Розділ 7. ЛОГІСТИКА ДИСТРИБУЦІЇ

5. Прийняття граничних значень відносних просумованих вартісних оцінок щодо кожної з груп А, В і С та розрахунок відносних кількісних оцінок асортименту.

6. Принциповий поділ позицій асортименту на групи А, В і С, побудова кривої кон центра ції Лоренса та економічна інтерпретація причин і наслідків.

7. Проведення ABC-аналізу протягом XYZ-періоду. Якщо ABC-аналіз здійснювався за результатами збутової діяльності за місяць, то досягнення мети XYZ-аналізу вимагає проведення ABC-аналізу як мінімум для послідовних 12-ти місяців.

8. Розрахунок динамічної характеристики кожної позиції асортименту як відносне відхилення вартісної оцінки. Для цього можна використати відношення середньоквадратичного відхилення вартісної оцінки за XYZ-період до середньої вартісної оцінки за АВС-період.

9. Ранжування асортименту за правилом зростання відносного відхилення вартісної оцінки.

10. Прийняття граничних значень показника відносного відхилення вартісної оцінки та поділ асортименту на групи X, Y, Z.

11. Формування асортиментних груп у збутовій діяльності в координатах ABC/XYZ та інтерпретація отриманих результатів.

Для прикладу, наведемо розрахунки щодо дистрибуції соків та напоїв (табл. 7.6).

ABC-класифікація запасів

Таблиця 7.6

Джерело: [57, с. 122]

Для формування графічної інтерпретації результатів ABC-аналізу проведені розрахунки доповнимо кількісними оцінками. Оскільки повний асортимент складається з 28 позицій, то кількісна оцінка груп А, В, С становитиме:

Графічно результат ABC-аналізу можна подати за допомогою концентраційної кривої (рис. 7.12).

Проводячи такі розрахунки, наприклад, щомісячно, можна отримати вихідні дані для розрахунку динамічних оцінок попиту за методом XYZ-аналізу.

Наступним питанням в обґрунтуванні політики запасів у збуті є прийняття тієї чи іншої моделі управління запасами готової продукції. Практична реалізація систем управління запасами дає змогу віднести їх до одного з двох типів, які можуть мати певні модифікації, а саме: до системи управління запасами з фіксованим розміром замовлення та до системи управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

В основі першого типу – системи управління запасами з фіксованим розміром замовлення – лежить принцип дотримування мінімального критичного рівня запасу, в момент досягнення якого здійснюється повторне чергове замовлення постійної величини. На рис. 7.12 зображено графічну інтерпретацію типового процесу такої системи управління запасами, в якій оптимізувальним фактором є розмір партії.

Рис. 7.12. Графічна інтерпретація ABC-аналізу збуту соків за місяць

Маніпулюючи величиною партій, можна досягти мінімальних загальних витрат на управління запасами, зважаючи на те, що вони складаються з витрат на виконання замовлення та витрат на утримання запасів. Графічно пошук екстремальних значень у процесі оптимізації виглядає так, як показано на рис. 7.13.

За цією моделлю управління запасами передбачає встановлення моменту чергового замовлення, ґрунтуючись на певній динаміці (інтенсивності) використання запасу та неможливості миттєвого виконання замовлення. Для визначення моменту замовлення необхідно розрахувати часовий інтервал між моментом його отримання та середній очікуваний збут за цей період. Водночас ймовірність настання очікуваного збуту може створити тимчасовий дефіцит, якщо фактичний збут за час доставляння перевищить очікуваний рівень. Тому усунення можливості появи дефіциту визначає необхідність зберігання резервного чи страхового запасу (рис. 7.14).

Рис. 7.13. Типовий процесу системі з фіксованим розміром замовлення: Z – запаси, од.; t – час; І3 – змінна інтенсивність збуту; Zcmp – страховий запас; А – мінімальний рівень запасу; U – момент подання замовлення; Ri – момент отримання замовлення; L – час виконання замовлення; Q – величина замовлення; М – максимальний рівень запасу; A = const