Розділ 6. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій

Хоча в широку практику принципи РОП ще не ввійшли, вони дістали визнання в розвинених країнах при вирішенні проблем безпеки в суспільстві. Надалі можливе широке впровадження цієї теорії в різні сфери громадського життя — для оцінки шкоди від засух, повеней, ураганів, підтоплень, епідемій, інших лих, де воно матиме значний економічний ефект.

Застосування нових небезпечних технологій вимагає нових методів управління, адекватних цим технологіям. Забезпечення безпеки шляхом використання ризик-орієнтованого підходу передбачає превентивне втручання з урахуванням рівня розвитку науки та технологій. Такий підхід може дати десятикратну економію коштів на збереження безпеки та ліквідацію негативних наслідків надзвичайних ситуацій.

У наш час існують як математичні методи, так і методи обчислень для створення імовірнісних схем моделювання. Необхідне тільки наукове обґрунтування їхнього вибору та надійні експериментальні дані для того, щоб уводити відповідні параметри в ці моделі. Ризик-орієнтований підхід у наш час — це основа організації безпеки складних технічних систем, контролю за їхньою діяльністю та запобігання виникненню техногенних надзвичайних ситуацій.

6.5. Управління ризиком

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту вимагає, щоб уже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шляхами є, наприклад:

— повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

— заміна небезпечних операцій іншими, менш небезпечними;

— удосконалення технічних систем та об’єктів;

— розробка та використання спеціальних засобів за­хисту;

— заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Кожен із зазначених напрямів має свої переваги та недоліки, і тому часто заздалегідь важко сказати, який із них кращий. Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс цих заходів та засобів.

Для того щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження.

Такий підхід до зменшення ризику небезпеки називається управлінням ризиком.

Рисунок 6.2 графічно ілюструє модель індексу очікуваних витрат, яка базується на вартості витрат у системі порівняно з вірогідністю цих втрат. Прийнятна вартість небезпечної ситуації визначена індексом п’ять (насправді можна використовувати будь-який індекс, це може лише змінити нахил лінії). Приклад на цьому рисунку має відношення лише до матеріальних втрат. Можлива втрата персоналу (смерть, травми, захворювання) тут не розглядається. У разі втрати персоналу значення втрат у системі та пов’язані з цим витрати мають бути переглянуті через важливість збереження людського життя.

На цій гіпотетичній ілюстрації показана система, в якій допускається прийнятною ймовірність небезпечної ситуації однієї з тисячі (ризик 10–3), якщо витрати менші або дорівнюють 5000 доларів. Так само була запроектована втрата п’яти мільйонів доларів, якби можливість такої ситуації — одна з одного мільйона (ризик 10–6) — була прийнятним ризиком. Використовуючи цю концепцію як базову лінію, можна визначити якісні та кількісні межі для будь-яких інших ситуацій. Проте, оскільки залежність вартості витрат від ризику встановлюється на фазі розробки проекту, то в процесі його реалізації іноді стає очевидним, що деякі обставини змушують збільшити ризик порівняно з програмованим.

Іншим аспектом того, як встановлюється співвідношення витрат з розміром прийнятного ризику, є можливість контролювання чи ліквідації ризику.

Деякі небезпеки, що мають відносно низький рівень ризику, вважаються неприпустимими, тому що їх досить легко контролювати, а також ліквідувати.

Наприклад, попри те, що ризик удару блискавкою, ймовірність якого становить один на 14 млн, може вважатися відносно низьким, люди рідко перебувають на вулиці під час грози. У цьому разі, незважаючи на те що ризик невеликий, необхідність ліквідації його базується на тому, що ціна повного нехтування такою небезпекою дуже висока (смерть або серйозні фізичні пошкодження), а ціна контролю чи ліквідації цього ризику, навпаки, незначна (наприклад, треба просто залишитись у приміщенні). Проте, якщо головні будівельні операції повинні здійснюватися за щільним графіком, вартість зменшення можливості ураження людини блискавкою розглядається з точки зору різних перспектив.

Навпаки, існують інші небезпеки, які вважаються допустимими, хоча мають великий потенціал ризику, через те що їх важко або практично неможливо усунути.

Як приклад можна навести дії із запуску космічного літального апарата. З точки зору експлуатації цілої системи рівень ризику, пов’язаний із запуском і посадкою космічного корабля, на декілька порядків перевищує ризик польоту на авіалінії, а ризик, який містить політ на авіалінії, — ризик пілотування легкого одномоторного літака. Але в даному разі такий ризик приймається тому, що, по-перше, його практично неможливо усунути на цьому рівні розвитку космонавтики, і, по-друге, кожен політ космічного корабля відкриває нові перспективи для розвитку багатьох галузей науки, техніки, оборони, народного господарства.