Розділ 6. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10–6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10–7 на рік (див. табл. 6.1).

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх уста­новлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче має бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним, вирішує відповідне керівництво. Результат цього рішення впливатиме на багато вхідних даних та міркувань, з-поміж яких не останнє місце посідає вартість ризику, тому що головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.

Наразі в нашій країні функціонує Постанова КМУ від 29 лютого 2012 року № 306, якою затверджені критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і визначається періодичність здій­снення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, є:

— належність до потенційно небезпечних об’єктів, об’єктів підвищеної небезпеки;

— категорія за вибухо-пожежною та пожежною небезпекою будівлі та приміщення;

— кількість людей, що постійно або тимчасово можуть перебувати одночасно на об’єкті;

— поверховість або висота будівель;

— розташування споруд під землею;

— наявність культурних, історичних, духовних та інформаційних цінностей;

— провадження господарської діяльності, пов’язаної з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення.

Відповідно до встановлених критеріїв, суб’єкти господарювання з урахуванням значення прийнятного ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки належать до одного з трьох ступенів ризику — високого, середнього та незначного.

До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб’єкти, у власності, володінні, користуванні яких перебувають:

— потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки;

— промислові та складські будівлі (споруди), які належать до категорії «А» або «Б» за вибухо-пожежною небезпекою незалежно від площі, а також категорії «В» за пожежною небезпекою площею 500 м2 і більше;

— об’єкти нового будівництва та реконструкції;

— об’єкти з масовим перебуванням людей, зокрема аеропорти, морські, річкові, залізничні та автомобільні вокзали республіканського та обласного значення, станції метрополітенів;

— об’єкти, на яких виконуються роботи зі збирання зернових культур;

— висотні будинки (з умовною висотою понад 47 м);