Розділ «Частина ІV. Професійно-управлінські аспекти вищої школи»

Поняття «ціннісна орієнтація» визначається як спрямованість особистості на засвоєння певних цінностей для задоволення своїх потреб. У ціннісних орієнтаціях цінність виконує роль своєрідного оpієнтиpу і певного pегулятоpа поведінки і діяльності людини в пpедметній і соціальній дійсності. Особистість орієнтується на ті цінності, які найбільше їй необхідні в даний час і в перспективі відповідають її інтересам і цілям, імпонують її досвіду. У професійній ціннісній орієнтації фахівця такою цінністю є конкретна професія. Професійні цінності виступають у якості відносно стійких орієнтирів, за якими фахівець співвідносить своє життя й професійну діяльність.

Основою системи цінностей, яку необхідно сформувати в особистості, є духовні цінності, транслювання яких відбувається через спілкування в системі «людина — людина». Духовні цінності є підґрунтям формування всебічно розвиненої особистості. Вони є своєрідним епіциклом, розкривають характер і зміст цінностей, хаpактеpних для суспільства і сконцентрованих у духовній культурі, що акумульована у мистецтві, науці, моралі, філософії, релігії: це ідеї й уявлення, норми й правила, котрі регламентують професійну діяльність і спілкування в межах суспільства. Вони безпосередньо пов’язані з іншими цінностями.

Особистість, у якої сформовано професійну культуру, називають професіоналом, людиною високої кваліфікації й майстерності. Іноді для оцінки професійної культури фахівця використовують термін «професіоналізм». Ці поняття, на пер­ший погляд, можна розглядати як рівноцінні при характери­стиці професійної діяльності особистості, яка володіє професійною компетентністю. Однак між цими поняттями є істотне розходження: професіоналізм розкриває переважно технологічний, функціональний аспект будь-якої діяльності, виступаючи у якості підсумку і критерію діяльності, а професійна культура є способом й одночасно оцінкою діяльності. Включаючи змістову галузь професіоналізму, професійна культура відбиває й сам процес набуття професіоналізму, визначає рівень розвитку самого суб’єкта діяльності, його індивідуально-ділові якості. У своїй єдності поняття «культура» й «професіоналізм» відбивають багатоаспектність і динамічність професійної культури як соціального феномена.

Професійна культура — сукупність спеціальних теоретичних знань і практичних умінь, пов’язаних з конкретним видом праці. Ступінь володіння професійною культурою виражається у кваліфікації, яку умовно можна поділити на формальну, засвідчену сертифікатом про закінчення певної навчальної установи, і реальну, яку отримано внаслідок декількох років роботи в даній галузі, що включає сукупність практичних навичок й умінь, тобто професійний досвід, що є невід’ємною частиною професійної культури фахівця.

Суть професійної культури на особистісному рівні виражається мірою освоєння необхідних професійних знань, навичок й умінь, професійного досвіду, ступенем інтеграції професійних і соціальних якостей особистості; здатністю застосовувати сукупність найбільш раціональних способів, прийомів роботи в різних ситуаціях, що складаються в процесі діяльності й забезпечують її високу ефективність. У своєму реальному функціонуванні професійна культура особистості виступає, насамперед, як сукупність конкретних соціально-значущих професійних дій.

Основою формування професійної культури слугує професійна спрямованість, яка характеризує особистість фахівця через сукупність мотивів його діяльності. Вона визначає залежність між загальними і спеціальними здібностями.

Успішність професійної діяльності зумовлюється також якостями фахівця, до яких відносимо: професійно спрямовані параметри (любов до професії, відповідальність, тактовність тощо); інтелектуальні параметри (гнучкість, варіативність, самостійність мислення тощо); індивідуально-психологічні якості (стриманість, вимогливість, спостережливість тощо); екстравертивні якості (повага до людини, комунікативність, справедливість, мобільність тощо).

Результатом засвоєння знань, сформованості умінь і властивостей фахівця є його ціннісне ставлення до дійсності, діяльності, людей, самого себе. Основними компонентами ставлення є переконання, інтереси, оцінки, емоції, а також потреби, які мають прояв у переживанні тяжіння до об’єкта, в активній спрямованості до оволодіння ним, у афекторних процесах, способах і мотивах їх задоволення, а також їх трансформацію у діяльність, результати якої виявляються у вчинках, діях, поведінці.

Узагалі професійна культура є значущою цінністю, складає основу життя людини, слугує показником повнокровної участі індивіда в розвитку ним людської культури.

Професійна культура — особистісне утворення, діалектична інтегрована єдність цінностей, між якими існують певні зв’язки і ставлення, що формуються, реалізуються і вдосконалюються в різноманітних видах професійної діяльності й спілкування, визначаючи характер і рівень останніх.

1. Які причини загального зниження культурного рівня населення, руйнування культурного середовища? Поясніть.

2. У чому виявляється взаємозв’язок професіоналізму і професійної культури фахівця?

1. Імідж сучасного фахівця.

2. Професійний і діловий етикет.

3. Корпоративна культура організації.

1. Яку з професій ви могли б обрати в якості другої своєї спеціальності? Обґрунтуйте свій вибір.

2. Назвіть основні стилі керівництва і покажіть умови їх прояву.

3. Опишіть процедуру і технологію ефективних ділових перемовин.

4. Запропонуйте свою візитну професійну картку (це можливо у вигляді розповіді про себе, малюнку, афоризму, вірша тощо).

Основні