Розділ 6. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій

що в 21 раз менше, ніж у побуті.

Ймовірнісна форма розуміння ризику широко використовується спеціалістами промислової, природної та екологічної безпеки. Нині розглядають ризик індивідуальний і соціальний, відносний і привнесений, кумулятивний і додатковий, добровільний і примусовий та інші, які можна використовувати для оцінки небезпеки в тій чи іншій ситуації. Наведемо тлумачення цих понять.

Індивідуальний ризик інформує про поширення ризику у вигляді можливого ураження конкретного чи типового індивіда в певній точці простору при певному впливі. Він може бути розрахований у спосіб перемноження частоти реалізації загроз із смертельним наслідком і фактора зайнятості, що показує в частках одиниці час перебування індивіда в небезпечній зоні.

Соціальний ризик характеризує масштаб катастрофічності небезпеки і визначається як «залежність ризику (частоти виникнення) подій, що означає ураження певної кількості людей, які підпали під дію певного виду та при реалізації певних загроз, від цієї кількості людей». Таке тлумачення ризику встановлює тільки одну — соціальну сферу фіксації ризику, не враховуючи при цьому економічної й екологічної, що є характерними для багатьох робіт із промислової безпеки.

Відносний ризик — це величина, що є відношенням умовних ймовірностей виникнення події B за наявності чи відсутності події A.

Привнесений ризик — інтерпретується як частка, на яку зменшиться величина ймовірності наявності в популяції результуючого фактора при усуненні фактора ризику. Але привнесений ризик залежить від величини частки об’єктів з фактором ризику, тому при порівнянні популяцій, в яких вплив цього фактора різний, він не може застосовуватися.

Кумулятивний ризик (ризик населення) — це кількість випадків виникнення специфічного ефекту, який очікується в певної групи населення.

Додатковий ризик — зростання ймовірності виникнення небажаного ефекту, пов’язаного зі специфічною причиною (наприклад, впливом токсичних сполук).

Добровільний ризик — це такий ризик, коли люди ризикують життям виконуючи певні службові або родинні обов’язки: працівники міліції, пожежники, медперсонал деяких спеціальностей, персонал потенційно небезпечних підприємств тощо.

Примусовий ризик — це ризик, на який наражаються люди, що вимушено потрапили до зони впливу тих чи інших негативних факторів: заручники, мешканці населених пунктів, розташованих поблизу потенційно небезпечних об’єктів тощо. Добровільний ризик може бути на два-три порядки вищий за примусовий.

Виходячи з того, що ймовірність — величина безрозмірна, одиниця вимірювання ризику і потенційної шкоди має бути тією самою. Якщо ми говоримо про небезпеку опромінення, то ризик визначається у величині поглинутої дози іонізуючого опромінення, якщо про небезпеку повені, то — площею залитої водою території, якщо про небезпеку загибелі людей, то одиницею вимірювання є кількість смертей.

Яким має бути, вірніше, може бути ризик? Чи можуть цифри, що визначають у тому чи іншому випадку допустимий ризик, бути меншими і що для цього необхідно зробити? У світовій практиці користуються принципом ALARA (As Low As Reasonably Achievable): «Будь-який ризик має бути знижений настільки, наскільки це є практично досяжним, або ж до рівня, який є настільки низьким, наскільки це розумно досяжне».

З метою порівняння ризиків різного походження, а також порівняння різних небезпек запропонована наступна шкала (табл. 6.1):

Таблиця 6.1. Шкала порівняння ризиків смертності

Упорядкована шкала ризиків смертності
Низький	<1· 10–8	Знехтуваний
	1·10–8	Низький
	1·10–7	Відносно­ низький
Середній	1·10–6	Середній
	1·10–5	Відносно середній
Високий	1·10–4	Високий
	1·10–3	Дуже високий
	1·10–2	Екстремальний
	>1·10–2

У таблиці 6.2 наведено значення ризику загибелі однієї людини протягом року залежно від виду професійної діяльності.

Таблиця 6.2. Класифікатор безпеки професійної діяльності

Категорія безпеки	Умови професійної діяльності	Ризик загибелі 1-ї людини на рік
1	Безпечні (працівники швейної, взуттєвої, текстильної, паперової, друкарської, харчової та лісової промисловості)	<0,0001 (R<1·10–4)
2	Відносно безпечні (працівники металургійної, суднобудівної, вугледобувної промисловості, чавуноливарного, гончарного та керамічного виробництв, працівники промисловості загалом, а також працівники цивільної авіації)	0,0001…0,0010 (1·10–4<R; R<1·10–3)
3	Небезпечні (зайняті у вуглекоксівному та вулканізаційному виробництві, члени екіпажів риболовецьких траулерів, будівельники, верхолази, трактористи)	0,0010…0,0100 (1·10–3<R; R<1·10–2)
4	Особливо небезпечні (льотчики-випробувачі, члени екіпажів військових гелікоптерів, водолази)	>0,0100 (R>1·10–2)

Зазначимо, що поняття ризику застосовується в бага­тьох сферах життєдіяльності і трактування його там можуть бути відмінними від наведеного нами вище визначення. Наприклад, вживаються такі фрази: «Застосування певних харчових продуктів, пов’язане з ризиком», «Якщо працівник використовує несправний інструмент, у нього є ризик зазнати травми» або: «Підприємець, розпочавши справу, ризикує на мільйон гривень». У кожному з цих випадків термін «ризик» має різне значення. У першому випадку — це синонім слова «небезпека», у другому — ймовірність появи несприятливої події (травми, аварії, смерті), у третьому — потенційна шкода, яка може бути нанесена несприятливою подією.

Що ж до першого з наведених тут прикладів — «ризику харчових продуктів», завважимо, що у світовій практиці нині застосовується Система забезпечення безпеки харчових продуктів (в англійській транскрипції — Hazard Analysis and Critical Control Point (HACCP) — аналіз ризиків та критичні контрольні точки). В умовах її застосування зазначається, що всі потенційні ризики, які стосуються сфери використання системи НАССР, мають бути ідентифіковані, задокументовані й оцінені залежно від їх значущості та ймовірності виникнення. Суттєві ризики, які потребують управління, ідентифікуються з урахуванням політики у сфері харчової безпеки. Суттєві ризики треба оцінювати залежно від імовірності їх виникнення, живучості або повторення на кожному з етапів виробничого процесу.

Як бачимо, тут під терміном «ризик» слід розуміти небезпеку, а під ідентифікацією та аналізом ризиків — з’ясування небезпек, їх специфіки, обумовленої природою та іншими характерними ознаками небезпек, вирізнення особливостей їхньої реалізації, включаючи розмір економічної шкоди, а також зміну цих небезпек з часом, ступінь взаємозв’язку між ними та вивчення факторів, що впливають на них. Те саме мають на увазі, коли йдеться про ідентифікацію кредитних ризиків тощо.

---

6.2. Оцінка ризику небезпеки

---

Для того щоб пояснити, що будь-яка система, яка надає певний рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов’язковий елемент ризику, зробимо невеличкий відступ.

Наприклад, безпечні леза не є зовсім безпечними, вони лише безпечніші за їхні аналоги. Вони дають допустимий рівень ризику поряд зі збереженням переваг менш безпечних пристроїв, які вони замінюють. Жоден літак не зміг би піднятися в небо, жодна машина не змогла б рушити з місця, жоден корабель не зміг би вийти в море, коли б виникла заздалегідь необхідність виключити всі ризики та всі небезпеки. Подібним чином неможливо було б працювати на свердлильному верстаті, керувати автомобілем, йти по вулиці, пірнати у воду, готувати обід тощо без певного елемента функціонального ризику.