Розділ 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки

Під час визначення тривалих впливів забруднювачів (токсикантів) проводять експерименти на тваринах, використовують дані спостережень під час епідемій, аварій, додаючи до певного порогового впливу коефіцієнт запасу, що знижує дію ще в кілька разів.

Для різних середовищ ГДК одних і тих самих токсикантів різняться. Наприклад, ГДКHg в атмосферному середовищі складає 0,0003 мг/м3, для водного середовища — 0,0005 мг/м3, для ґрунту — 2,1 мг/кг.

ГДК шкідливих речовин у природних водах поділяють на:

— ГДК вод господарсько-питного використання;

— ГДК вод рибного господарства (тут же ГДК тих самих речовин мають різне значення).

У ґрунтах ГДК речовин установлюють, виходячи з того, що речовини не повинні шкідливо впливати на якість вирощуваної людиною для споживання продукції, а також на здатність ґрунту самоочищуватись, нормально функціонувати. Останнім часом дедалі більше робиться розрахунків ГДК для продуктів харчування.

У класифікації, в основу якої покладено ГДК ОР у повітрі робочої зони, виокремлюють чотири класи їх токсичності (табл. 3.12).

За будь-якої форми отруєння інтенсивність дії шкідливої речовини визначається ступенем фізіологічної активності — токсичністю. Токсичність ОР та отрут визначається токсодозою.

Таблиця 3.12. Класифікація хімічних небезпечних речовин за значенням ГДК

Клас токсичності	Основні токсичні речовини	ГДК у повітрі робочої зони, мг/м3
Надзвичайно токсичні	3,4-бензопірен, ртуть, свинець, озон, фосген	0,1
Високотоксичні	оксиди азоту, бензол, йод, марганець, мідь, сірководень, їдкі луги, хлор	0,1–1
Помірно токсичні	ацетон, ксилол, сірчаний ангідрид, метиловий спирт	1–10
Малотоксичні	аміак, бензин, скипидар, етиловий спирт, оксид вуглецю	>10

Токсодоза — кількість речовини (в одиницях ваги), віднесена до одиниці об’єму й одиниці часу (мг/л × хв), яка характеризує кількість речовини, поглинутої організмом за певний інтервал часу:

— гранично допустима токсична доза — це така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не настають;

— середня порогова токсодоза (концентрація) (PD50 або PC50), яка викликає початкові симптоми отруєння у 50 % уражених (Р — англ. primary — початковий);

— середня токсодоза (концентрація) (ІС50 або ID50), яка призводить до виходу зі строю 50 % уражених (I — вiд англ. incapacitating — небоєздатний);

— середня смертельна токсодоза (концентрація) (LD50 або LC50), яка викликає летальний кінець у 50 % уражених при дво-, чотиригодинній інгаляційній дії (L — лат. letalis — смертельний);

— абсолютно смертельна токсодоза (концентрацiя) (LD100 або LС100), яка викликає 100 % загибелі ура­жених.

За класифікацією, яка використовує показник LD50, виокремлюють шість класів токсичності НХР (табл. 3.13).

Необхідно враховувати, що і мало небезпечні речовини при тривалій дії при великих концентраціях викликають тяжкі отруєння.

Слід зазначити, що на організм може діяти дві чи декілька отрут, це так звана комбінована дія. При комбінованій дії токсичний ефект може посилюватися (синергізм) чи послаблюватися (антагонізм).

Таблиця 3.13. Характеристика НХР за ступенем токсичності

Клас токсичності	Концентрація, мг/л	LD 50 , мг/кг
Надзвичайно токсичні	<1	<1
Високотоксичні	1—5	1—50
Сильнотоксичні	6—20	51—500
Помірно токсичні	21—80	501—5000
Малотоксичні	81—160	5001—15 000
Практично нетоксичні	>160	> 15 000

3.2.7.4. Хімічні небезпеки побуту

Отруєння лікарськими препаратами. Найчастіше причинами отруєння лікарськими препаратами є:

— вживання внутрішньо речовин, призначених для зовнішнього застосування;

— приймання більшої дози лікувального препарату, ніж це необхідно для лікування;