Розділ 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки

— використання сигналізації про накопичення вибухонебезпечних газів і парів;

— локалізація вибуху;

— усунення джерел запалення і детонації;

— флегматизація джерел запалення;

— влаштування вогнеперешкод;

— вибухопридушення.

З метою прогнозування наслідків вибуху (кількість загиблих, поранених), підготовки до надання першої допомоги, виявлення епіцентра вибуху і планування подальших дій необхідно оцінити ступінь руйнування об’єкта. Ступінь руйнування об’єкта в результаті вибуху: легкий (до 10 %); слабкий (11—30 %); середній (31—50 %); сильний (51—90 %); повний (91—100 %).

Кожного року на території України знаходять велику кількість снарядів часів Другої світової війни, а також бойових припасів сучасного виробництва. Так, у 2000 році в Новоселицькому районі (с. Строїнці) знайдено 163 одиниці хімічних боєприпасів із синильною кислотою, у Тернопільській області у червні 2008 року виявлено 648 одиниць снарядів, у 2011-му в Рівненській області на відстані 150 м від залізничної колії було виявлено 18 артилерій­ських снарядів часів Другої світової війни. На території держави накопичено близько 2,5 млн т боєприпасів, не­придатних для подальшого використання. Стан їх зберігання та готовність сил до ліквідації наслідків НС, пов’язаних з ними, є незадовільними, що і підтвердила серія вибу­хів артилерійських боєприпасів на військових складах по­близу с. Новобогданівка. У 2004 році сталосязаймання, в результаті якого на складі почали вибухати артснаряди та інші боєприпаси. Внаслідок надзвичайної події п’ятеро людей загинули і четверо постраждали, 81 людина була госпіталізована, 22 родини залишилися без оселі, з ураженої зони було відселено 6963 жителів з 15 сіл у 10-кілометровій зоні. За попередніми даними, збитки від вибуху на складі боєприпасів під Мелітополем становили 3 млрд 752 млн грн. Площа ураження склала 314 км2, у тому числі 4 км газопроводу. У липні 2005 року ситуація повторилася, але з менш масштабними наслідками. У 2006-му стався серйозний вибух, горіло близько трьох гектарів території складу, було евакуйовано 1,5 тис. місцевих жителів, 4 тис. людей помістили в укриття, чотири людини дістали поранення.

Питання вибухобезпеки торкаються всіх сторін життя в сучасному суспільстві. Не випадково для координації дій у цій галузі в Україні було створено Міжвідомчу раду по вибухових справах при Комітеті з нагляду за охороною праці. До основних завдань Міжвідомчої ради належать:

— координація дій міністерств і відомств у цій галузі;

— підготовка пропозицій щодо удосконалення вибухової справи, усунення причин аварій, причин травматизму і забезпечення схоронності вибухових речовин;

— вивчення передового досвіду щодо удосконалення підривних робіт, проведення навчання і перепідготовки фахівців;

— підготовка проектів законодавчих актів з вибухобезпеки.

Найкращий захист від вибуху — це не допустити його. Профілактичні заходи є значно дешевшими та ефективнішими, ніж усунення наслідків вибуху.

3.2.5.5. Категорії приміщень та будівель за вибухо-пожежною та пожежною небезпекою

Вимоги щодо конструктивних та планувальних рішень промислових об’єктів, а також інших питань забезпечення їхньої пожежо- та вибухобезпеки значною мірою визначаються категорією приміщень та будівель за вибухо-пожежною та пожежною небезпекою. Визначення категорії приміщення проводиться з урахуванням показників вибухо-пожежонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються), та їх кількості. Відповідно до ОНТП 24—86, приміщення за вибухо-пожежною та пожежною небезпекою поділяються на п’ять категорій (А, Б, В, Г, Д).

Категорія А (вибухо-пожежонебезпечна). Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати й горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б (вибухо-пожежонебезпечна). Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило- або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В (пожежонебезпечна). Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (використовуються), не належать до категорій А чи Б.

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані. До цієї категорії дозволяється зараховувати приміщення, в яких розміщені горючі речовини в системах змащування, охолодження та гідроприводу обладнання і яких не більше 60 кг в одиниці обладнання (за умов тиску не більше 0,2 МПа), а також кабельні електропроводки в обладнанні, окремі предмети, меблі на місцях.