Розділ 6. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій

— підземні споруди різного призначення;

— пам’ятки архітектури та історії, музеї, картинні галереї, бібліотеки, державні архівні установи.

До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику належать також суб’єкти, що надають послуги і виконують роботи протипожежного призначення. Під час здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за діяльністю таких суб’єктів у сфері техногенної та пожежної безпеки органи державного пожежного нагляду вибірково перевіряють якість наданих ними послуг (виконаних робіт) на об’єктах.

До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб’єкти, у власності, володінні, користуванні яких перебувають:

— будівлі підвищеної поверховості (з умовною висотою від 26,5 до 47 м включно);

— музеї, картинні галереї, бібліотеки, державні архівні установи.

До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб’єкти, що не є суб’єктами господарювання з високим та середнім ступенем ризику.

Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику здійснюються не частіше ніж один раз на рік; із середнім ступенем ризику — не частіше ніж один раз на три роки; з незначним ступенем ризику — не частіше ніж один раз на п’ять років.

Крім вищезазначеної Постанови КМУ актуальною є також Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 14 лютого 2008 року № 8, згідно з якою до об’єктів з високим ступенем ризику відносяться водопроводи із поверхневих джерел водопостачання, молокопереробні підприємства, в асортименті яких є цільномолочна продукція, виробництво кремових кондитерських виробів, очисні споруди господарсько-побутової каналізації потужністю понад 50 тис. куб. м на добу, дитячі заклади закритого типу (будинки дитини, інтернати) та оздоровчі заклади з цілодобовим перебуванням (санаторії і позаміські оздоровчі заклади), лікувально-профілактичні заклади, в структурі яких є пологові, хірургічні, дитячі та інфекційні відділення, полігони токсичних відходів тощо.

Згідно з цією ж постановою до об’єктів із середнім ступенем ризику відносяться водопроводи з підземних джерел з розподільчою мережею, підприємства ресторанного бізнесу, у т. ч. дитячі і підліткові заклади з пунктами харчування, які працюють на сировині, очисні споруди господарсько-побутової каналізації потужністю до 50 тис. куб. м/добу, аптеки, які виготовляють лікарські засоби, стоматологічні кабінети (клініки) тощо.

До об’єктів з низьким ступенем ризику належать підприємства дрібно-роздрібної торговельної мережі, які реалізують алкогольні та безалкогольні напої, соки, тютюнові вироби продовольчої торгівлі; поліклінічні відділення; свердловини без розподільчої мережі; аптеки, що реалізують готові лікарські засоби; підприємства торгівлі непродовольчою групою товарів; видовищні та розважальні заклади (будинки творчості, бібліотеки, музичні та спортивні школи, театри, музеї, виставкові центри, виставки, кінотеатри, дискотеки, розташовані за межами житлової забудови та ін.) тощо.

6.4. Ризик-орієнтований підхід у забезпеченні безпеки

Процес формування сучасного фахівця практично будь-якої галузі вимагає глибоких знань методології аналізу ризику складної системи «людина—життєве середовище» як сучасного інструментарію управління безпекою. І якщо підготовка фахівців певних галузей, таких як енергетика, в тому числі ядерна, авіаційна та ракетно-космічна техніка тощо, передбачає вивчення спеціальних дисциплін, пов’язаних із цією тематикою, то для решти науковий кругозір формується саме при вивченні дисципліни «Безпека життєдіяльності», а також різною мірою при вивченні деяких фахових дисциплін. Хоча саме фахова освіта буде необхідною умовою профілактики, запобігання надзвичайним ситуаціям та їх попередження, вважаємо за необхідне приділити увагу цьому питанню в цій дисципліні.

Передові суспільства наполегливо ведуть пошуки най­кращих методів аналізу й управління ризиком соціально-екологічних систем. Необхідність застосування ризик-орієнтованого підходу (РОП) в питаннях безпеки розуміють вчені, інженери, фахівці різних галузей знань, виробництва, сфер діяльності.

Концепцією ризик-орієнтованого підходу в питаннях управління безпекою є порівняння поточного ризику з припустимим (прийнятним), зроблені на підставі цього відповідні висновки та прийняті до виконання рішення, а методологією РОП є інформаційний аналіз безпеки.

Існують два шляхи встановлення гранично прийнятного ризику — декларативний та обґрунтований. Декларативний встановлюється нормативно-правовими актами — законами, стандартами, правилами, нормами, що ними визначені гранично допустимі (максимальні чи мінімальні) параметри певних чинників. Обґрунтований визначається шляхом співставлення окремих видів ризику з рівнями природного ризику. Кінцеве значення оптимального гранично прийнятного ризику встановлюється балансовими розрахунками між витратами, що їх необхідно нести на підтримання зазначеного рівня безпеки, і величинами відвернутих збитків.

Зрозуміла певна недовіра до імовірнісних методів, яка обумовлена почасти незнанням предмета, а почасти нерозумінням основних принципів. Задля усунення цього В. В. Бєгун та І. М. Науменко в посібнику «Безпека життєдіяльності» наводять такий приклад.

Усі знають (чи відчувають), що «імовірність» — це «щось», що може бути, а може й не бути. Імовірнісні закони стають строгими при тенденції числа дослідів (іспитів) до нескінченності. Іншими словами, при порівняно невеликому терміні устаткування Т = 25—30 років імовірності Р1 = 10–6 1/рік та Р2 = 10–8 1/рік здаються такими, що мають несуттєву (незрозумілу) різницю, адже ні та ні інша подія не повинна реалізуватися за час Т = 25 років. Та чи є сенс у цих цифрах? Чи варто витрачати зусилля для їхнього одержання? Адже може статися, що подія менш імовірна реалізується, а більш імовірна не відбудеться за цей час. Щоб відповісти на це запитання, проведемо невелике психологічне дослідження.

Уявімо, що вам необхідно стрибати з літака з парашутом, який ви можете вибрати з двох шухляд. У першій лежать ті, що не розкриваються з імовірністю Р3 = 0,01 (один зі ста), а в другій — ті, що не розкриваються з імовірністю Р4 = 0,0001 (один з 10 тисяч). Та хоча ви розумієте, що це всього лиш імовірності й що напевно в обох випадках парашут спрацює, ви візьмете парашут із другої шухляди. І навпаки, якщо вам запропонують вибір парашутів, не уточнивши їхню надійність, ви перш за все запитаєте не про колір їхніх куполів, а про показники надійності спрацьовування. Тобто показник надійності має вирішальне значення для вашого свідомого вибору в даному випадку.

Детально і ґрунтовно проблеми ризику та людського чинника розробляються в галузях з високою ймовірністю помилки в разі надзвичайної ситуації, що характерно для космонавтики, авіації, ядерної енергетики тощо. Ключовим моментом впровадження РОП в Україні стало прийняття в листопаді 2001 року рішення колегії Держком­атомрегулювання України про планомірне впровадження РОП у практику експлуатації АЕС і регулюючу діяльність. На підставі цього рішення в 2002 році була розроблена Програма впровадження ризик-орієнтованих підходів, а у 2005-му Державний комітет ядерного регулювання України підтвердив прихильність до принципів РОП і ви­значив пріоритетним напрямом своєї діяльності виконання Програми РОП.