Розділ 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки

— порушення техніки безпеки;

— несправність контрольно-вимірювальних приладів;

— вихід з ладу обладнання.

Вибухові речовини (ВР) — це хімічні сполуки або механічні суміші речовин, здатні під впливом зовнішньої дії до швидкого самопоширюваного перетворення (вибуху) з виділенням великої кількості теплоти та утворенням газів, здатних спричиняти руйнування навколишнього середовища. ВР широко використовуються у військовій справі, геологорозвідувальних роботах, гірничорятувальних роботах, при розробці природних копалин відкритим шляхом, будівництві, при меліоративних роботах і т. ін. До них належать: нітротолуол, тринітротолуол (тротил), нітро-, динітро-, тринітробензол, нітрогліцерин, пікринова кислота, діперекис ацетону, пластит, амонід, гексоген, гримуча ртуть, гримуче срібло і т. ін. Найбільш розповсюдженою вибуховою речовиною є тротил. Тротил — це вибухонебезпечна біла кристалічна речовина, яка жовтіє на світлі до темно-жовтого кольору з температурою розплавлення 80,6—80,85 °С. До ударів і тертя не чутливий. Пресований та порошкоподібний тротил має високу чутливість до детонації та надійно вибухає від стандартних капсулів-детонаторів, запалів. Тривале перебування у воді, землі, корпусах боєприпасів не змінює його вибухових властивостей. При підпалюванні горить кіптявим полум’ям без вибуху, детонація та вибух можливі при горінні великої кількості тротилу. Мінімальна вага здатного детонувати заряду — не менше 50 г.

У зв’язку з його частим використанням силу вибуху різних вибухонебезпечних речовин порівнюють із силою вибуху тротилу. Тротиловий еквівалент — це кількість вибухової речовини, яка за силою вибуху дорівнює вибуху 1 кг тротилу. Наприклад, тротиловий еквівалент пластиту дорівнює 0,3 кг.

Всі ВР поділяють на три основні групи:

— ініціюючі ВР, що мають велику чутливість до зовнішньої дії (удару, тертя, дії вогню), наприклад гримуча ртуть, азид свинцю та ін.;

— бризантні ВР — більш сильні і менш чутливі до видів зовнішньої дії, ніж ініціюючі ВР; до них належать гексоген, тротил, пластичні ВР, аміачна селітра);

— кидальні ВР, основною формою перетворення яких є горіння (димний і бездимний порох).

Вибухонебезпечна зона — це простір, у якому знаходиться чи може знаходитись вибухонебезпечна суміш.

Вибух поєднує комплекс небезпек: ударна хвиля, шум, теплове випромінювання, газоподібні продукти вибуху, осколки та фрагменти споруд, ґрунту, що летять, яскраве світло.

У цілому несмертельний вражаючий вплив вибуху і його продуктів на людину може набувати таких форм:

— травми при падінні від ударної хвилі;

— травми від осколків, травми і втрати кінцівок;

— порушення слухового апарату (контузія);

— опіки;

— задуха;

— тимчасове, часткове або повне засліплення.

Уникнути використання на виробництві та в побуті пальних і вибухонебезпечних речовин людина у наш час не може, тому необхідно виконувати правила безпеки при поводженні з цими речовинами. До заходів гарантування вибухобезпеки відносять:

— використання запобіжних конструкцій (легкоскидні конструкції, захисні приміщення, укриття);