Розділ 1. Категоріально-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

Квантифікація (лат. quantum — скільки) — це кількісний вираз, вимірювання, що вводиться для оцінки складних, якісно визначуваних понять. Застосовуються чисельні, бальні та інші прийоми квантифікації. Мірою небезпеки може бути число потерпілих, збиток для навколишнього середовища, який лише частково замірюється економічно (в основному через витрати на ліквідацію наслідків), і т. д. Найпоширенішою оцінкою є ризик — вірогідність втрат при діях, пов’язаних з небезпеками.

Важливою характеристикою небезпеки є шкода — якісна або кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою. Кількісною оцінкою шкоди, заподіяної небезпекою, є збиток, що залежить від багатьох чинників, наприклад від кількості людей, які перебували в небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних цінностей, природних ресурсів, що перебували в цій зоні. Кожен окремий вид збитку має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених, площа зараженої території, лісу, що вигорів, вартість зруйнованих споруд тощо.

Небезпека сама по собі вказує лише на потенційну можливість спричинення шкоди. Для оцінки її імовірності та тяжкості прояву застосовують поняття ризику — кількісної характеристики оцінки ступеня небезпеки.

Величина ризику (R) визначається за формулою:

R = n / N,

де n — кількість подій з небажаними наслідками; N — максимально можлива кількість цих подій (кількість подій n та N обов’язково визначаються за однаковий інтервал часу, найчастіше — за рік).

Приклад

У 2010 році в Україні зареєстровано 8 млн 827 тис. випадків інфекційних захворювань (грип, кишкові інфекції, вірусні гепатити тощо). Знаючи загальну кількість населення країни (станом на 01.01.2011 р. — 45 млн 778,5 тис. осіб), можна розрахувати ризик наразитися людині на небезпеку.

R = 8,827/45,7785 = 19281,97 осіб на 100 тис. населення країни.

Питання ризику та його оцінки відіграють центральну роль у разі прийняття рішень у різних сферах людської діяльності — виробництві, управлінні народним господарством тощо. Оцінка ризику зумовлює необхідність дій, спрямованих на його мінімізацію. Такий підхід, який полягає в тому, що прийняття конкретного рішення базується на оцінці ризику, зветься ризикорієнтованим підходом (РОП). Концептуально РОП складається з двох елементів оцінки ризику та управління ризиком.

Оцінка ризику — це аналіз виникнення і масштабів ризику в конкретній ситуації.

Управління ризиком — розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до мінімуму.

Концепція РОП певною мірою протилежна тому підходу, за якого необхідність і можливість досягнення кращого результату диктується жорсткою системою нормативів, правил, стандартів. Оцінка ризику не обов’язково включає використання сучасних методів математичного апарату. Вибір методу для оцінки ризику визначається різними факторами. З-поміж цих методів є такі:

— інженерний, котрий ґрунтується на статистиці, розрахунках частоти, ймовірнісному аналізі;

— модельний, заснований на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні та професійні групи;

— експертний — імовірність різних подій визначається досвідченими фахівцями-експертами;

— соціологічний, заснований на досвіді й опитуванні населення та працівників.

Розвинуті країни (Німеччина, США, Велика Британія та інші) використовують методологію РОП як у стратегічному плануванні, так і в повсякденній оперативній діяльності. Сучасні закони, що розробляються і запроваджуються в нашій країні, також орієнтуються на використання РОП.

Ризик оцінюють і класифікують за ступенем його припустимості.

Знехтуваний ризик має дуже малий рівень, і він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.