд чи суттєво зміниться, оскільки на цій системі ґрунтується ідея створення Єдиної мережі європейських внутрішніх шляхів. Перелік портів категорії "Е", безперечно, буде розширюватися відповідно до інтеграції національних шляхів окремих країн в єдину загальноєвропейську систему.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ
  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ