Розділ 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки

Шум підступний, його шкідливий вплив на організм відбувається незримо, непомітно. Організм людини проти шуму практично беззахисний. Лікарі говорять про шумову хворобу як про наслідок впливу шуму із переважними ураженнями слуху та нервової системи.

Зменшення рівня шуму поліпшує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші — показник культури людини і її доброго ставлення до оточення. Тиша потрібна людям так само, як сонце і свіже повітря.

Не менш шкідливу дію на здоров’я і самопочуття людини спричиняє вібрація — коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд (що сприймаються організмом людини як струс), які часто супроводжуються почутим шумом. Вібрація впливає на центральну нервову систему, шлунково-кишковий тракт, вестибулярний апарат, викликає запаморочення, оніміння кінцівок, захворювання суглобів. Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання — вібраційну хворобу.

Розрізняють загальну і локальну вібрації. Локальна вібрація обумовлена коливаннями інструмента й устаткування, що передаються на окремі частини тіла. За загальної вібрації коливання передаються всьому тілу від працюючих механізмів через підлогу, сидіння або робочий майданчик. Найбільш небезпечною частотою загальної вібрації є 6—9 Гц, оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. Внаслідок цього може виникнути резонанс, що призводить до переміщень та механічних ушкоджень внутрішніх органів. Наприклад, резонансна частота серця, живота і грудної клітки — 5 Гц, голови — 20 Гц. Частоти людей, котрі сидять, становлять від 3 до 8 Гц.

Основні параметри, що характеризують вібрацію: частота — f (Гц); амплітуда зсуву (розмір найбільшого відхилення точки, що коливається, від положення рівноваги) — А (м); коливальна швидкість — v (м/с); коливальне прискорення — а (м/с2). У виробничих умовах припустимі рівні шуму і вібрації регламентуються відповідними нормативними документами, що більш детально буде розглянуто в курсі «Основи охорони праці».

Зниження впливу шуму та вібрації на організм людини досягається такими методами: зменшення шуму і вібрації у джерелах їх утворення; ізоляція джерел шуму і вібрації за­собами звуко- і віброізоляції, звуко- і вібропоглинання; архітектурно-планувальні рішення, що передбачають раціональне розміщення технологічного устаткування, машин і механізмів; акустична обробка помешкань; застосування засобів індивідуального захисту.

Вивчення впливу електромагнітних полів (ЕМП) та опромінення організму людини почалося відразу після винайдення радіо. Всі ЕМП за походженням поділяються на природні й антропогенні.

Природні ЕМП — електричне та магнітне поле Землі, випромінювання Сонця і галактик, атмосферна електрика. Земля постійно перебуває під впливом ЕМП, які випромінюються Сонцем у діапазоні частот 10 МГц... 10 ГГц. Це електромагнітне випромінювання включає: інфрачервоне (ІЧ), видиме ультрафіолетове (УФ), γ-випромінювання, рентгенівське випромінювання. Інтенсивність випромінювання змінюється періодично, а також швидко й різко збільшується при хромосферних спалахах. Раніше вчені враховували лише ці електромагнітні випромінювання Сонця як джерело енергії для всього живого. Лише останніми десятиліттями вони виявили, що електромагнітні поля земного та космічного походження в діапазонах радіочастот, низьких та інфранизьких частот є енергетично слабкими сигналами, що несуть інформацію, яка сприймається, накопичується й використовується організмами. Вони є життєво важливими фізичними факторами, в яких формувалась біосфера Землі. Електромагнітні поля в біосфері відіграють універсальну роль носіїв інформації. Зв’язок на основі електромагнітних полів є найбільш інформативним і економічним.

Електромагнітні поля як засіб зв’язку в біосфері порівняно із звуковою, світловою чи хімічною інформацією мають такі переваги:

— поширюються в будь-якому середовищі життя — воді, повітрі, ґрунті та тканинах організму;

— мають максимальну швидкість поширення;

— можуть поширюватися на будь-яку відстань;

— можуть поширюватися за будь-якої погоди й незалежно від часу доби;

— на них реагують усі біосистеми (на відміну від інших сигналів).

Зазначені ЕМП впливають на біологічні об’єкти, зокрема на людину, під час усього її існування. Це дало змогу у процесі еволюції пристосуватися до впливу таких полів і виробити такі механізми, які захищають людину від можливих ушкоджень за рахунок природних чинників. Але вчені все ж спостерігають кореляцію між змінами сонячної активності та спричиненими нею серцево-судинними захворюваннями людей.

Антропогенне ЕМП. Зростання рівня техногенних ЕМП різко посилилося на початку 30-х років ХХ століття, і зараз воно в окремих районах у сотні разів є вищим рівня природних полів. У сучасному місті джерелом штучних ЕМП є радіо, телевізійні центри, ретранслятори, засоби радіозв’язку різного призначення, лінії електропередач, особливо високовольтні, а також електротранспорт, різні електроенергетичні установки. В аеропортах працюють потужні радіолокаційні станції, радіопередавачі, які ви­промінюють у навколишнє середовище потоки електромагнітної енергії; це ж стосується і військових об’єктів, де використовуються радіолокаційні станції для проведення розвідки тощо.

ЕМП мають певну потужність, енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних коливань є: довжина хвилі, частота коливань і напруженість електричної та магнітної складових.

Електромагнітні випромінювання поділяються на три діапазони (рис. 3.4):

— радіочастотний діапазон (радіохвилі) (див. табл. 3.15);

— оптичний діапазон (інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання, видиме світло);