Розділ «Частина ІV. Професійно-управлінські аспекти вищої школи»

1. Взаємодія суб’єктів педагогічного процесу: моногр. / В. М. Гриньова, Р. В. Дорогих, С. Ю. Масич, Т. С. Розумна. — Харків: ТОВ «Щедра садиба плюс», 2013. — 208 с.

2. Викладач вищого навчального закладу: культура, діяльність, професіоналізм / за ред. В. М. Гриньової. — Харків: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2010. — 150 с.

3. Гриньова В. М. Формування педагогічної культури май­бутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти): мо­но­гр. / В. М. Гриньова. — Харків: Основа, 1998. — 300 с.

4. Каган М. С. Мир общения: Проблема межобъективных отношений / М. С. Каган. — М.: Политиздат, 1988. — 319 с.

6. Каган М. С. Философия культуры / М. С. Каган. — СПб., 1996. — 415 с.

7. Культура личности — в чем она? Беседы о прекрасном в жизни и в человеке / Н. И. Бусленко и др. — Ростов-на-Дону, 1986. — 142 с.

8. Культурология: учеб. пособие для студ. вузов / Г. В. Дер­кач и др.; под ред. Г. В. Деркач. — 2-е изд. — Ро­стов-на-Дону: Феникс, 2004. — 576 с.

9. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: в 2 т. / С. Л. Рубинштейн. — М.: Педагогика. — Т. 1. — 1989. — 485 с.

10. Самоукина Н. В. Психология и педагогика профес­сиональной деятельности / Н. В. Самоукина. — М.: ТАНДЕМ; ЭКМОС, 1999. — 352 с.

Додаткові

11. Каган М. С. Мир общения: Проблема межобъективных отношений / М. С. Каган. — М.: Политиздат, 1988. — 319 с.

12. Каган М. С. Философия культуры / М. С. Каган. — СПб., 1996. — 415 с.

13. Культурология: учеб. пособие для студ. вузов / Г. В. Деркач и др.; под ред. Г. В. Деркач. — 2-е изд. — Ро­стов-на-Дону: Феникс, 2004. — 576 с.

14. Педагогика профессионального образования: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. П. Белозерцев, А. Д. Гонеев, А. Г. Пашков и др.; под ред. В. А. Сластенина. — 3-е изд., стер., М.: Изд. центр «Академия», 2007. — 368 с.

15. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: в 2 т. / С. Л. Рубинштейн. — М.: Педагогика, 1989. — Т. 1. — 485 с.

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012—2021 роки передбачає одним з ключових напрямів модернізацію структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу. А тому проблема формування компетентності фахівця набуває актуальності й значущості.

Відомі міжнародні організації, що працюють у сфері освіти, вивчають проблеми, пов’язані з компетентнісно зорієнтованою освітою; серед них — ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Міжнародний департамент стандартів тощо.

У 1996 році на симпозіумі в Берні за програмою Ради Європи було поставлено питання про доцільність виокремлення ключових компетентностей, яких повинна набути особистість як для успішної роботи, так і подальшої вищої освіти.

У документі «Забезпечення базових навичок для всіх», запропонованому в межах азійсько-європейської зустрічі (2002 р.), «ключова компетентність» визначається як така, що передбачає практичне використання знань та навичок. У цьому документі зазначається перелік із восьми ключових компетентностей у системі навчання впродовж життя: грамотність (читання, письмо), навички лічби (фундаментальні навички), базові компетентності з математики, іноземних мов, природознавства та технології, використання інформаційно-комунікаційних технологій, уміння вчитися, соціальні навички, підприємливість і загальна культура.

Представниками Організації економічного співробітництва та розвитку було визначено три категорії ключових компетентностей з позиції інтегративного підходу: автономна дія (здатність захищатися та піклуватися про відповідальність, права, інтереси та потреби інших, діяти з позиції громадянина, члена родини, споживача тощо; складати та реалізовувати плани й особистісні проекті, діяти в широкому контексті, тобто усвідомлювати особливості функціонування різних систем (контекстів), власну позицію в них); інтерактивне використання засобів (здатність застосовувати мову, символіку та тексти, які дають змогу взаємодіяти з іншими, використовувати знання та інформаційну грамотність); уміння функціонувати в гетерогенних групах (здатність успішно взаємодіяти з іншими, співпрацювати, конструктивно вирішувати конфлікти), що досягається у процесі полікультурного виховання. Саме ця організація спрямовує свою діяльність на проблему впровадження ключових компетентностей у зміст освіти, а її країни-члени відзначили, що, починаючи з 90-х років ХХ ст., бракує досліджень щодо теоретичних і концептуальних засад компетентнісного підходу в освіті.