Розділ 1. Категоріально-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

З цього доволі складного визначення слід виокремити головне: життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин та енергії.

Отже, можна зробити такі висновки:

1) оскільки життя — це упорядкований процес, то воно має свій початок і кінець;

2) життя — це процес, тобто рух; спокій означає кінець життя.

Активність є невід’ємною властивістю живого. Як вважає Г. Сельє, «усі живі істоти повинні діяти або ж загинути. Миша має перебувати у стані руху, птах — літати, риба — плавати і навіть рослина повинна рости».

У людської активності є особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає поставленої мети.

Як елемент природи і ланка в глобальній екосистемі людина відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність, людина сама впливає на природу, змінюючи і пристосовуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних та духовних потреб.

Отже, під життєдіяльністю людини слід розуміти властивість людини не просто діяти в навколишньому життєвому середовищі, бо життєдіяльність — це процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом у поєднанні з їхніми життєвими потребами й можливостями.

Центральними поняттями в безпеці життєдіяльності, що виникають у різних сферах діяльності людини, є поняття безпеки і небезпеки.

Поняття «безпека людини» відбиває саму суть людського буття, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — це невід’ємна складова стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «стійкий людський розвиток», такий, що веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду з урахуванням можливостей біосфери.

Згідно з ДСТУ 2293—99, безпека — це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнавання шкоди. Існує також поняття «національна безпека», що означає захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання реальним та потенційним загрозам, що стосуються національних інтересів, та їх нейтралізація. Складовими національної безпеки є:

— державна безпека,

— політична безпека,

— економічна безпека,

— воєнна безпека,

— технологічна безпека,

— екологічна безпека,

— інформаційна безпека,

— продовольча безпека,

— енергетична безпека та інші.