TextBook «Гадаю собі, панове товариство, — почав Мручко, — що ми гаразд зробили, показуючи ворогові зуби. Хай бачить цар, що хоч нас побив, так не побідив. Хай знає, що козаки не боягузи».
«І не такі відступники, як їх старшини».
«Не такі зрадники, як Нос і Галаган, щоб їх земля свята не прийняла».
«Щоб вони чортові хвіст чесати пішли».
«Та тоді, — вертався до свого Мручко, — і нема що й балакати про те, що сталося, а треба нам подумати про те, що нас чекає».
«Подумай, сотнику, за нас»…
«Так, так, подумай і кажи, а ми зробимо, що ти накажеш».
«Не хочу нових гріхів на свою совість брати, панове товариші, бо вона в мене і так не дуже-то чиста. Хочете, щоб я провадив, так поведу, але чи вести і куди вести, вирішуйте самі».
«Авжеж, що веди, бо тут нам курінем не сісти».
«І я так гадаю, панове, але світ великий».
«І чотири сторони в ньому».
«Отож то й є. Могли б ви, панове, розійтись, як той вітер по полю і при Божій помочі, хто додому вернувся б, а хто на добрих людей попав би і, може, б якось перед помстою царською зберігся, але що зробимо зі шведами? Вони пропали б тут, як на ярмарку собака. А це ж товариші наші і союзники, годі їх лишити на поталу судьби».
«Авжеж, авжеж»…
«Так тоді я своїм дурним розумом гадаю, що треба нам триматися купи».
«В товаристві і вмирати легше».
«Хто б там думав про смерть. Перепливемо Бог і здоженемо гетьмана і короля».
«Перепливем, перепливем».
«Але як? Без коня не всякий утне ту штуку, перші шведи ні. А коней у нас мало».
«Мало».
«Так, значиться, треба їх добути. Я вже й придумав де. Послухайте. Звідціля недалеко на схід, може, півгодини ходи, стоїть московський обоз. Люди потомлені, як мухи. Навіть вартових не постановили, бо гадають, що до самого Бога козацької душі нема. Потриножили коні і сплять, як мерці. Хочете, підемо туди».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „20“ на сторінці 7. Приємного читання.