Розділ 8. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративні територіальні одиниці у надзвичайних ситуаціях

— збитки від втрат життя і здоров’я;

— технічні збитки (руйнування і пошкодження основних фондів);

— втрати від недовироблення продукції внаслідок припинення виробництва;

— екологічні наслідки.

При визначенні збитків оперують поняттями прямого, побічного, повного та загального, враховуючи динаміку зміни функції збитків у часі залежно від оперативності вжиття заходів із реагування та ліквідації наслідків.

Під прямим збитком розуміють втрати всіх структур господарської діяльності, що увійшли до зони ураження. Побічні збитки — це втрати та додаткові затрати внаслідок порушень та змін в існуючій структурі господарських зв’язків і необхідності проведення окремих заходів із ліквідації надзвичайної ситуації, що несуть об’єкти, які не увійшли до зони ураження. Повний збиток — це сума прямого та побічного збитків, розрахована на конкретний термін часу; він є проміжним, якщо його порівнювати із загальним збитком, що чисельно визначиться віддаленою перспективою.

Логічним завершенням процедури оцінки ризику є порівняння отриманих результатів з нормативно визначеними показниками прийнятного ризику в певній сфері (галузі) з метою обрання, залежно від внутрішніх та зовнішніх обмежень, наступного варіанта дій: або усунення неприйнятного ризику, або його зменшення і прийняття, або передача ризику.

Варіант усунення ризику передбачає відмову від джерела, виробництва, сфери бізнесу, що формують неприй­нятні ризики, зменшення рівня яких є економічно невиправданим.

Зменшення ризику до прийнятних показників досягається за рахунок вироблення і впровадження превентивних заходів та додаткових систем комплексного захисту.

Прийняття ризику полягає у своєчасному виявленні можливих відхилень від заданих показників (індикаторів), плануванні дій щодо регулювання безпеки, забезпечення захисту та реагування в разі реалізації ризику.

Передача ризику відбувається шляхом укладання договорів з іншими організаціями (аутсорсинг управління ризиком) або/та угод із страховими компаніями (особисте, майнове, страхування відповідальності). Перевагами передачі ризику вважаються: економія на витратах, пов’язаних із виконанням складних дій і процедур менеджменту з безпеки, комплексного обслуговування спеціальних систем та засобів, можливості зосередитися на основній діяльності, покриття збитків за рахунок страхової компанії. Слід також зауважити, що іноді страхування стає основною реалізацією процедури менеджменту з безпеки згідно із законом (обов’язкове страхування відповідальності).

Механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС. Регулювання безпеки населення і територій має на меті зниження рівнів техногенних ризиків на стадіях проектування, розміщення, будівництва, монтажу, функціонування, виводу з експлуатації та ліквідації небезпечних об’єктів, їх раціонального розміщення з урахуванням можливих наслідків діяльності, забезпечення екологічної безпеки й раціонального використання природних ресурсів та впровадження комплексу заходів із максимального послаблення наслідків НС.

Регулювання безпеки здійснюється за принципом застосування всіх відомих механізмів регулювання, що забезпечують виконання на державному, регіональному, місцевому та об’єктовому рівнях такого рівня ризику, який суспільство вважатиме для себе прийнятним із урахуванням чинного комплексу правових, соціально-політичних, економічних, науково-технічних та інших вимог.

8.2. Норми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків надзвичайних ситуацій

Усі механізми регулювання спираються на певні норми національного правового регулювання, що можуть класифікуватися як загальні, превентивні, ситуативні, компенсаційні та забезпечувальні норми.

Загальні правові норми регулюють на різних рівнях суспільні відносини, пов’язані з безпекою і надзвичайними ситуаціями, мають різногалузеве забарвлення та сфери застосування і характеризуються наступними рисами:

— поширенням їхньої дії на всі сфери економіки, види виробничої та іншої господарської діяльності, рівні дер­жавного управління, підприємства, установи, організації та громадян;

— визначенням принципів та умов забезпечення техногенної, екологічної, епідеміологічної й інших видів безпеки у сфері виробництва та послуг, попередження, реагування й ліквідації надзвичайних ситуацій;

— установленням спеціального порядку введення та забезпечення режиму надзвичайної ситуації, зони над­звичайної екологічної ситуації й надзвичайного стану;

— розпорошеністю норм за різними галузями законодав­ства: конституційному, адміністративному, екологічному, охорони здоров’я, цивільному тощо.