Розділ 1. Категоріально-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

Метод експертних оцінок — це метод пізнання, заснований на кількісних та якісних оцінках процесів або явищ експертами. Цей метод не досить об’єктивний через можливість впливу на експертів численних суб’єктивних чинників.

Формалізація — метод вивчення системи безпеки за допомогою відображення її структури, взаємозв’язків елементів між собою тощо у знаковій формі.

Статистичний метод — використовується під час дослідження кількісних сторін системи безпеки, коли об’єкту вивчення притаманні масові цифрові показники, що дає змогу вивчити темпи розвитку системи, кількісну характеристику загроз, відокремити необхідне від випадкового, виявити закономірність певних процесів, пов’язаних із масовими явищами.

Системний аналіз та його застосування в БЖД. У природі і суспільстві явища не існують окремо одне від одного, вони взаємопов’язані та взаємообумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об’єктивну дійсність з її зв’язками та взаємодією. І якщо виникає необхідність пояснити будь-яке явище, то необхідно розкрити причини, що породжують його.

Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а методом, який використовується при цьому, — системний аналіз.

Система (грецьк. systema — складене з частин, з’єднане) — це сукупність елементів, що перебувають у взаємозв’язку, і таких, що утворюють певну цілісність, єдність.

Для системи характерна не тільки наявність зв’язків і відносин між твірними елементами (визначена організованість), а й нерозривна єдність із середовищем, у взаєминах із яким система виявляє свою цілісність. Будь-яка система може бути розглянута як елемент системи вищого порядку, тоді як її елементи можуть розглядатися як системи нижчого порядку. Ієрархічність, багаторівневість характеризує будівлю, морфологію системи та її пово­дження, функціонування. Для більшості систем характерна наявність у них процесів передачі інформації і керування. У найбільш загальному плані системи поділяються на матеріальні та абстрактні (ідеальні).

Під компонентами (елементами, складовими частинами) системи розуміють не лише матеріальні об’єкти, але й стосунки та зв’язки між цими об’єктами. Будь-який пристрій — це приклад технічної системи, а рослина, тварина чи людина — приклад системи біологічної. Взагалі, будь-який предмет може розглядатися як системне утворення. Системи мають властивості, яких немає в елементів, що її становлять. Ця найважливіша властивість систем, що зветься емерджентністю, лежить в основі системного аналізу.

Принцип системності розглядає явища в їхньому вза­є­мозв’язку як цілісний набір чи комплекс. Мета чи результат, якого досягає система, називається системотворчим елементом.

У безпеці життєдіяльності вивчається система «людина—життєве середовище». Система, одним із елементів якої є людина, називається ергатичною. Прикладами таких систем є: «людина—природне середовище», «людина—машина», «людина—машина—навколишнє середовище» тощо.

У своїй життєдіяльності людина, керуючись тією чи іншою метою, взаємодіє з навколишнім середовищем і дістає конкретний результат. Щоб досягти максимального узгодження результатів з поставленою метою, вводяться зворотні зв’язки для коригування дій. Дуже часто в цій системі життєдіяльності людини постають шкідливі і небезпечні фактори, що діють на неї. Тоді до системи вводиться захист людини. Нині актуальним є не лише її захист від виробництва і навколишнього природного середовища (НПС), а й захист цього середовища від людини і виробництва. На цю систему діють за відомих умов фактори надзвичайних ситуацій. Система мусить за цих обставин непохитно функціонувати і забезпечувати захист людини.

Функціонування системи «людина—життєве середовище» повинне гарантувати досягнення таких цілей:

— одержання необхідного для людини результату діяльності;

— безпеки людини;

— недопущення появи або зменшення до припустимих значень дії вражаючих, небезпечних і шкідливих факторів, щоб вони не призвели до втрати працездатності і погіршення здоров’я людини;

— зменшення негативного впливу життєдіяльності людини на навколишнє природне середовище і залучення необхідних заходів для його захисту.

Для ідентифікації безпеки, розробки способів і методів захисту людини від дії різних небезпек використовується системний аналіз.

Системний аналіз — це сукупність методів та засобів, які використовуються в разі дослідження і конструювання складних і понадскладних об’єктів, насамперед методів вироблення, прийняття та обґрунтування рішень під час проектування, створення і керування соціальними, економічними, людино-машинними і технічними системами.

Важливим етапом системного аналізу є побудова узагальненої моделі (чи низки моделей) досліджуваної чи конструйованої системи, в якій враховані всі її існуючі змінні. З огляду на надзвичайно велику кількість компонентів (елементів, блоків, підсистем, зв’язків і т. д.), що становлять соціально-економічні та інші подібні системи, для проведення системного аналізу потрібно використовувати сучасну обчислювальну техніку — як для побудови узагальнених моделей таких систем, так і для операцій з ними.

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності — це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина—життєве середовище» або ж на рівні компонентних її складових, та їх впливу на самопочуття, здоров’я та життя людини.