Розділ 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки

За 2010 рік зареєстровано 55 аварійних випадків під час перевезень небезпечних вантажів, найбільша частина з яких пов’язана з витіканням вантажу.

Аварії на трубопровідному транспорті. Аварія на магістральному трубопроводі — це аварія на трасі трубопроводу, що пов’язана з викидом/виливом під тиском небезпечних хімічних або вибухо-пожежонебезпечних речовин, які спричиняють виникнення техногенної надзвичайної ситуації.

Газотранспортна система України включає 39,8 тис. км газопроводів різного призначення та продуктивності, 13 підземних сховищ газу, 1600 газорозподільних стан­цій і здатна прийняти до 290 млрд м3 та передати 178 млрд м3 природного газу. Система магістральних нафтопроводів країни включає 4767,1 км нафтопроводів (в однонитковому вимірі) діаметром до 1220 мм.

Причиною аварій на трубопроводах може бути фізичне старіння трубопровідного господарства нашої країни. Тому, з метою запобігання аваріям, необхідною є заміна сотень кілометрів магістральних трубопроводів щороку і десятків газоперекачувальних станцій, діагностики, трубо­проводів. З 1996 року ведуться роботи з діагностики, і в першу чергу газопроводів. За період 1996—2010 років обстежено 20 тис. км газопроводів, на основі чого розроблені обґрунтовані плани капітального ремонту та рекомендації до його виконання.

Крім газо- та нафтопроводів в Україні функціонує аміакопровід — газопровід, призначений для транспортування аміаку, «Тольятті—Одеса». Довжина трубопроводу становить 2417 км, з них 1021 км проходить територією України. Трубопровід має гілку до ВАТ «Концерн Стирол» у м. Горлівка. Потужність аміакопроводу — до 2,5 млн т на рік. Задля безпеки аміакопровід прокладено не ближче одного кілометра до населених пунктів (у США, де існує кілька аміакопроводів, такої вимоги нема). Крім того, кожні п’ять кілометрів труба має автоматичні засоби на випадок аварійної ситуації. Ці заходи безпеки мають свій результат — за весь час експлуатації трубопроводу не було жодної аварії. Потенційно один із найнебезпечніших аміачних трубопроводів проходить через сім густонаселених областей України. Агресивна хімічна речовина — основа родючості багатьох сільськогосподарських культур — уже понад 25 років безпечно транспортується через спеціальну магістраль у надрах землі, під водоймами, залізницями та автошляхами. Його безпеку на нашій території гарантує державне підприємство «Укрхімтрансаміак».

Підземний транспорт. Важливе місце в системі міського транспорту займає метро. Розташування станцій з необхідним обладнанням, рух під землею поїздів створюють ряд труднощів для працівників метрополітену та пасажирів. Особливого характеру набувають тут і різні екстремальні ситуації: падіння предметів, людей на колії, збої в роботі вентиляційної системи.

Аварії на повітряному транспорті. Небезпечна подія на повітряному кораблі під час польоту або в процесі евакуації, що призвела до загибелі або зникнення безвісти людей, спричинила потерпілим тілесні ушкодження, знищення або пошкодження судна та матеріальних цінностей, що перевозяться ним, вважається авіаційною катастрофою. У середньому щорічно у світі відбувається близько 60 авіаційних катастроф: в аеропортах, населених пунктах та над важкодоступною територією землі або над водною поверхнею. У 35 таких аваріях (катастрофах) гинуть усі пасажири та екіпаж. Загалом авіаційні катастрофи щорічно забирають близько двох тисяч людських життів.

В Україні зареєстровано 45 аеродромів цивільної авіації різних форм власності та призначення, з них 30 — забезпечують пасажирські перевезення. У 2010 році при експлуатації повітряних кораблів сталося три катастрофи (загинуло сім осіб), п’ять аварій (травмовано п’ять осіб) та понад 100 серйозних інцидентів; крім цього, зруйновано (пошкоджено) три гелікоптери та літак АН-2. Усі авіаційні ситуації сталися при застосуванні авіації в народному господарстві, виконанні навчально-тренувальних польотів, а також при застосуванні авіації загального призначення. На пасажирсько-транспортних перевезеннях катастроф та аварій не було. Як свідчать експерти, причинами цих випадків є людський чинник (неякісне видалення льоду технічним персоналом з поверхонь літаків, що призводить до його потрапляння у двигуни; незадовільне утримання поверхонь аеродромів; вживання алкогольних напоїв членами екіпажу перед виконанням польоту; помилкові прийняття рішень тощо) та технічні (неполадки двигуна — руйнування, самовимкнення; розгерметизація гідросистеми; фактори середовища).

Аварії на водному транспорті. Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство також пов’язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Аварією на водному транспорті вважається небезпечна подія на морському чи річковому судні під час плавання або в процесі евакуації, що призвела до загибелі або зникнення безвісти людей, спричинила потерпілим тілесні ушкодження, знищення або пошкодження судна та матеріальних цінно­стей, що перевозяться ним, а також шкоду довкіллю. Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних. У більшості випадків аварій на морському транспорті безпосередньою причиною стає колективна помилка капітана та команди: людські помилки призвели до загибелі технічно справного судна «Адмірал Нахімов» (1986 р., загинуло 423 особи) за спокійного моря та ясної погоди; ігнорування попередження про шторм призвело і до трагедії в Керченській протоці в листопаді 2007 року, внаслідок чого затонуло шість суден. Найбільш резонансними аваріями на воді у 2010 році стали зіткнення моторного човна та катера на р. Самара м. Новомосковська Дніпропетровської обл., у результаті чого загинуло чотири дитини, та загибель під час шторму вантажного судна «Васілій» (прапор Монголії) з вантажем 2978 т неподалік мису Киз-Аул Керченського півострова.

У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля необхідно вжити заходів щодо швидкої евакуації пасажирів.

3.2.3.2. Вимоги до транспортування небезпечних речовин

Небезпечний вантаж — це речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об’єктів, заподіяти матеріальних збитків, шкоди довкіллю, а також призвести до загибелі людей, тварин, рослин.

Головним документом, який регулює питання перевезень небезпечних вантажів різними видами транспорту, є Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 р.; ним передбачається, що спеціально уповноваженим органом у сфері перевезення небезпечних вантажів має бути центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту. Законом передбачено умови перевезення, вимоги до транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі, документальне оформлення перевезень, страхування, фізичний захист і супроводження небезпечного вантажу, ліквідація наслідків аварії в процесі перевезення та інше.

Законом України «Про транспорт» від 10.11.1994 р. по­кладається обов’язок на вантажовідправника або вантажоодержувача забезпечити охорону та супровід небезпечних вантажів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також ставиться вимога перед відправниками й одержувачами небезпечних вантажів про гарантію безпеки організації перевезення таких вантажів.

Сьогодні небезпечні вантажі класифікуються за видами не­безпеки, відповідно до вимог європейської угоди про міжнародні дорожні перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ). Ця угода розроблена Європейською еконо­мічною комісією ООН у Женеві, до якої Україна приєдналася 02.03.2000 р. Небезпечні вантажі за вимогами ДСТУ 19433—88 «Вантажі небезпечні. Класифікація та маркування» і ДОПНВ поділяються на класи, представлені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3. Класифікація небезпечних речовин

Клас	Речовини
Клас 1	Вибухові речовини та вироби
Клас 2	Гази
Клас 3	Легкозаймисті рідини
Клас 4	Легкозаймисті тверді речовини; речовини, схильні до самозаймання; речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою
Клас 5	Речовини, що окислюють; органічні пероксиди
Клас 6	Токсичні речовини; інфекційні речовини
Клас 7	Радіоактивні матеріали
Клас 8	Корозійні речовини
Клас 9	Інші небезпечні речовини та вироби

3.2.3.3. Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами

Для підвищення уваги учасників дорожнього руху транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі, маркуються інформаційними табличками небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору) та знаками небезпеки. Інформаційні таблички небезпечного вантажу та знаки небезпеки надають важливу інформацію рятувальним службам у разі аварії.

Під час перевезення небезпечних вантажів на транспортних засобах мають бути встановлені і розміщені у вертикальній площині прямокутні світловідбиваючі таблички оранжевого кольору, довжина яких дорівнює 40 см, а висота становить не менше 30 см. У верхній частині таблички вказується ідентифікаційний номер небезпеки, а номер речовини за списком ООН — у нижній частині таблички (рис. 3.2).

Покриття табличок має бути таким, щоб не стиралося, а цифрові дані повинні залишатися розбірливими після перебування протягом 15 хв у вогні. Радіоактивним та інфекційним речовинам ідентифікаційні номери ООН не привласнені. Ідентифікаційні номери повинні складатися з цифр чорного кольору висотою 100 мм і товщиною ліній 15 мм.

Рис. 3.2. Приклад інформаційної таблички оранжевого кольору з ідентифікаційним номером небезпеки та номером ООН

Ідентифікаційний номер небезпеки складається з двох або трьох цифр, які позначають певні види небезпек (табл. 3.4).

Здвоєні цифри позначають посилення відповідного виду небезпеки. Якщо для вказівки небезпеки, яка характерна для речовини, достатньо однієї цифри, після неї ставлять нуль. Якщо перед ідентифікаційним номером виду небезпеки стоїть літера «X», то це означає, що ця речовина вступає в небезпечну реакцію з водою.

Таблиця 3.4. Інформаційне позначення видів небезпек

Цифри, що позначають небезпеку	Вид небезпеки
2	Виділення газу в результаті тиску або хімічної реакції
3	Займистість рідин (парів) і газів або рідин, які самозаймаються
4	Займистість твердих речовин або тверді речовини, що самозаймаються
5	Окисний ефект (ефект інтенсифікації горіння)
6	Токсичність або небезпека інфекції
7	Радіоактивність
8	Корозійна активність
9	Небезпека спонтанної бурхливої реакції

Після розвантаження небезпечних вантажів та очищення тари інформаційні таблички знімаються (закриваються). Перевезення порожньої тари з-під небезпечних вантажів дозволяється на загальних підставах як безпечний вантаж за наявності в товарно-транспортному документі позначки «Тара очищена, безпечна», що виконується організацією, яка робила очищення тари.