Розділ 1. Категоріально-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

6. Системи екологічного та біологічного захисту на технічних об’єктах і в технологічних процесах повинні мати пріоритет введення в експлуатацію та засоби контролю режимів роботи.

7. Безпека реальна, якщо негативні впливи на людину не перевищують гранично допустимих значень з урахуванням їх комплексного впливу.

8. Для кожного виду діяльності можна створити комфортні умови, що сприяють її максимальній ефективності. Ця аксіома фактично декларує принципову можливість оптимізації будь-якої діяльності з точки зору її безпеки та ефективності.

1.3. Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності

Методологія — це сукупність принципів, методів та засобів дослідження будь-якого предмета. У структурі загальної теорії безпеки принципи й методи відіграють евристичну та методологічну роль і дають цілісне уявлення про зв’язки у галузі знань, що про них йдеться у підручнику.

Принцип — це ідея, думка, основне положення, що реалізується в процесі розробки.

Метод — це спосіб дослідження конкретної сфери об’єктивної дійсності, який надає загальнометодологічним засадам предметної визначеності. Метод є способом досягнення мети. Причому вибір застосовуваного методу повинен здійснюватися, виходячи із загальних закономірностей досліджуваного явища, процесу, події, що впливають на рівень безпеки життєдіяльності людини.

Методи й принципи певним чином взаємопов’язані: конструктивне, організаційне, матеріальне втілення, конкретна реалізація принципів та методів — це засоби забезпечення безпеки в широкому розумінні. Принципи, методи, засоби — це логічні етапи забезпечення безпеки. Вибір їх залежить від конкретних умов діяльності, рівня безпеки, вартості та інших критеріїв.

Принципів забезпечення безпеки чимало. Розглянемо деякі з них.

Принцип нормування полягає у встановленні таких параметрів, дотримання яких забезпечує захист людини від відповідної небезпеки, наприклад: норми перенесення та піднімання вантажів, тривалість трудової діяльності тощо.

Принцип слабкого ланцюга полягає в тому, що в систему (об’єкт) з метою забезпечення безпеки вводиться елемент, який влаштований так, що сприймає або реагує на зміну відповідного параметра, запобігаючи небезпечному явищу (запобіжні клапани, розривні мембрани, захисне заземлення, відводи блискавки, запобіжники тощо).

Принцип інформації полягає в передачі та засвоєнні персоналом відомостей, виконання яких забезпечує відповідний рівень безпеки (навчання, інструктажі, кольори та знаки безпеки, попереджувальні написи, маркування обладнання та ін.).

Принцип класифікації (поділу на категорії) полягає

в поділі об’єктів на класи та категорії за ознаками, пов’яза­ними із небезпеками (санітарно-захисні зони (5 класів), категорії виробництв (приміщень) за вибуховою та пожежною небезпекою (А, Б, В, Г, Д) тощо).

Розглянемо методи, які використовуються в безпеці життєдіяльності.

Метод спостереження дає змогу тримати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень, ґрунтується на таких принципах, як: планомірність, ціле­спрямованість, активність, системність, систематичність.

Метод порівняння та зіставлення. За допомогою цього методу можна вивчати не лише спільні риси між системами безпеки країн, а й їхні відмінності, що дає можливість для відпрацювання дієвих механізмів взаємодії.

Аналіз та синтез. Аналіз дає змогу поділяти систему безпеки на складові елементи, тоді як синтез об’єднує різні елементи в єдину систему.

Індукція і дедукція. Індукція — це перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про деякі підсистеми робиться висновок стосовно системи в цілому. Дедукція — перехід від загального до часткового, коли висновок щодо якогось елемента підсистеми робиться на підставі загальних властивостей всієї підсистеми.

Аналогія і прогнозування. Аналогія — метод пізнання, який дає змогу робити висновки на підставі встановлення подібності в деяких якостях, сторонах та відносинах між нетотожними об’єктами. Аналогія широко використовується в аналітичній діяльності суб’єктів управління системою безпеки, при відпрацюванні та прийнятті управлінських рішень, може виступати як частина методу організаційного моделювання. Прогнозування — це метод дослідження, спрямований на виявлення тенденцій розвитку обстановки в цілому або її елементів, управлінських ситуацій і пошук оптимальних шляхів досягнення цілей безпеки в нових умовах. Цей метод набуває значення у світлі необхідності виявлення наслідків прийняття тих чи інших рішень суб’єктом управління системою безпеки.