Розділ 6. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій

Існує ризиковий баланс між відомими перевагами та недоліками консервантів, що використовуються в харчовій промисловості, між відомими перевагами використання радіації для медичної діагностики і лікування (наприклад, рентгенівська діагностика, радіаційна терапія) та відомими загрозами людському здоров’ю від впливу радіації. Завжди можна навести декілька прикладів, коли відносно безпечний матеріал або частина обладнання можуть за певних умов ставати небезпечними. Навіть така дія, як пиття води, але у великій кількості, що, між іншим, беззастережно рекламується останнім часом, може стати причиною серйозних проблем з нирками.

Отже, безпека є насправді відносним поняттям. Абсолютної безпеки для всіх обставин та умов не існує. Просте запитання: «Яка безпека є достатньою?» не має простої відповіді. Вираз «безпека на 99,9 %» не може вважатися коректним.

Для того щоб визначити серйозність небезпеки, існують різні критерії. Ми скористаємося класифікацією, яку надає в додатках міждержавний стандарт ГОСТ 27.310—95, дещо адаптувавши її для наших цілей.

Таблиця 6.3. Категорії серйозності небезпеки

Вид	Категорія	Опис нещасного випадку
Катастрофічна	ІV	Небезпека, реалізація якої може швидко та з високою ймовірністю спричинити значний збиток для підприємства та/або навколишнього середовища, а також загибель людей.
Критична	III	Небезпека, реалізація якої може швидко та з високою ймовірністю спричинити значний збиток для підприємства та/або навколишнього середовища і важкі травми та стійкі захворювання людей.
Гранична	II	Небезпека, реалізація якої може спричинити затримку виконання завдання підприємством, по­шкодження в системі, призвести до зниження працездатності людей, а при тривалому впливі — до захворювань.
Незначна	I	Небезпека, при реалізації якої настають менш значні, ніж у категорії ІІІ, травми, захворювання, пошкодження в системі.

Категорії серйозності небезпеки, подані в табл. 6.3, встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов. Використання категорій серйозності небезпеки дуже корисне для визначення відносної важливості використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності, коли вона застосовується для певних умов чи пошкоджень системи. Наприклад, ситуації, які належать до категорії IV (катастрофічні небезпеки), потребують більшої уваги, ніж віднесені до категорії I (незначні небезпеки).

Рівні ймовірності небезпеки, подані в табл. 6.4, є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком неусунутої або непідконтрольної небезпеки. Базуючись на вищій імовірності небезпеки будь-якої системи, приходимо до висновку щодо специфічних видів діяльності людей. Тому, використовуючи водночас методики визначення серйозності та ймовірності небезпеки, можна визначити, вивчити небезпеки, віднести їх до певного класу і вирішити їх, виходячи із серйозності небезпеки, потенційно ймовірних наслідків та ймовірності того, що такі наслідки матимуть місце.

Таблиця 6.4. Рівні ймовірності небезпеки

Вид	Рівень	Опис наслідків
Часта	А	Небезпека спостерігається постійно
Ймовірна	В	Ймовірно часте виникнення небезпеки, може трапитися кілька разів за життєвий цикл
Можлива	С	Небезпека спостерігається кілька разів за період роботи
Рідка	D	Малоймовірно, але можливе виникнення небезпеки бодай один раз протягом життєвого циклу системи
Практично неймовірна	Е	Виникнення небезпеки таке малоймовірне, що можна припустити, що вона ніколи не станеться

Наприклад, якщо зіткнення літаків у повітрі без сумнівів буде класифікуватися як категорія ІV (катастрофічна), то її можливість або ймовірність буде віднесена до рівня D (рідка), виходячи зі статистики випадків зіткнення літаків у повітрі. Зусилля, спрямовані на зменшення шкоди від такого роду випадків, увійдуть до здійснення специфічного, але відносно незначного контролю для запобігання подібній ситуації. І навпаки, зіткнення двох автомобілів на переповненій автостоянці може бути класифіковане як незначна (категорія I) подія з імовірністю, що належить до рівня А (часта) або рівня В (ймовірна). Зусилля в цьо­му разі будуть сфокусовані на забезпеченні дешевого та ефективного контролю через високу ймовірність цієї події: знаки, які вказують напрямок руху автомобільного транспорту, широкі місця для паркування, обмеження швидкості, облаштування нерівностей, що примушують зменшувати швидкість, тощо є прикладом такого контролю.

Звідси випливає, що коли потенційна небезпека події буде віднесена до категорії ІV (катастрофічна) з рівнем імовірності А (часта), то всі зусилля без сумнівів потрібно спрямовувати на виключення цієї небезпеки з конструкції або забезпечення посиленого контролю до запуску системи чи проекту.

Легко помітити, що серйозна небезпека може бути припустимою, якщо буде доведено, що її ймовірність надто низька, так само може бути припустимою ймовірна подія, якщо буде доведено, що результат її незначний. Ці міркування дають підстави для припущення, що ймовірність припустимого ризику небезпеки зворотно пропорційна її серйозності. Табл. 6.5 демонструє приклад матриці ризику небезпеки, яка включає елементи табл. 6.3 та 6.4 для того, щоб забезпечити ефективний інструмент для апроксимації припустимого та неприпустимого рівнів або ступенів ризику. Встановивши буквено-цифрову систему оцінки ризику для кожної категорії серйозності та кожного рівня ймовірності, можна глибше класифікувати та оцінити ризик за ступенем припустимості. Використання такої матриці полегшує оцінку ризику.

Таблиця 6.5. Матриця оцінки ризику

Частота, з якою відбувається подія	Категорія небезпеки
	ІV Катастрофічна	IIІ Критична	II Гранична	I Незначна
(А) Часто	4А	3А	2А	1А
(В) Імовірно	4В	3В	2В	1В
(С) Можливо	4С	3С	2C	1С
(D) Рідко	4D	3D	2D	1D
(Е) Практично неможливо	4Е	3Е	2Е	1Е
Індекс ризику небезпеки
Класифікація ризику 4А, 4В, 4С, 3А, 3В, 2А, 4D, 3С, 3D, 2В, 2С, 4Е, 3Е, 2D, 2Е, 1А, 1В, 1С, 1D, 1Е		Критерії ризику Неприпустимий (надмірний); небажаний (гранично допустимий); припустимий з перевіркою (прийнятний); припустимий без перевірки (знехтуваний)

---

6.3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику

---

Як показано в таблиці 6.5, за ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий та надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватися, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

Нa практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної небезпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у наш час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні досягнути такої малої безпеки, яку сприймає суспільство в даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти проблеми і є певним компромісом між рівнем безпеки та можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дає змогу розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення ви­трат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

На рис. 6.1 наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прийнятного ризику. З цього графіка випливає, що зі збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний, оскільки кількість коштів, що йдуть у цю сферу, зменшується. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем у зазначених умовах, можна зав­дати збитків соціальній сфері, наприклад погіршити медичну допомогу, зменшити допомогу літнім людям, дітям, інвалідам тощо.

Рис. 6.1. Визначення прийнятного ризику

Як випливає з рис. 6.1, існує оптимальна величина коштів, яка має вкладатися в технічну систему безпеки і за якої забезпечується мінімальне значення коефіцієнта індивідуального ризику. Ділянка, показана на графіку як «зона прийнятного ризику», є оптимальною щодо забезпечення мінімального ризику. Ліворуч і праворуч від цієї ділянки ризик діяльності людини зростає. Ліворуч — високий коефіцієнт індивідуального ризику зумовлений недосконалістю технічної системи, а праворуч — низьким рівнем соціально-економічної безпеки.

Сумарний ризик має мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.