Розділ 6. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій

Отже, вартість не є єдиним і головним критерієм установлення прийнятного ризику. Важливу роль, як показано вище, відіграє оцінка процесу, пов’язана з визначенням та контролем ризику.

Для того щоб чіткіше уявити собі, як на практиці використовується методика управління ризиком, розглянемо приклад, пов’язаний із ризиком небезпеки лише однієї технологічної операції — операції покриття меблів кількома шарами лаку в процесі їх виготовлення. Цей приклад покаже не тільки те, як потрібно використовувати методику управління ризиком, а й те, коли і як використовуються засади окремих напрямів безпеки життєдіяльності, а саме: охорона праці, захист навколишнього середовища та цивільний захист.

Уявімо, що підприємець бажає побудувати невелику фабрику з виробництва меблів. Кінцевий процес виготовлення меблів передбачає стадію покриття їх кількома шарами лаку. Основні небезпеки сучасних лакувальних матеріалів — токсичність, горючість, здатність до вибуху. Вже на стадії проектування виробництва, а саме при виборі конкретного виду та марки лаку, ці небезпечні властивості матеріалу слід враховувати нарівні з іншими його характеристиками — вартістю, технологічністю, результуючою якістю товару, що виробляється, тощо.

Вибір технології нанесення лаку на меблі також по­в’язаний із вибором більш безпечного варіанта, а ще відповідних засобів індивідуального та колективного захисту працівників. Якщо власник підприємства побажає взагалі уникнути небезпеки шкідливого впливу парів лаку на працівників у процесі лакування, то він зможе скористатись автоматичною фарбувальною лінією. Однак таке обладнання досить дороге, і тому для невеликого підприємства, яке лише починає промислову діяльність, установка його практично неможлива, особливо в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, слід пам’ятати, що використання автоматичної лінії не виключає повністю всіх небезпек, а навпаки, може призвести до появи нових, наприклад до небезпеки враження електричним струмом при наладці та профілактичних роботах на ній.

Скоріш за все, нанесення лаку оператор здійснюватиме за допомогою пульверизатора у фарбувальній камері. Для захисту оператора передусім необхідно вибрати відповідний засіб захисту органів дихання. Респіратор — найдешевший із можливих засобів — у цьому разі не може бути запропонований, позаяк він не захищає обличчя та очі. Можливість використання фільтруючого протигаза визначатиметься характеристиками парів лаку, але скоріш за все такий протигаз у цьому випадку буде малоефективним, — потрібен буде ізолюючий протигаз. Ізолюючі протигази бувають шлангові та автономні. Отже, необхідно вирішувати, встановлювати стаціонарну систему забезпечення оператора повітрям за допомогою шлангового протигаза чи використати автономний дихальний апарат.

Не слід забувати й того, що є інші працівники фабрики, які не мають прямого відношення до процесу лакування, але змушені працювати в безпосередній близькості до фарбувальної камери. Вони також можуть зазнавати впливу токсичних випаровувань. Щоб виключити можливість негативного впливу парів лаку на інших працівників, фарбувальна камера повинна мати ефективну систему вентиляції та відповідне обладнання, яке запобігає проникненню іншого виробничого персоналу в небезпечну зону під час проведення лакувальних операцій. Таким обладнанням можуть, з-поміж іншого, бути:

1) попереджувальні знаки, розташовані в зоні робіт, які нагадують персоналу про небезпеку та/або про те, що потрібне використання індивідуальних засобів захисту;

2) сигнальні або попереджувальні вогні, які вмикатимуть щоразу, коли відбуватиметься лакування, щоб пере­шкодити решті співробітникам проникнути в зону робіт;

3) оголошення по всій фабриці, яке інформує працівників про початок та кінець небезпечної операції.

З метою зменшення ризику вибуху та пожежі електричне та вентиляційне обладнання, яке міститься у фарбувальній камері та поряд із нею, повинне мати відповідне вибухо-пожежозахисне виконання. Слід зазначити, що вартість, наприклад, двох електричних двигунів, що мають однакові технологічні параметри, але один має відкрите виконання, а другий — особливе вибухозахисне, може різнитися в кілька десятків разів.

Запровадження наведених вище технічних заходів забезпечення безпеки працівників не виключає необхідності здійснення спеціальних організаційних та санітарно-гігієнічних заходів:

а) розробки й запровадження технологічних карт та інструкцій з техніки безпеки;

б) навчання та інструктажу персоналу;

в) контролю за дотриманням та виконанням встановлених правил безпеки при проведенні робіт;

г) забезпечення працівників санітарно-гігієнічним обладнанням та відповідними процедурами, а також іншими заходами та засобами, що їх вимагають чинні нормативні документи з охорони праці.

Усі наведені вище питання безпеки належать до компетенції охорони праці, але забруднене повітря, яке виходитиме з фарбувальної камери, може становити небезпеку для людей, котрі живуть або з тих чи інших причин перебувають поблизу цього виробництва. Це вже сфера дії іншого законодавства, а саме: законодавства про захист навколишнього середовища, інших нормативних документів та інших органів контролю.

Для того щоб дістати дозвіл на запровадження нового технологічного процесу, підприємцю необхідно узгодити можливість та кількість викидів із органами санітарного нагляду та захисту навколишнього середовища. У цьому разі йдеться про можливість забруднення повітря, і, можливо, цей приклад не зовсім показовий, бо в інших виробництвах можуть використовуватися значно агресивніші речовини або в значно більших кількостях, ніж ті, про які йдеться тут, але все ж цей приклад наочно демонструє ризики, з якими пов’язане будь-яке виробництво, і необхідність застосування методики управління ними.

Захист повітряного басейну від забруднень регламентується гранично допустимими концентраціями (ГДК) шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, гранично допустимими викидами (ГДВ) шкідливих речовин та тимчасово узгодженими викидами шкідливих речовин від джерел забруднень. Значення ГДК речовин, що забруднюють повітря, встановлені відповідними державними та міждержавними стандартами і санітарними нормами. Норми ГДВ розробляються для кожного джерела забруднення, виходячи з того, щоб його викиди в сумі з викидами всіх інших джерел забруднення, що розташовані в цьому районі, не призвели до утворення в приземному шарі повітря населеного пункту перевищення ГДК, а в місцях розташування санаторіїв, будинків відпочинку та в зонах відпочинку міст з населенням понад 200 тис. мешканців ці концентрації не перевищували 0,8 ГДК.

Для того щоб виключити або зменшити можливість впливу шкідливих речовин на людей та навколишнє середовище в разі аварії, стихійного лиха чи катастрофи, на підприємстві, згідно з вимогами законодавства і нормативних актів з питань цивільного захисту та охорони праці, власником мають бути опрацьовані й затверджені план попередження надзвичайних ситуацій і план (інструкція) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій).

У плані попередження надзвичайних ситуацій розглядаються можливі аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного та природного походження, прогнозуються наслідки, визначаються заходи щодо їх попередження, терміни виконання, а також сили й засоби, що залучаються до цих заходів.