РОЗДІЛ 2. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА І ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

2.3. Спеціалізація виробництва

Для того, щоб підвищити продуктивність праці, спрямованої, наприклад, на виготовлення якої-небудь частини всього продукту, необхідно, щоб виробництво цієї частини спеціалізувалося, стало особливим виробництвом, що дозволяє виготовлення масового продукту і тому допускає використання окремих машин і обладнання.

Спеціалізація – раціональна форма суспільної організації виробництва, заснована на розподілі праці і найтіснішим чином пов'язана з науково- технічним прогресом. Основна мета спеціалізації виробництва полягає в підвищенні продуктивності суспільної праці. Являючись найважливішою умовою науково-технічного прогресу і разом з тим його наслідком, спеціалізація є процесом концентрації масового виготовлення обмеженої номенклатури однорідної продукції із застосуванням найефективнішої техніки і організації виробництва в межах різних підрозділів промисловості.

Спеціалізація промисловості як об'єктивний результат розподілу праці полягає в розподілі існуючих і створенні нових, відокремлених галузей, які характеризуються єдністю економічного призначення продукції, що випускається, спільністю технічної бази і технологічних процесів, однорідністю використаної сировини, особливим професійним складом кадрів.

Спеціалізація галузі означає пристосованість галузі і підприємств, які в неї входять до випуску сукупності певної і постійно повторюваної технологічно однорідної номенклатури готової продукції, що йде для задоволення потреб тієї або іншої галузі економіки, промисловості, окремих виробництв, суспільних і особистих потреб. В цьому випадку номенклатурі властива широка спільність економічного призначення продукції.

Спеціалізація підприємства потребує пристосованості його підрозділів, технологічних процесів і обладнання, складу кадрів і їх кваліфікації до виготовлення технологічнооднорідної повторюваної номенклатури продукції, що має, як правило, вузьке або обмежене економічне призначення. При такій спеціалізації з'являється можливість використовувати, високопродуктивну спеціальну і спеціалізовану техніку, прогресивні масово- потокові методи організації виробництва, найбільш раціонально використовувати кваліфіковані кадри. На цій основі досягається найбільша продуктивність суспільної праці, підвищується економічна ефективність виробництва. Процес поглиблення заводської спеціалізації зводиться до підвищення технологічної однорідності виробництва шляхом постійного скорочення номенклатури продукції, що випускається.

Слід мати на увазі, що в промисловості кількість найменувань продукції, що випускається, значно більше, ніж число наявних підприємств, і номенклатура зростає невимірно швидше ніж число нових підприємств, що вводяться. У зв'язку з цим в цілому по підприємствах номенклатура продукції значно розширяється, що ускладнює можливості їх спеціалізації. Щоб задачі поглиблення заводської спеціалізації не вступали в суперечність з необхідністю розширення і оновлення номенклатури продукції, вони повинні розв'язуватися на основі розвитку стандартизації і уніфікації продукції та її складових частин, широкої типізації технологічних процесів. Це дозволяє порівняно швидко виготовляти продукцію різного призначення при одночасному підвищенні технологічної однорідності виробництв на підприємствах. Але головним направленням для подолання даного протиріччя є розвиток внутрішньозаводської спеціалізації.

Суть внутрішньозаводської спеціалізації полягає в тому, що технологічний процес виготовлення продукції розподіляється на операції, з яких однорідні ділянки і робочі місця зосереджуються на виробництві певних однорідних частин продукції в обсягах, що дозволяють найбільш ефективно використовувати високопродуктивну вузькоспеціалізовану техніку і прогресивні методи організації праці. Поглиблення внутрішньозаводської спеціалізації, що виражає процес одиничного розподілу праці на підприємствах, здійснюється шляхом широкої типізації технологічних процесів, впровадження групових методів обробки частин готової продукції і підвищення їх стандартизації і уніфікації; шляхом спеціалізації цехів, ділянок і робочих місць, процесів підготовки виробництва; спеціалізації або виділення зі складу підприємства допоміжних і обслуговуючих виробництв. Рівень спеціалізації робочих місць найбільш точно характеризує як внутрішньозаводську, так і заводську спеціалізацію.

Процес поглиблення спеціалізації промислового виробництва викликає постійне розширення виробничої кооперації. Спеціалізація і кооперація – взаємопов'язані і взаємодоповнюючі сторони єдиного процесу суспільного виробництва.

Кооперація в промисловості припускає встановлення тривалих виробничих зв'язків між галузями, підприємствами і підрозділами підприємств, які спільно виготовляють певну продукцію. Вона характеризується господарською самостійністю підприємств, постійністю зв'язків, певною рівномірністю поставок, вимагає урахування виробничо- технічних завдань замовника. Кооперація відрізняється від матеріально-технічного постачання, яке охоплює разові поставки сировини, матеріалів, палива і стандартних напівфабрикатів і виробів.

Кооперація в промисловості здійснюється:

– по-перше, шляхом встановлення постійних і тривалих зв'язків між основними підприємствами (галузями) і спеціалізованими заводами- суміжниками, що виготовляють певні закінчені частини такого продукту. Ці прямі виробничі зв'язки носять стійкий і економічно доцільний характер і забезпечують найефективніше використання економічних і технічних переваг спеціалізації. Вони сприяють більш швидкому освоєнню складних і нових виробів, скорочують тривалість технологічного циклу, підвищують завантаження обладнання, збільшують час користування виробничих спеціалізованих потужностей, а отже, збільшують продуктивність праці, економлять капітальні вкладення, знижують собівартість і підвищують рентабельність виробництва. Економічна ефективність кооперації в цьому випадку практично невід'ємна від економічної ефективності спеціалізації;

– по-друге, на базі якнайповнішого використання вільних виробничих потужностей на одних заводах (галузях) для задоволення потреб інших, які потерпають від недолік. В цьому випадку виробнича кооперація носить тимчасовий характер і знаходить широке використання в галузях промисловості, яким необхідно швидко освоїти випуск складної продукції. Такий напрям кооперації у ряді випадків не сприяє поглибленню спеціалізації, оскільки завантажує підприємство (галузь) не відповідною його профілю продукцією, розширює її номенклатуру, а отже, не завжди забезпечує поліпшення економічних результатів виробництва.

Розрізняють наступні форми спеціалізації промислового виробництва.

Предметна спеціалізація характеризує зосередження в галузі або на підприємстві випуск певного закінченого продукту. Ця форма набула широке поширення в галузях промисловості і має різні специфічні напрями стосовно кожної з них.

Подальше вдосконалення і поглиблення предметної спеціалізації в промисловості передбачає доцільну концентрацію певних готових виробів на можливо меншій кількості підприємств. Не дивлячись на широке розповсюдження, предметна спеціалізація має ряд недоліків, які не дозволяють значно підвищити економічний ефект від її впровадження. Один з серйозних недоліків полягає в тому, що на багатьох предметних спеціалізованих підприємствах виробничий процес організований за замкнутим циклом і включає дещо різнорідні заготівельні, оброблювальні, складальні, допоміжні виробництва тощо. Така комплексність предметно спеціалізованих підприємств виправдана і економічно ефективна при крупному, масовому випуску деяких видів продукції, за умови організації потокового виробництва із застосуванням спеціалізованого автоматичного обладнання і максимального його завантаження. В більшості ж випадків предметно спеціалізовані підприємства мають малопотужні різнорідні виробництва, в яких використовується малопродуктивна універсальна техніка, що обумовлює відповідно низькі економічні показники. На таких підприємствах високий рівень предметної спеціалізації не дає значного підвищення продуктивності праці, оскільки при цьому залишається невирішеною основна задача спеціалізації.

Подетальна спеціалізація характеризує процес зосередження виробництва на випуску окремих деталей, вузлів і агрегатів, що поступають надалі для комплектації готової продукції.

Оскільки подетальна спеціалізація забезпечує більш високий ступінь однорідності, ніж предметна, її поглиблення створює передумови для розвитку масового виробництва, а отже, і для широкого впровадження високопродуктивної техніки, прогресивних технологічних процесів і передових масово-потокових методів організації виробництва.

Прикладом подетально спеціалізованих виробництв в машинобудівній промисловості можуть бути цехи і ділянки з виготовлення коробок передач, шарикопідшипників, валів, спеціальних деталей тощо; заводи з виготовлення гідроапаратури, електроустаткування, карбюраторів, ресор; підшипників, поршнів тощо.

В швейній промисловості виділяються подетально спеціалізовані виробництва по виготовленню уніфікованих, стандартних і спеціальних деталей, уніфікованих і стандартних вузлів, а також, заготівок бортової прокладки, підкладки, кишень, рукавів тощо.