Розділ 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки

— несправність виробничого устаткування;

— порушення технологічних регламентів;

— підпали.

Горіння — це екзотермічний процес, який охоплює окисно-відновні перетворення речовин і/або матеріалів і характеризується наявністю легких продуктів і/або світлового випромінювання (ДСТУ 2272:2006 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять»). Ознаками горіння є теплове, світлове, ультрафіолетове випромінювання, наявність диму, погіршення складу газового середо­вища та підвищення його температури.

Необхідними елементами процесу горіння є:

— наявність горючої речовини у певному стані та кількості;

— наявність окислювача (кисню (при концентрації понад 8—10 %), хлору, фтору, оксидів азоту, азотної кислоти, селітри тощо);

— джерело займання.

Залежно від наявності і кількості окислювача горіння може бути:

— повним (при достатній кількості окислювача), продуктами горіння якого є вуглекислий газ, вода, азот, сірчаний ангідрид та ін.;

— неповним (при нестачі окислювача), при якому утворюються горючі та токсичні продукти (оксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.).

Залежно від агрегатного стану речовин, що вступають у реакцію окиснення, розрізняють гомогенне горіння (речовини мають однаковий агрегатний стан, наприклад газоподібний) та гетерогенне (має місце при наявності речовин у різних агрегатних станах, наприклад горіння рідини і твердої речовини).

Розрізняють такі види горіння: спалах, займання, самозаймання, самоспалахування, тління.

Спалах — короткочасне полум’яне горіння, яке не су­проводжується виникненням ударної хвилі.

Займання — виникнення полум’яного горіння.

Самозаймання — це займання внаслідок самонагрівання (підвищення температури матеріалу через екзотермічний процес усередині матеріалу). Самозаймання виникає в результаті різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій в об’ємі горючого матеріалу (речовини), коли швидкість виділення тепла перевищує швидкість його розсіювання. Залежності від причин самозаймання бувають хімічними, тепловими, мікробіологічними. Теплове самозаймання виникає внаслідок самонагрівання, яке виникло під дією зовнішнього нагріву речовини вище температури самонагрівання. Хімічне самозаймання виникає в результаті дії на речовину кисню повітря, води, а також хімічно-активних речовин (наприклад, внаслідок окиснення масел киснем повітря з виділенням тепла або під дією води на лужні метали займається водень). Мікробіологічне самозаймання виникає, коли при певній вологості і температурі в органічних речовинах ініціюється життєдіяльність мікроорганізмів, що, у свою чергу, призводить до самонагрівання маси органічних волокнистих чи дисперсних матеріалів (сіна, зерна, тирси, торфу тощо), складених у купу. Розробляючи заходи пожежної профілактики, слід враховувати здатність речовин та матеріалів самозайматися при їх зберіганні, транспортуванні, термообробці, виконанні технологічних операцій і т. ін.

Самоспалахування — це те саме, що самозаймання, але супроводжується воно появою полум’я.

Тління — це горіння без видимого світлового випромінювання.

З урахуванням швидкості розповсюдження вогню го­ріння поділяється на дефлаграційне (декілька м/с), вибухове (десятки і сотні м/с) і детонаційне (тисячі м/с).

При горінні твердих і рідких горючих речовин розрізняють такі етапи розвитку пожежі: